ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕМСЕФ^®
1000

(EMCEPH^{® =}1000)

Склад:

діюча речовина= : сeftriaxonе;<= o:p>

1 флакон містить цефтриаксону натрію у перерахуванні на цефтриаксон 1000 мг.

Лікарська форм= а. Порошок для р= озчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовто-оранжево= го кольору.

Фармакотерапев= тична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактам= ні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтриаксон. Код АТХ J01D D04.

Фармакологічні властивості.<= /b>

Фармакод= инаміка.

Механізм дії

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання= до пеніцилінзв’язуючих білків, у результаті чого припиняється біосинтез клітин= ної стінки (пептидоглікану), що в свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.

Резистентність=

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів:

•          = Гідролізу β-лактамазами, включаючи β-лактамази розширеного спектра, карбапенемази і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.

•          = Зниженої афінності пеніцилінзв’язуючих білків до цефтриаксону.

•          = Непроникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.

•          = Бактеріального ефлюксного насоса.

Граничні значення при визначенні чутливості

Таблиця 1

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації, визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST)

Патоген

Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентра= ція, мг/л)

Чутливий

Резистентний

Enter= obacteriaceae

≤ 1

> 2

Staph= ylococcus spp.

a

a

Strep= tococcus spp.(групи= A, B, C і G)

b

b

Strep= tococcus pneumoniae

≤ 0,5^c

> 2

Strep= tococci групи= Viridans

≤ 0,5

> 0,5

Haemo= philus influenzae

≤ 0,12^c

> 0,12

Morax= ella catarrhalis

≤ 1

> 2

Neiss= eria gonorrhoeae

≤ 0,12

> 0,12

Neiss= eria meningitidis

≤ 0,12^c

> 0,12

Не пов’язані з видом

≤ 1^d

> 2

^a Висновок про чутливість зроблено на основі чутлив= ості до цефокситину.

^b Висновок про чутливість зроблено на основі чутлив= ості до пеніциліну.

^c Рідко зустрічаються ізоляти із мінімальною інгібу= ючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а у разі підтвердження – відправити у референтну лабораторію.

^d Граничні значення стосуються добової внутрішньове= нної дози 1 г × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1.

Загалом чутливі види

Грампозитивні аероби<= /span>

Staphylo= coccus aureus (метицил= іночутливий)^£, коагулазонегативні стафілококи (метициліночутливі)^£, Streptococcus pyogenes (групи А), = Streptococcus agalactiae (групи В)= , Streptococcus pneumoniae, Streptococci групи Viridans.

Грамнегативні аероби<= /span>

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenza= e, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Providencia spp., Treponema pallidum.

Види, які можуть набувати резистентності

Грампозитивні аероби<= /span>

Staphylo= coccus epidermidis⁺, Staphylococcus haemolyticus⁺, Staphylococcus hominis⁺.

Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii, Enterobact= er aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli^%, Klebsiella pneumoniae^%, Klebsiella oxytoca^%, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Serratia marcescens.

Aнаероби
Bacteroi= des spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens.=

Резистен= тні мікроорганізми

Грампозитивні аероби<= /span>

Enteroco= ccus spp., Listeria monocytogenes.

Грамнегативні аероби<= /span>

Acinetob= acter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia.=

Aнаероби
Clostrid= ium difficile.

Інші

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum.

^£ Всі метицилінорезистентні стафілококи резистентні= до цефтриаксону.

⁺Частота резистентності > 50% щонайменше в одному регіоні.

^%Штами, що продукують β-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармак= окінетика.

Всмоктування.

Внутрі= шньом’язове введення

Після внутрішньом’язової ін’єкції середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно половину від такого,= що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового внутрішньом’язов= ого введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається через 2–3 години пі= сля введення. Площа під кривою «концентрація – час» у плазмі крові після внутрішньом’язового введення дорівнює такій після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.

Внутрі= шньовенне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксону у дозах 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриаксону у пл= азмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій цефтриаксону у дозах 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.<= /p>
Розподіл.<= /p>
Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7–12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значимих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слиз= ову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секр= ет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8–15%= (C_max) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався у більшо= сті випадків протягом 48–72 годин залежно від шляху введення.=

Проникнення в окремі тканини=

Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш вираж= ена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом= становить до 25 % від такої у плазмі у порівнянні із 2 % у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині досягається приблизно через 4–6 годин після внутрішньовенної ін’єкці= ї. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр та його присутність очікуєт= ься в малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Зв’язування з білками=

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування із білками плазми становить близько 95 % при концентрації у пла= змі крові менше 100 мг/л. Зв’язування є насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації в плазмі к= рові 300 мг/л).

Біотрансформація

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення<= /p>
Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язано= го і незв’язаного) становить 10–22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5–12 мл/хв. 50–60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, в першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації, 40–50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих – близько 8 годин.=

Пацієнти= із нирковою або печінковою недостатністю

У хворих з порушенням функцій нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільш= ення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення цефтриак= сону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. = Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє парадоксальному збільшенню загального кліренсу препарату зі збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального кліренсу.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2–3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до= 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії та= ких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону є нелінійною і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базуєт= ься на загальній концентрації препарату, і зменшуються меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові, і тому помічається для загального цефтриаксону у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) – ні.=

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок<= o:p>

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo – це відсот= ок інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто, % T > мінімальної інгібуючої концентрації).

Клінічні харак= теристики.

Показання.

Емсеф® 1000 застосов= ують для лікування нижчеперелічених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від народження):

–&nb= sp;         бактеріальний менінгіт;

–&nb= sp;         негоспітальна пневмонія;

–&nb= sp;         госпітальна пневмонія;

–&nb= sp;         гострий середній отит;

–&nb= sp;         внутрішньочеревні інфекції;

–&nb= sp;         ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);

–&nb= sp;         інфекції кісток і суглобів;

–&nb= sp;         ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;

–&nb= sp;         гонорея;

–&nb= sp;         сифіліс;

–&nb= sp;         бактеріальний ендокардит.

Емсеф® 1000 можливо застосовувати для:

–&nb= sp;         лікування гострого ускладнення хронічної обструкти= вної хвороби легень у дорослих;

–&nb= sp;         лікування дисемінованого бореліозу Лайма [раннього= (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)] у дорослих і дітей, включаючи новонароджен= их віком від 15 днів;

–&nb= sp;         передопераційної профілактики інфекцій в місці хірургічного втручання;

–&nb= sp;         ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинула= ся гарячка та є підозра на бактеріальну інфекцію;

–&nb= sp;         лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій або якщо є підозра на будь-як= у із вищезазначених інфекцій.

Емсеф® 1000 слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами у разі, якщо можли= вий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розд= іл «Особливості застосування»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефтриаксону, або будь-якого іншого цефалоспори= ну. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактич= них реакцій) до будь-якого іншого типу β-лактамних антибактеріальних засоб= ів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

– недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень із урахуванням ст= року внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*=

– доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскіл= ьки при таких станах зв’язування білірубіну, ймовірно, порушене*

які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введ= ення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

* У дослідженнях іn vitro б= уло показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що спричиняє ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключ= ити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують в якості розчинника (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію= для медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартм= ана, не слід використовувати для відновлення препарату Емсеф^® 1000 у флаконах або для подальшого розведення відновлен= ого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно із розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, в тому числі із кальцієвміс= ними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідов= но, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показ= ано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієв= ої солі цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування= », «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції»).

Сумісне застосування лікарського засобу із пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект проти вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується ч= асто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегу= вати дозу антивітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. роз= діл «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. В та= ких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.<= /p>
У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом’язового введення та кальцієвмісними препарата= ми (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином, при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини в період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх β-лактамних антибіотиків, повідомлялося= про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді із летальними наслідками (= див. розділ «Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій гіперчутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкла= дних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамне= зі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інш= их типів β-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших β-лактамних препаратів.                                                =

При застосуванні цефтриаксону повідомлялося про тяжкі реакції з боку шк= іри [синдром Стівенса — Джонсона або синдром Лайєлла/ токсичний епідермальний некроліз та медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)], які можуть бути небезпечними для життя або летальними; однак част= ота цих явищ не відома.

= Реакція Яр= иша — Герксгеймера (РЯГ).

У деяких пацієнтів із спірохетозами може виникнути реакція Яриша — Герксгеймера (РЯГ) на початку лікування цефтриаксоном. РЯГ, як правило, є самообмежувальним станом, але може потребуватися призначення симптоматичного лікування. У разі виникнення такої реакції лікування антибіотиками не слід припиняти.

Взаємоді= я із лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком менше 1 місяця спостерігалися випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та ни= рках із летальними наслідками. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні систе= ми. Не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідже= ннях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої = солі цефтриаксону порівняно із пацієнтами інших вікових груп.<= /p>
При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не мож= на змішувати або вводити одночасно із будь-якими розчинами для внутрішньовенно= го введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних сис= тем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком ст= арше 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, = за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для пов= ного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов’язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного парентерального харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчи= нів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність препарату у новонароджених, немовлят та дітей б= ули встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, мо= же витісняти білірубін зі зв’язку із альбуміном сироватки крові.

Емсеф^® 1000 протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (д= ив. розділ «Протипоказання»).

Імуноопо= середкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, в т= ому числі Емсеф^® 1000 (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі із летальними наслідками, б= ули зареєстровані в період лікування препаратом як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.=

Довготри= вале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/на= дмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосува= нням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже вс= іх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворюв= ань може коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховува= ти можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосуван= ня цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркува= ти припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти = Clostridium difficile. Лікарські з= асоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розд= іл «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату Емсеф® 1000 тест Кум= бса може давати хибнопозитивні результати. Також Емсеф^® 1000 може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу = на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).
При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отрима= ні хибнопозитивні результати. Протягом застосування препарату Емсеф^® 1000 рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрій.<= o:p>

Кожен грам препарату Емсеф® 1000 містить = 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бу= ти непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, = крім випадків, = коли збу= дник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосув= ання лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон мож= на вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадк= у не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнока= м’яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней, слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/доб= у та вище. = Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувало= ся симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірург= ічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препара= ту, спираючись на результати оцінки користі/ризик конкретного випадку (див. роз= діл «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, б= ули зареєстровані у пацієнтів, які отримували Емсеф^® 1000 (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня серйозна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключат= и, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату.

Нирковок= ам’яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів а= бо гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користь/ризик конкретного випадку.

Енцефа= лопатія

Повідомлялося про енцефалопатію при застосуванні цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»), особливо у пацієнтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. ро= зділ «Спосіб застосування та дози») або розладами центральної нервової системи (ЦНС). Якщо підозрюється енцефалопатія, пов’язана із застосуванням цефтриак= сону (наприклад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розглянути питання про припинення застосування цефтриаксону.<= o:p>

Утилізац= ія лікарського засобу.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або домашні відходи. Невикористаний лікарський засіб після закінчен= ня лікування або терміну придатності слід повернут= и в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не свідчать = про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибков= ої інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впли= вати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.<= o:p>

При застосуванні лікарського засобу можуть виникнути побічні реакції (наприклад, запаморочення), які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати з складними механізмами. Пацієнтів слід попереджати про можливість виникне= ння таких реакцій.

Спосіб застосування та дози.=

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.<= /span>

З метою передопераційної профілактики інфекцій цефтриаксон слід вводити= за 30–90 хвилин до хірургічного втручання.

Нижче наведені загальнорекомендовані дози. В особливо тяжких випадках с= лід застосовувати найвищу із рекомендованих доз.

Дорослі = та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).

Таблиця 2

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання<= o:p>

1–2 г

1 раз на добу

Негоспітальна пневмоні= я

Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень

Внутрішньочеревні інфе= кції

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

2 г<= /p>

1 раз на добу

Госпітальна пневмонія<= o:p>

Ускладнені інфекції шк= іри і м’яких тканин

Інфекції кісток і сугл= обів

2–4 г

1 раз на добу

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфе= кцію

Бактеріальний ендокард= ит

Бактеріальний менінгіт=

*       При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої із рекомендов= аних доз.

**     У разі застосування доз, що перевищую= ть 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату 2 рази на добу (з 12-годинним інтервалом).

&nb= sp;

Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (&= #8805; 50 кг), що потребують особливих схем дозування.

Гострий середній отит

Може бути застосована одноразова внутрішньом’язова доза 1–2 г препарату= .

Деякі дані свідчать, що у разі тяжкого стану пацієнта, або неефективнос= ті попередньої терапії, цефтриаксон може бути ефективним при внутрішньом’язово= му введенні в дозі 1–2 г на добу протягом 3 днів.

Передопе= раційна профілактика інфекцій в місці хірургічного втручання<= /p>
2 г одноразово перед операцією.

Гонорея<= o:p>

Разова доза 500 мг внутрішньом’язово.

Сифіліс<= o:p>

Рекомендована доза – 500 мг – 1 г 1 раз на добу зі збільшенням дози до = 2 г 1 раз на добу протягом 10–14 днів при нейросифілісі. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених дани= х. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисеміно= ваний бореліоз Лайма [ранній (ІІ стадія) і пізній (І= ІІ стадія)].=

По 2 г 1 раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікув= ання варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Діти

Дітям з масою тіла ˃ 50 кг слід застосувати звичайні дози для дорослих.

Таблиця 3

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання<= o:p>

50–80 мг/кг

1 раз на добу

Внутрішньочеревні інфе= кції

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

Негоспітальна пневмоні= я

Госпітальна пневмонія<= o:p>

50–100 мг/кг

(максимальна – 4 г)

1 раз на добу

Ускладнені інфекції шк= іри і м’яких тканин

Інфекції кісток і сугл= обів

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію

80–100 мг/кг

(максимальна – 4 г)

1 раз на добу

Бактеріальний менінгіт=

100 мг/кг

(максимальна – 4 г)

1 раз на добу

Бактеріальний ендокард= ит

*     При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої із рекомендованих доз.

**     У разі застосування доз, що перевищую= ть 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віко= м до 12 років (< 50 кг), що потребують особливих схем дозування

Передопе= раційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання<= /p>
50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс<= o:p>

Рекомендована доза для дітей – 75–100 мг/кг (максимальна – 4 г) 1 раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаю= чи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисеміно= ваний бореліоз Лайма [(ранній (ІІ стадія) і пізній (= ІІІ стадія)].=

50–80 мг/кг 1 раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендац= ії.

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосова= на одноразова внутрішньом’язова ін’єкція цефтриаксону у дозі 50 мг/кг. Деякі д= ані свідчать, що у разі тяжкого стану дитини або неефективності попередньої терапії, цефтриаксон може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Новонаро= джені віком 0–14 днів

Цефтриаксон протипоказаний для застосування недоношеним дітям віком до = 41 тижня із урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік += вік після народження).

Таблиця 4

Доза цефтриаксону*

Частота введення

Показання<= o:p>

20–50 мг/кг=

1 раз на добу

Внутрішньочеревні інфе= кції

Ускладнені інфекції шк= іри і м’яких тканин

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

Негоспітальна пневмоні= я

Госпітальна пневмонія<= o:p>

Інфекції кісток і сугл= обів

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка та є підозра на бактеріальну інфекцію

50 мг/кг

1 раз на добу

Бактеріальний менінгіт=

Бактеріальний ендокард= ит

*     При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої із рекомендованих доз.

&nb= sp;

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком 0–14 днів, що потребують особливих схем дозування

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосова= на одноразова внутрішньом’язова ін’єкція цефтриаксону у дозі 50 мг/кг.

Передопе= раційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання<= /p>
20–50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс<= o:p>

Рекомендована доза – 50 мг/кг 1 раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються= на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Триваліс= ть лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продов= жувати протягом 48–72 годин після зникнення лихоманки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього віку

За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти= з печінковою недостатністю

Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю за умови, що функція нирок не порушена.

Немає даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розд= іл «Фармакокінетика»).

Пацієнти= з нирковою недостатністю

Пацієнтам з порушеною нирковою функцією немає необхідності знижувати до= зу цефтриаксону, якщо функція нирок не порушена. Лише в разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не має перевищувати 2 г.

Хворим, які знаходяться на діалізі, не потрібно додатково вводити препа= рат після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безп= еки та ефективності застосування препарату.

Пацієнти= з тяжким порушенням функції печінки і нирок

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки рекомендуєть= ся ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препара= ту.

Спосіб введення

Внутрішн= ьом’язове введення

Лікарський засіб можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єк= ції. Внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо як розчинник застосовують лідокаїн, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.=

Внутрішн= ьовенне введення

Препарат можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не ме= нше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфуз= ії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози с= лід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубіно= вої енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’язове введення слід розглядати, коли внутрішньовенн= ий шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищ= ують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальц= ій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих сол= ей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введен= ня. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» = та «Несумісність»).

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручанн= я.

Спосіб приготування

Концентрація для внутрішньовенної ін’єкції: 100 мг/мл.

Концентрація для внутрішньовенної інфузії: 50 мг/мл.<= /p>
Особливості зберігання відновленого розчину лікарського засобу див. у розділі «Умови зберігання».

Цефтриаксон не можна змішувати в одному шприці з будь-яким іншим лікарс= ьким засобом, окрім 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду (тільки для внутрішньом’язового введення). Інфузійну лінію слід промивати після кожного введення препарату.

Для внутрішньовенної ін’єкції 1 г цефтриаксону слід розчинити у 10 мл в= оди для ін’єкцій. Ін’єкція здійснюється безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 5 хвилин.

Для внутрішньом’язової ін’єкції 1 г цефтриаксону слід розчинити у 3,5 м= л 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду. Лікарський засіб слід вводити шляхом глиб= окої внутрішньом’язової ін’єкції. Дозу, що перевищує 1 г, слід розділити та ввод= ити більш ніж в одну ділянку.

Діти.

Лікарський засіб застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у роз= ділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування

У разі передозування може спостерігатися нудота, блювання, діарея.

Гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать концентрації препарату. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.=

Побічні реакції.

Небажаними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

Інфекції та інвазії: грибкові інфе= кції статевих органів, псевдомембранозний коліт, суперінфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, гемолітична анемія, розлади коагуляції, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: анафілак= тичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, гіперчутливість, реакція Яриша — Герксгеймера.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, енцефалопатія.

З боку органів слуху і рівноваги: вертиго.

З боку дихальної системи: бронхоспазм.

З боку травного тракту: рідкі випорожнення, діарея, нудота, блювання, панкреатит, стоматит, глосит. =

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів, преципітат= и у жовчному міхурі, ядерна жовтяниця, гепатит¹, холестатичний гепат= ит^1,
2.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висип, свербіж, кропив’янка, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, гострий генералізов= аний екзантематозний пустульоз, медикаментозна реакція з еозинофілією та системн= ими симптомами (DRESS).

З боку сечовидільної системи: гематурія, глюкозурія, олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розла= ди та реакції у місці введення препарату: флебіт, біль у місці ін’єкції; гарячк= а, озноб, набряк.

Дані лабораторних аналізів: підвищення рівня креатиніну у крові, хибнопозитив= ні результати тесту Кумбса, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози.

¹Зазвичай має оборотний характер при припиненні при= йому цефтриаксону.

² Див. Розділ «Особливості застосування».

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані із= Clostridium difficile. Слід призна= чити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді із летальними наслідка= ми, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів= ), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії= у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їхнього малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості аб= о у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами = або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурі= ї і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливос= ті застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксо= ну у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищи= х за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів, очевидно, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкіс= них випадках виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювання. В так= их випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосува= ння цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберіган= ня.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 го= дин при кімнатній температурі і не більше 24 годин при температурі 6 °С.

Несумісність.

Не можна змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгер= а чи розчин Гартмана, у зв’язк= у з тим, що можуть утворюватися преципітати.

Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасн= о із розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Несумісний з розчинами, що містять інші антибіотики.<= /p>

Упаковка.

По 1000 мг порошку у флаконі. По 1 флакону в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.<= o:p>

Виробник.

Нектар Лайфсайнсіз Лімітед-Юніт VI.

Місцезнаходжен= ня виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Село Бхатолікалан, поруч з Джхармаджрі, Е.П.І= .П., П.В. Баротівала, Техсіл Бадді, Округ Солан, Хімачал-Прадеш, 174103, Індія.<= o:p>

Патоген	Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентра= ція, мг/л)
Чутливий	Резистентний
Enter= obacteriaceae	≤ 1	> 2
Staph= ylococcus spp.	a	a
Strep= tococcus spp.(групи= A, B, C і G)	b	b
Strep= tococcus pneumoniae	≤ 0,5^c	> 2
Strep= tococci групи= Viridans	≤ 0,5	> 0,5
Haemo= philus influenzae	≤ 0,12^c	> 0,12
Morax= ella catarrhalis	≤ 1	> 2
Neiss= eria gonorrhoeae	≤ 0,12	> 0,12
Neiss= eria meningitidis	≤ 0,12^c	> 0,12
Не пов’язані з видом	≤ 1^d	> 2

Доза цефтриаксону*	Частота введення**	Показання<= o:p>
1–2 г	1 раз на добу	Негоспітальна пневмоні= я Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень Внутрішньочеревні інфе= кції Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)
2 г<= /p>	1 раз на добу	Госпітальна пневмонія<= o:p> Ускладнені інфекції шк= іри і м’яких тканин Інфекції кісток і сугл= обів
2–4 г	1 раз на добу	Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфе= кцію Бактеріальний ендокард= ит Бактеріальний менінгіт=