<= /p>

ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>
ТРІВОНОР

(TRIVONOR)<= /b>

Склад:<= /p>
діюча речовина: пароксетин;

1 таблетка містить пароксетину мезілату 25,83 мг, що еквівалентно пароксетину 20 мг; допоміжні речовини: кальцію гідроген фосфат безводний, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат;=

склад оболонки: лактози моногідрат, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е= 171), поліетиленгліколь 4000, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний = (Е 172).

=

Лікарська ф= орма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

основні фізико-хімічні властивості:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від жовтого до помаранчевого коль= ору, овальної або круглої форми. Таблетки мають тиснення «POT 20» з одного боку. Таблетки з обох сторін мають насічку.

<= /p>
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТХ N06A B05.

<= /p>
Фармакологі= чні властивості

Фармакодинаміка

Пароксетин — це потужний селективний інгібітор зворотного захоплення 5‑гі= дрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Його антидепресивна дія та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивних і панічних розладів зумовлена специфічним гальмуван= ням захоплення 5-гідрокситриптаміну нейронами мозку. За своєю хімічною структур= ою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів.

Лікарський засіб має низьку спорідненість з мускариновими холінергічн= ими рецепторами. Він, на відміну від трициклічних антидепресантів, має незначну спорідненість з альфа₁-, альфа₂- і бета-адренорецепторами, допаміновими (D₂), 5-НТ₁-поді= бними, 5-НТ₂- та гістаміновими (Н₁-) рецепторами; не впливає= на психомоторну функцію і не посилює депресивну дію етанолу.=

Пароксетин не впливає на діяльність серцево-судинної системи, не спричиняє клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і параметрів ЕКГ. Пароксетин, на відміну від антидепресантів, які гальмують захоплення норадреналіну, значно меншою мірою впливає на гіпотензивний ефект гуанетидину.

Фармакокінетика

Після перорального прийому пароксетин швидко всмоктується і зазнає перетворення у печінці. Основними метаболітами пароксетину є полярні і кон’юговані продукти окиснення та метилювання, які швидко виводяться з організму.

Приблиз= но 64 % від застосованої дози пароксетину виводиться разом із сечею, при цьому кількість екскретованого пароксетину в незміненому вигляді становить менше 2 %. Приблизно 36 % від прийнятої дози пароксетину виводить= ся разом із фекаліями у вигляді метаболітів. Метаболіти пароксетину виводяться= за 2 етапи: спочатку шляхом метаболізму першого проходження через печінку, а п= отім — шляхом системного виведення пароксетину. Період напіввиведення у середньо= му становить приблизно 1 добу. Рівноважна концентрація у крові досягається через 7–14 днів після початку лікування, впродовж подальшого тривалого лікування фармакокінетика лікарського засобу майже не змінюється.

Між концентрацією пароксетину в плазмі крові й клінічним ефектом (ефективність і несприятливі реакції) не було виявлено кореляції.

Завдяки розпаду лікарського засобу в печінці кількість пароксетину, що циркулює в крові, менша за кількість, яка всмокталась у шлунково-кишковому тракті. При збільшенні одноразової дози або при багаторазовому дозуванні виникає ефект часткового насичення метаболічного шляху першого проходження через печінку і спостерігається зниження плазмового кліренсу. Це призводить= до непропорційного збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові і зміни фармакокінетичних параметрів із появою нелінійної залежності. Проте така нелінійність здебільшого незначна і спостерігається тільки у пацієнтів, у я= ких при застосуванні низьких доз досягається невелика концентрація лікарського засобу в плазмі крові.

Пароксетин широко розподіляється у тканинах організму. Значення розрахованих фармакокінетичних параметрів вказують на те, що в плазмі крові залишається лише 1 % від застосованої дози.

При застосуванні у терапевтичних концентраціях приблизно 95 % пароксетину зв’язується з білками плазми крові.

У пацієнтів літнього віку та хворих із нирковою або печінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентрації у здорових доросл= их добровольців.

<= /p>
Клінічні характеристики<= /o:p>

Показання. = Застосовувати для лікування:=

великого депресивного розладу;

обсесивно-компульсивного розладу;

па= нічного розладу із супутньою агорафобією або без неї;

со= ціальних фобій / соціально-тривожних розладів;

ге= нералізованого тривожного розладу;

по= сттравматичного стресового розладу.

Протипоказання

Підвищена чутливість до пароксетину або до інших компонентів лікарського засобу. Трівонор не слід застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО). У виняткових випадках лінезолід (антибіотик, який є оборотним неселективним інгібітором МАО) можна застосовувати в комбінації з пароксетином за умови забезпечення ретельного спостереження за симптомами серотонінового синдрому і моніторингу артеріального тиску (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікування пароксетином мо= жна розпочати:

- через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО або

- щонайменше через 24 год= ини після припинення прийому оборотного інгібітора МАО, наприклад: моклобеміду, лінезоліду, метилтіонінію хлориду (метиленового синього — передопераційного візуалізуючого засобу, який є оборотним неселективним інгібітором МАО).

Між припиненням прийому пароксетину і початком терапії будь-яким інгібітором МАО має пройти щонайме= нше 1 тиждень.

Пароксетин протипоказаний= у комбінації з тіоридазином або з пімозидом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій=

Серотонінергічні лікарські засоби

Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), сумісне застосування із серотонінергічними препаратами може призво= дити до 5‑НТ-асоційованого ефекту (серотонінового синдрому).

Застосо= вувати пароксетин з такими серотонінергічними препаратами, як L-триптофан, триптан, трамадол, інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, літій, фентаніл= та трава звіробою Hypericum perforatum= , слід з обережністю та з обов’язковим ретельним контролем клінічного стану пацієнта. Сумісне застосування пароксетину та інгібіторів МАО, включаючи лінезолі= д — антибіотик, що є оборотним неселективним інгібітором МАО, та метилтіоніну хлорид (метиленовий синій), протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Пімозид

За дани= ми дослідження сумісного застосування разової низької дози пімозиду (2 мг) і пароксетину було зафіксовано збільшення рівня пімозиду. Такий ефект зумовле= ний відомою здатністю пароксетину інгібувати ізофермент CYP2D6. У зв’язку з вуз= ьким терапевтичним індексом пімозиду та його здатністю подовжувати інтервал QT сумісне застосування пімозиду та пароксетину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Лікарські засоби,= що подовжують інтервал QT

Ризик подовження інтервалу QTc та/або шлуночкових аритмій (наприклад, torsades= de pointes) може підвищуватися у разі одночасного застосування інших лікарських засобів, що подовжують інтервал QTc (наприклад, деяких антипсихотичних препаратів) (див. розділ див. розділ «Особливості застосува= ння»). Одночасне застосування тіоридазину і пароксетину протипоказане, оскільки, я= к і інші інгібітори печінкового ферменту CYP2D6, пароксетин може підвищувати рі= вень тіоридазину в плазмі, що може подовжувати інтервал QT (див. розділ «Протипо= казання»).

Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарськ= их засобів

Метабол= ізм і фармакокінетичні параметри пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібіції ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. При одночасному застосуванні пароксетину з препаратами, що інгібують ферменти, рекомендується призначати щонайменші ефективні дози. При сумісному застосуванні з препаратами, що індукують ферменти (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн), або з фосампренавіром/ритонавіром потр= еби у зміні початкової дози пароксетину немає. Змінювати дозу протягом подальшо= го лікування необхідно відповідно до клінічного ефекту (переносимість та ефективність).

Міорелаксанти

СІЗЗС можуть знижувати активність холінестерази плазми крові, що призводить до подовження нейром’язової блокадної дії мівакуріуму та суксаметоніуму.<= /o:p>

Фосампренавір/ритонавір

Супутнє застосування фосампренавіру/ритонавіру 700/100 мг двічі на день з пароксети= ном 20 мг на день здоровим добровольцям протягом 10 днів значно знизило рівень пароксетину у плазмі крові приблизно на 55 %. Рівні фосампренавіру/рит= онавіру у плазмі крові під час одночасного застосування пароксетину були подібними = до референтних значень інших досліджень, що свідчить про те, що пароксетин не = мав суттєвого впливу на метаболізм фосампренавіру/ритонавіру. Даних про вплив т= ривалого одночасного застосування пароксетину і фосампренавіру/ритонавіру, що переви= щує 10 днів, немає.

Проциклідин

При щоденному застосуванні пароксетину значно підвищується рівень проциклідину у сироватці крові. У разі появи антихолінергічних ефектів дозу проциклідину потрібно зменшити.

Антиконвульсанти

Карбама= зепін, фенітоїн, вальпроат натрію: при сумісному застосуванні з цими препаратами не спостерігається будь-якого впливу на фармакокінетику/фармакодинаміку лікарського засобу у хворих на епілепсію.

Здатність пароксетину пригнічувати фермент CYP2D6=

Пароксе= тин, як і інші антидепресанти, що є інгібіторами зворотного захоплення серотонін= у, уповільнює активність ферменту CYP2D6 системи цитохрому P450. Пригнічення CYP2D6 може призводити до збільшення у плазмі крові концентрації одночасно введених лікарських засобів, що метаболізуються цим ферментом. До таких зас= обів належать деякі трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін і дезипрамін), фенотіазинові нейролептики (наприкла= д, перфеназин і тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, деякі протиаритмічні зас= оби типу 1с (наприклад, пропафенон і флекаїнід) і метопролол. Не рекомендується= застосовувати пароксетин у комбінації з метопрололом при серцевій недостатності, оскільки метопролол має вузький терапевтичний індекс для цього показання.

У науковій літературі описано фармакокінетичну взаємодію між інгібіто= рами CYP2D6 і тамоксифеном, яка виявляється у зниженні плазмового рівня ендоксиф= ену (однієї з найбільш активних форм тамоксифену) на 65–75 %. Окремі дослідження вказують на зниження ефективності тамоксифену у разі одночасного застосування деяких антидепресантів групи СІЗЗС. Оскільки зниження терапевт= ичного ефекту тамоксифену не можна виключити, слід по можливості уникати його одно= часного призначення з потужними інгібіторами CYP2D6 (зокрема з пароксетином) (див. розділ «Особливості застосування»). Алкоголь

Як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, пацієнтам слід рекомендувати уникати вживання алкоголю під час прийому пароксетину.

CYP3A4<= /span>

В експериментах in vivo с= умісне застосування пароксетину і терфенадину — субстрату ізоферменту CYP3A4 — при досягненні рівноважної концентрації в крові не супроводжувалося впливом пароксетину на фармакокінетику терфенадину. Аналогічні дослідження взаємоді= ї in vivo не виявили жодного взаємно= го впливу пароксетину і альпразоламу на фармакокінетичні показники один одного. Одноч= асне введення пароксетину і терфенадину, альпразоламу та інших лікарських засобі= в, які є субстратами для CYP3A4, не може бути небезпечним. При проведенні клінічних досліджень було встановлено, що на всмоктування або фармакокінети= ку пароксетину не впливають або майже не впливають (тобто не вимагають зміни дозування) такі фактори: їжа, антациди, дигоксин, пропранолол, алкоголь. Лікарський засіб Трівонор не посилює порушення розумових і моторних реакцій, спричинені дією алкоголю, проте вживати алкогольні напої під час лікування пароксетином не рекомендується.

Перорал= ьні антикоагулянти

При сумісному застосуванні пероральних антикоагулянтів та пароксетину може виникнути фармакодинамічна взаємодія, що може спричинити підвищення антикоагулянтної активності та ризику кровотеч. Тому хворим, які лікуються пероральними антикоагулянтами, пароксетин слід призначати з обережністю.

Нестероїдні протизапальні засоби, ацетилсаліцилова кислота та антитромбоцитарні засоби

При сумісному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів / ацетилсаліцилової кислоти та пароксетину може виникнути фармакодинамічна взаємодія, що м= оже спричинити підвищення ризику кровотеч (див. розділ «Особливості застосуванн= я»). Рекомендується дотримуватися обережності у разі призначення СІЗЗС пацієнтам, які приймають пероральні антикоагулянти, лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів або підвищують ризик кровотечі [наприклад, атипові антипсихотичні засоби, такі як клозапін, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів (ТЦА), ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)], а також пацієнтам із = порушеннями згортання крові в анамнезі або станами, що можуть спричиняти кровотечу.

Правастатин= =

За даними досліджень, одночасне застосування пароксетину та правастатину може призвести до збільшення рівня глюкози в крові. Хворим на цукровий діабет, які отримують як пароксетин, та= к і правастатин, може бути потрібна корекція дозування пероральних гіпоглікеміч= них засобів та/або інсуліну (див. розділ «Особливості застосування»).

=

Особливості застосування

Лікування пароксетином слід розпочинати з обережністю через 2 тижні після припинення лікування необоротним інгібітором МАО або через 24 години після припинення лікування оборотним інгібітором МА= О. Дозу пароксетину потрібно збільшувати поступово, доки не буде досягнуто оптимальної терапевтичної відповіді.

Педіатрична= популяція

Пароксетин не слід застосовувати для лікування дітей (віком до 18 років). У клінічних дослідженнях суїцидальна поведінка (спроба самогубства та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися у дітей і підлітків, я= кі отримували антидепресанти, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Крім то= го, бракує даних щодо довгострокової безпеки для дітей щодо росту, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку.

Погіршення клінічного стану та ризик суїциду

Дорослі пацієнти молодого віку, особливо хворі з тяжкими депресивними розладами, мають підвищений ризик суїцидальної поведін= ки під час лікування пароксетином= . У пацієнтів із депресивними розладами можуть загострюватися симптоми депресії та/або формуватися суїцидальні думки та поведінка, незалежно від того, приймають вони антидепресанти чи ні. Цей ризик зберігається доти, доки не настане істотна ремісія. Ризик суїцидів може зростати на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, для лікування яких призначають пароксетин, асоціюються зі збільшенням ризику суїцидальної поведінки, і такі розлади можуть також поєднуватися з великими депресивними порушеннями. Пацієнти із суїцидальною поведінкою та намірами в минулому, молоді пацієнти та пацієнти з постійним суїцидальним настроєм до початку курсу лікування є групою підвищеного ризику відносно спроб самогубства та суїцидальних думок. Усі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення погіршення клінічного стану (включаючи розвиток нових симптомів) та суїцидальної поведінки під час лікування, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дози (як збільшення, так і зменшення). Пацієнт= ів (та осіб, які за ними доглядають) потрібно попередити про необхідність постійно= го спостереження за будь-яким загостренням стану хворого (включаючи розвиток н= ових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки чи думок про заподі= яння собі шкоди і про необхідність негайно звертатися за медичною допомогою у ра= зі їх появи.

Слід розуміти, що поява деяких симптомів, таких= як ажитація, акатизія або манія, може бути пов’язана як з перебігом захворюван= ня, так і з курсом лікування (див. розділ «Побічні реакції»).=

Для хворих із клінічним погіршенням стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидальних думок/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово або раніше у хворого не спостерігалися, необхідно змінити режим прийому лікарсь= кого засобу аж до його відміни.

Акатизія

Застосування пароксетину = або інших СІЗЗС може асоціюватися з розвитком акатизії — стану, що характеризує= ться відчуттям внутрішнього неспокою та психомоторним збудженням, таким як неможливість сидіти чи стояти у поєднанні зі суб’єктивним відчуттям дискомфорту. Імовірність виникнення цього стану найбільша впродовж перших тижнів лікування. Для пацієнтів, у яких розвиваються вказані симптоми, збільшення дози може бути шкідливим.

Серотонінов= ий синдром <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>/ нейролептич= ний злоякісний синдром

У поодиноких випадках лікування пароксетином мо= же асоціюватися з розвитком серотонінового або нейролептичного злоякісного синдрому, особливо при сумісному застосуванні з іншими серотонінергічними та/або нейролептичними препаратами. У випадку появи таких симптомів, як гіпертермія, ригідність, міоклонус, вегетативна нестабільність із можливим швидким коливанням основних показників функціонального стану організму, змі= на психічного статусу, включаючи сплутаність свідомості, дратівливість, гранич= на ажитація з прогресуванням до делірію та коми, лікування пароксетином слід припинити (оскільки ці симптоми є життєво небезпечними) та призначити підтримуючу симптоматичну терапію. Пароксетин не = слід застосовувати в комбінації зі серотоніновими прекурсорами (такими як L-триптофан, окситриптан) через ризик розвитку серотонінергічного синдрому (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами = та інші види взаємодій»).

Манія та біполярні розлади

Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Загальновиз= нано, що лікування таких станів лише антидепресантом може збільшувати імові= рність появи змішаних/маніакальних епізодів у хворих із підвищеним ризиком розвитку біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантами хворих слід ретельно обстежити з метою виявлення будь-якого ризику виникнення біполярного розладу. Таке обстеження має включати детальне вивчення історії хвороби пацієнта, в тому числі відомостей про наявність суїцидальних спроб, біполярних розладів та депресії у членів сім’ї. Необхідно враховувати, що <= span style=3D'layout-grid-mode:line'>пароксетин не застосовують для лікув= ання депресії при біполярному розладі. Пар= оксетин слід з обережністю застосовувати хворим, які мають в анамнезі епізоди манії= . У разі розвитку маніакального стану лікування пароксетином слід припинити.

Переломи кіст= ок

За даними досліджень, застосування деяких антидепресантів, включаючи СІЗЗС, <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;layout-grid-= mode: line'>асоціюється з підвищенням ризику переломів кісток. Цей ризик виникає під час лікування і є найбільшим на початкових стадіях терапії. При лікуванні пароксетином слід зважати на можливість виникнення переломів кісток.

Інгібітори моноаміноксидази

Лікування пароксетином необхідно розпочинати з обережністю не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО; дозу потрібно збільшувати поступово — до досягнення оптимальної реакції.

Ниркова/печінкова недостатність= =

Пароксе= тин рекомендується застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із тяжкою нирковою або печінковою недостатністю.

Цукровий діабет

У хвори= х на цукровий діабет лікування інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може змінювати глікемічний профіль, тому дозу інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів слід корегувати. Крім того, клінічні дослідження вказують на те, що підвищення рівня глюкози крові може спостерігатися при сумісному лікуванні пароксетином та правастатином.

Епілепсія

Трівоно= р, як і інші антидепресанти, необхідно з обережністю застосовувати при лікуванні хворих = на епілепсію.

Напади

У пацієнтів, яких лікують пароксетином, загальна частота нападів становить ме= нше 0,1 %. У випадку виникнення у хворого нападів застосування лікарського за= собу Трівонор необхідно припинити.<= o:p>

Електросудомна терапія

Наявний лише обмежений клінічний досвід застосування пароксетину в поєднанні з електросудомною терапією.

Глаукома

Трівонор, як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, може спричинити мідріаз, тому = його слід з обережністю застосовувати для лікування хворих із закритокутовою глаукомою.

Захворювання серця

При лікуванні пацієнтів із супутніми захворюван= нями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів.

Подовження інтервалу QT

У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Пароксетин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із подовженням інтервалу QT в особистому або сімейному анамнезі, а також за умови супутнього застосування антиаритмічних засобів або інших препаратів, які можуть подовжувати інтервал QT. Особлива обережність потріб= на за наявності таких кардіологічних патологій, як серцева недостатність, ішем= ічна хвороба серця, блокада серця або шлуночкові аритмії, а також у разі брадика= рдії, гіпокаліємії чи гіпомагніємії (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та = інші види взаємодій»).

Гіпонатрієм= ія

Інколи відзначалися випадки розвитку гіпонатріє= мії, здебільшого у хворих літнього віку. Після припинення застосування пароксети= ну ознаки гіпонатріємії у більшості випадків зникають.

Геморагії

Після лікування пароксетином спостерігалися крововиливи у шкіру та слизові оболон= ки (включаючи шлунково-кишкові та гінекологічні кровотечі). Тому пароксетин необхідно з обережністю застосовувати при лікуванні хворих, яким одночасно призначені лікарські засоби, що підвищують ризик появи кровотечі, а також хворих із частими кровотечами в анамнезі або зі схильністю до них. Пацієнти літнього віку можуть мати підвищен= ий ризик розвитку кровотеч іншої локалізації.

Рекомен= дується обережність у разі призначення СІЗЗС пацієнтам, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти, лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів, або інші препарати, що підвищують ризик кровотечі (наприклад, атипові антипсихотичні засоби, такі як клозапін, фенотіазини, більшість ТЦА, ацетилсаліцилова кислота, НПЗЗ, інгібітори ЦОГ-2), а також пацієнтам із порушеннями згортання крові в анамнезі або станами, що можуть спричиняти кровотечу (див. розділ «Побічні реакції»). Тамоксифен

За даними досліджень, ефе= ктивність тамоксифену (оцінювана за ризиком появи рецидиву раку молочних залоз / лета= льних наслідків) може бути зменшена при сумісному застосуванні з пароксетином, оскільки пароксетин є необоротним інгібітором CYP2D6 (див. розділ «Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Цей ризик збільшуєтьс= я зі збільшенням тривалості сумісного застосування. При лікуванні раку молочної залози тамоксифеном пацієнту слід призначати альтернативний антидепресант із незначною або повною відсутністю інгібіції CYP2D6.

Симптоми, які спостерігаються при відміні пароксетину=

Поява симптомів при відміні препарату не є аналогічною ситуації, коли виникає звикання або залежність від лікарського засобу при зловживанні ним. Повідомлялося про такі симптоми, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та шум у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривожність, нудота, тремор, судоми, підвищена пітливість, головний біль, діарея. Загалом ці симптоми є легкими або мають помірний характер, хоча у деяких пацієнтів вони можуть бу= ти інтенсивнішими. Вони виникають зазвичай протягом перших кількох днів після відміни лікарськ= ого засобу, але були поодинокі випадки виникнення цих симптомів у пацієнтів, які випадково пропускали прийом однієї дози. Зазвичай ці симптоми минають самі собою протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів цей процес може бути тривалішим (2–3 місяці і довше). Тому рекомендується при відміні пароксетин= у дозу зменшувати поступово, протягом кількох тижнів або місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого (див. р= озділ «Спосіб застосування та дози»).

Статева дисфункція

СІЗЗС можуть викликати симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції= »). У деяких випадках ці симптоми зберігалися після припинення лікування.<= o:p>

Важлива інформація про допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить 5,95 мг натрію в 1 таблетці, тобто практ= ично вільний від натрію.

Оскільки Трівонор містить лактозу, пацієнтам, у яких встановлено непереносимість дея= ких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський= засіб.

&n= bsp;

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність<= o:p>

Деякі епідеміологічні дослідження вказують на підвищений ризик розвитку вроджених= вад, зокрема серцево-судинних (наприклад, дефектів міжшлуночкової та передсердної перегородки), пов’язаних із застосуванням пароксетину протягом першого триместру. Механізм цього явища невідомий. Дані свідчать, що ризик народжен= ня дитини із серцево-судинним дефектом після застосування пароксетину матір’ю становить менше 2/100, тоді як у загальній популяції очікувана частота таких дефектів приблизно 1/100.

Пароксетин с= лід призначати під час вагітності лише за суворими показаннями. Лікар повинен зважити можливість альтернативного лікування для жінок, які вагітні або планують вагітність. Слід уникати різкого припинення прийому пароксетину під час вагітності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). <= /p>
Дані спостер= ежень вказують на підвищений (майже у 2 рази) ризик післяпологової кровотечі у ра= зі застосування СІЗЗС/СІЗЗСН протягом місяця до пологів (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Слід спостерігати за новонародженим, я= кщо мати продовжувала приймати пароксетин на пізніх термінах вагітності, особливо у = ІІІ триместрі. В такому разі у новонародженого можуть виникнути: респіраторний = дистрес, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нервовість, дратівливість, млявість, постійний плач, сонливість та проблеми= зі сном. Ці симптоми можуть бути зумовлені або серотонінергічними ефектами, або симптомами відміни. У більшості випадків ускладнення з’являються одразу або невдовзі (<24 годин) після пологів.

Епідеміологі= чні дані свідчать про те, що застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах, підвищує ризик розвитку персистувальної легеневої гіпертен= зії новонароджених (ПЛГН). Спостережуваний ризик становив приблизно 5 випадків = на 1000 вагітностей. У загальній популяції трапляється від 1 до 2 випадків ПЛГ= Н на 1000 вагітностей.

Дослідження на тваринах вияви= ли репродуктивну токсичність, але прямого шкідливого впливу на перебіг вагітності, розвиток = ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток не виявлено.

Період годування груддю

Невелика кількість пароксетину екскретується у грудне молоко. За даними опублікованих досліджень, ко= нцентрації пароксетину в сироватці крові у немовлят, які перебували на грудному вигодовуванні, були нижчими за межу виявлення (<2 нг/мл) або дуже низьки= ми (<4 нг/мл). При цьому жодних ознак впливу пароксетину у цих немовлят не спостерігалося. Оскільки виникнення побічних ефектів малоймовірне, можна розглянути можливість грудного годування.

Фертильність

Під час клінічних досліджень було продемонстровано, що СІЗЗС, включаючи пароксетин, можуть мати вплив на якість сперми. Вважається, що ці явища минають після припинення лікування. Вплив на фертильність людини = досі не спостерігався.

=

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Досвід застосування пароксетину в клінічній практиці свідчить, що лікарський засіб не впливає на когнітивні функції або психомоторні реакції.

Проте, як і при застосува= нні інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе поруш= ення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами під ч= ас лікування. Пароксетин не підсилює порушення розумових та моторних реакцій, = які спричинені алкоголем, проте сумісне застосування пароксетину та алкоголю не рекомендується.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб Трівонор слід застосовувати перорально, рекомендується приймат= и 1 раз на добу, вранці, під час їди. Таблетку слід ковтати не розжовуючи.

Насічки на таблетках не призначені для поділу таблетки з метою отримання меншого дозування.

Як і у випадку з іншими антидепресивними засоба= ми, дозу необхідно ретельно підбирати індивідуально впродовж перших 2–3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів. Курс л= ікування має бути досить тривалим, достатнім для того, щоб забезпечити усунення симп= томів. Цей період може тривати кілька місяці= в при лікуванні депресії, а при обсесивно-компульсивному та панічному розладах — = ще довше. Як і під час застосування інших засобів для лікування психічн= их розладів, необхідно уникати раптової відміни лікарського засобу.=

Великий депресивний розлад

Рекомендована доза — 20 мг на добу. Зазвичай покращення стану пацієнтів починається через один тиждень, але може стати очевидним лише з другого тижня терапії. Як і при застосуванні ін= ших антидепресантів, дозування слід переглядати та коригувати за потреби протяг= ом 3–4 тижнів від початку терапії, а надалі — змінювати залежно від клінічної доцільності. Для пацієнтів із недостатньою відповіддю на дозу 20 мг її можна поступово збільшувати (з кроком 10* мг) до максимальної — 50* мг на добу, зважаючи на терапевтичний ефект. Курс лікування при депресії має тривати пр= отягом достатнього періоду, щонайменше 6 місяців, для впевненості у відсутності симптомів.

Обсесивно-<= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>компульсивний розлад (ОКР)=

Рекомендована доза — 40 мг на добу. Терапію слід= починати з 20 мг на добу, після чого дозу можна поступово збільшув= ати з кроком 10* мг до рекомендованої дози. Якщо після кількох тижнів прийому рекомендованої дози спостерігається недостатня відповідь, деяким пацієн= там може бути корисним поступове збільшення дози до максимальної — 60 мг на добу.

Пацієнтів з = ОКР слід лікувати протягом достатнього періоду, щоб переконатися у зникненні си= мптомів. Цей період може тривати кілька місяців або навіть довше (див. розділ «Фармакодин= аміка»)= .

Панічний розлад

Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікуван= ня необхідно розпочинати з дози 10* мг на добу, а потім щотижня збільшувати її= на 10* мг, залежно від клінічного ефекту. Низька початкова доза рекомендована для мінімізації ризику загострення панічних симптомів, я= ке зазвичай виникає на ранніх стадіях лікування цього розладу. У деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60 мг на добу. Пацієнтів з панічним розладом слід лікувати протягом достатнього період= у, щоб переконатися у зникненні симптомів. Цей період може тривати кілька міся= ців або навіть довше (див. розділ «Фармако= динаміка»).

Соціально-т= ривожні розлади / соціальні фобії= =

Рекомендована доза — 20 мг на добу. Для де= яких хворих дозу можна поступово збільшувати на 10* мг на добу, залежно від клінічного ефекту лікування, аж до 50* мг на добу. Інтервал між збільшенням= доз має бути не менше 1 тижня. Тривале застосува= ння слід регулярно оцінювати (див. розділ «Фармако= динаміка»).

Генералі= зований тривожний розлад

Рекомендована доза — 20 мг на до= бу. Для деяких хворих із недостатньою відповіддю на дозу 20 мг її можна поступово збільшувати на 10* мг на добу, залежно від клінічного ефекту, до 50* м= г на добу. Тривале застосування слід регулярно оцінювати (див. розділ «Фармакодин= аміка»)= .

Посттравмат= ичний стресовий розлад=

Рекомендована доза — 20 мг на добу. Якщо після кількох тижнів прийому рекомендованої дози спостерігається недостатня відповідь, для деяких пацієнтів може бути корисним поступове збільшення дози з кроком 10* мг до максимуму 50* мг на добу. Тривале за= стосування слід регулярно оцінювати (див. розділ «Фармако= динаміка»). Відміна&nbs= p;Трівонору

Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних хвороб, треба уникати рапто= вої відміни лікарського засобу. Мо= жливе використання режиму поступового зменшення дози препарату, що включає зменшення добової д= ози на 10* мг на добу з інтервалом у тиждень. Після досягнення режиму дозування= 20 мг на добу хворі ще тиждень приймають препарат у такій дозі перед повною йо= го відміною. У разі появи дуже виражених симптомів під час зменшення дози або після відміни лікування необхідно вирішувати питання про відновлення лікува= ння у попередній дозі. Пізніше можна продовжувати зменшувати дозу, але у повільнішому темпі.

Діти та підлітки (7–17 років)

Пароксетин не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, оскільки контрольовані клін= ічні випробування показали, що пароксетин підвищує ризик суїцидальної поведінки = та ворожості. Крім того, у цих випробуваннях не було належно продемонстровано = його ефективність (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»)= .

Діти віком до 7 років

Застосуван= ня пароксетину у дітей віком до 7 років не вивчалося. Препарат не слід застосовувати цій віковій групі, оскільки його безпеку= та ефективність не встановлено. Пацієн= ти літнього віку

У людей похи= лого віку спостерігається підвищена концентрація пароксетину в плазмі, але діапа= зон концентрацій збігається з показниками у молодших пацієнтів. Лікування слід = розпочинати з початкової дози для дорослих. Збільшення дози може бути корисним для деяк= их пацієнтів, але максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.=

Ниркова та печінкова недостатність

У хворих із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) або печінковою н= едостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину у плазмі крові. Тому для таких хворих дозу необхідно зменшувати до нижньої межі діапазону дозування.=

* Застос= овувати препарати пароксетину у відповідному дозуванні.<= /span>

=

Діти. Трівонор не показаний для лікування ді= тей.

=

Передозування<= b>=

Симптоми

У разі передозування пароксетину крім симптомів, зазначених у розділі «Побічні реакції», спостерігалися підвищення температури тіла, зміна артеріального тиску, мимовільне скорочення м’язів, тривожність і тахікардія. Всі ці ефекти у пацієнтів у більшості випадків проходять без тяжких наслідків навіть після прийому дози 2000 мг. Інколи спостерігалась кома або зміна параметрів ЕКГ, дуже рідко відзначалися летальні наслідки, але в основному в таких випадках пароксетин застосовували разом з іншими психотропними засобами або з алкоголем.

Лікування=

Лікування передозування має включати загальні терапевтичні заходи, такі ж, як і при передозуванні інших антидепресантів. = Протягом кількох годин після передозування може бути доцільним введення= 20–30 г активованого вугілля для зменшення абсорбції пароксетину. Показано проведення підтримую= чої терапії з контролем життєво ва= жливих показників та ретельним спостереженням за станом хворого в умовах стаціонар= у. Специфічний антидот невідомий.

<= /b>

Побічні реакції

Побічні ефекти класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення. Час= тота визначається як: дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100,<1/10), непошире= ні (≥1/1000, <1/100), рідко поширені (≥1/10000, <1/1000), ду= же рідко поширені (<1/10000), включаючи поодинокі випадки; частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи: <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;layout-grid-= mode: line'>непоширені — підвищена кровоточивість, переважно шкіри та слизових оболонок (включаючи екхімози та гінекологічні кровотечі); лейкопенія; дуже рідко поширені — тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко поширені — тяжкі та потенційно летальні алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції та ангіоневротичний набряк).

З боку ендокринної системи: дуже рідко поширені — синдром, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму і харчування: поширені — збільшення рівня холестерину, зниження апетиту; непоширені= — зміна глікемічного профілю у пацієнтів з діабетом (див. розділ «Особливості застосування»); рідко поширені — гіпонатріємія. Гіпонатріємія головним чином спостерігається у хворих літнього віку та інколи пов’язана із синдромом, зумовленим недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.

Психічні розлади: поширені — сонливість, безсоння, ажитація, аномальні сни (включаючи жахливі сновидіння); непоширені — сплутаність свідомості, галюцинації; рідко поширені — маніакальні реакції, неспокій, деперсоналізація, панічні ат= аки, акатизія; частота невідома — суїцидальні ідеї, суїцидальна поведінка та агр= есія, бруксизм. Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки під час терапії пароксетином або невдовзі після припинення лікува= ння (див. розділ «Особливості застосування»). Випадки агресії спостерігалися під час постмаркетингового застосування. Ці симптоми також можуть бути зумовлені основним захворюванням.

З боку нервової системи: поширені — запаморочення, тремор, головний біль; непоширені — екстрапірамідні розлади; рідко поширені — судоми, акатизія, синдром неспокі= йних ніг; дуже рідко поширені — серотоніновий синдром (може включати в себе ажитацію, сплутаність свідомості, діафорез, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію і тремор). Екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальну дистонію, спостерігаються у пацієнтів з руховими порушеннями а= бо у хворих, які лікуються нейролептиками.

З боку органів зору: поширені — нечіткість зору; непоширені — мідріаз (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко поширені — гостра глаукома.

З боку органів слуху: частота невідома — дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: непоширені — синусова тахікардія, постуральна гіпотензія, транзиторне підвищення або зниження артеріального тиску; рідко поширені — брадикардія.<= o:p>

На тлі = лікування пароксетином повідомлялося про тимчасове підвищення або зниження артеріальн= ого тиску, зазвичай у пацієнтів з уже наявною гіпертензією або тривогою.

З боку дихальної системи: поширені — позіхання.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже поширені — нудота; поширені — запор, діарея, блювання, сухість у роті; дуже рідко поширені — шлунково-кишкові кровотечі; частота невідома — мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: рідко поширені — підвищення рівня печінкових ферментів; дуже рідко поширені — розлади з боку печінки (такі як гепатити, інколи з жовтяницею та= /або печінковою недостатністю). Необхідно розглянути можливість припинення прийо= му пароксетину, якщо підвищення показників печінкових проб зберігається. =

З боку шкіри та підшкірної клітковини: поширені — підвищене потовиділення; непоширені — шкірні висипанн= я, свербіж; дуже рідко поширені — тяжкі шкірні побічні реакції (включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроз), кропив’янка, реакції фоточутливості.

З боку сечовидільної системи: непоширені — затримка сечовиділення, нетримання сечі. З боку репродуктивної системи: дуже поширені — статева дисфункція; рідко поширені — гіперпролактинемія/галактор= ея, менструальні порушення (включаючи менорагії, метрорагії, аменореї, відстроч= ені та нерегулярні менструації); дуже рідко поширені — пріапізм; частота невідо= ма — післяпологова кровотеча (ця побічна реакція стосується загалом терапевтично= го класу СІЗЗС/СІЗЗСН — див. розділи «Особливості застосування» та «Застосуван= ня у період вагітності або годування груддю»).

З боку скелетно-м’язової системи: рідко поширені — артралгія, міалгія. Епідеміолог= ічні дослідження, проведені переважно серед пацієнтів віком від 50 років, свідча= ть про підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС та т= рициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до цього ризику, невідомий.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;layout-grid-= mode: line'>

Загальні розлади: поширені — астенія, збільшення маси тіла; дуже рідко поширені — периферичні набряки.

Симптоми, зумовлені відміною лікарського засобу: = поширені — запаморочення, розлади чутливості, розлади сну, тривожніст= ь, головний біль; непоширені — ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомост= і, підвищена пітливість, діарея, емоційна нестабільність, розлади зору, посиле= не серцебиття, збудженість. Як і відміна інших препаратів для лікування психіч= них розладів, відміна Трівонору (особливо раптова) може призвести до виникнення таких симптомів, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та дзвін у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні= сновидіння), ажитація або тривожність, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея, підвищена пітливість, посилене серцебиття, збудженість, емоційна лабільність, розлади зору. У більшості пацієнтів ці симптоми є легкого або помірного ступеня та минають без лікування. Особливої групи риз= ику щодо виникнення цих симптомів не існує, тому у разі необхідності відміни лікуван= ня пароксетином дозу слід зменшувати поступово (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Побічні ефекти, зареєстровані під час клінічних випробувань у дітей<= /i>

Під час терапії спостерігалися такі побічні ефекти: суїцидальна поведінка (зокрема = спроби самогубства та суїцидальні думки), поведінка, спрямована на самоушкодження,= та посилення ворожості. Суїцидальні думки та спроби самогубства фіксували= ся переважно в клінічних випробуваннях у підлітків з великим депресивним розладом. Підви= щена ворожість виникала, зокрема, у дітей з обсесивно-компульсивним розладом, особливо у дітей віком до 12 років.

Додатко= ві ефекти, що спостерігалися: зниження апетиту, тремор, пітливість, гіперкінез= ія, збудження, емоційна лабільність (включаючи плач та коливання настрою), гемо= рагічні прояви, переважно з боку шкіри та слизових оболонок.

Ефекти,= що виникали після припинення/зменшення дози пароксетину: емоційна лабільність (включаючи плач, коливання настрою, самоушкодження, суїцидальні думки та спроби самогубства), нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі (див. роз= діл «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua<= /span>

=

Термін придатності. 3 роки.

<= /p>
Умови зберігання

Для лікарського засоб= у не вимагається спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

<= /p>
Виробник. Сінтон Хіспанія, С.Л.

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Вул. К/Кастелло, n^о1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія