ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КОМБІПРИЛ-КВ<= /span>

(COMBIPRYL-KV)

Склад:

діючі речовини:= амлодипін, лізиноприл;

1 таблетка містить амлодипіну 5 мг (у вигляді амлодипіну бесилату 6,94 = мг) і лізиноприлу 10 мг (у вигляді лізиноприлу дигідрату 10,88 мг);

допоміжні речов= ини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат.=

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки плоскоциліндричної форми з фаскою і рискою, білого або майже білого кольору. =

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) у комбінації з блокаторами кальцієвих кан= алів. Лізиноприл і амлодипін. Код АТХ C09B B03.<= /span>

Фармакологічні властивостві.

Фармакодинаміка.

Комбіприл-КВ – це комбінований препарат з фіксованою комбінацією доз ді= ючих речовин лізиноприлу та амлодипіну.

Лізиноприл=

Лізиноприл − інгібітор ферменту пептидилдипептидази. Він інгібує ангіотензин-перетворювальний фермент (АПФ), який каталізує перетворення ангіотензину I у вазоконстрикторний пептид ангіотензин II. Ангіотензин II т= акож стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз. <= /p>

Інгібуванн= я АПФ призводить до зниження концентрацій ангіотензину II, в результаті чого знижується вазопресорна активність і зменшується секреція альдостерону. Зниження останнього може призводити до збільшення вмісту калію у сироватці крові.

Оскільки в основі механізму, завдяки якому лізиноприл знижує артеріальний тиск, лежить пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лізиноприл знижує артеріальний тиск навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з низьким рівнем реніну. АПФ ідентичний кініназі II − ферменту, що спричиняє деградацію брадикініну. Чи відіграють підвищені концентрації брадикініну, потужного вазодилататорного пептиду, роль у терапевтичних ефектах лізинопри= лу, ще не з’ясовано.

Амлодипін.=

Амлодипін = – це дигідропіридиновий інгібітор надходження іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів або антагоніст іонів кальцію), який блокує їхнє надходже= ння через мембрани у м’язові клітини міокарда та судин.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблювальним впливом на гладкі м’язи судин.

На даний м= омент точні причини позитивного ефекту амлодипіну при стенокардії невідомі; проте відомо, що зниження загального ішемічного навантаження відбувається за рахунок таких двох механізмів:

- Амлодипін викликає розширення периферичних артеріол і, таким чином, знижує загальний периферичний опір судин, який долає серце (постнавантаження). Оскільки част= ота серцевих скорочень залишається стабільною, розвантаження серця призводить до зниження рівня споживання енергії міокардом і потреби міокарда в кисні.

- Механізм= дії амлодипіну також, можливо, включає розширення головних коронарних артерій та артеріол, як нормальних, так і розташованих в зоні ішемії. Це призводить до підвищення рівня надходження кисню в міокард у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала, або варіантна стенокардія).

Застосуван= ня амлодипіну 1 раз на добу щодня призводить до клінічно значущого зниження артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією як у вертикальн= ому, так і в горизонтальному положенні впродовж 24 годин. Внаслідок повільного початку дії швидкий гіпотензивний ефект не настає.

У пацієнті= в зі стенокардією разова добова доза амлодипіну підвищує переносимість фізичного навантаження, збільшує тривалість інтервалу до нападу стенокардії, затримує розвиток депресії сегмента ST (на 1 мм), а також знижує частоту нападів стенокардії та частоту прийому нітрогліцерину.

Амлодипін = не проявляє будь-якого несприятливого впливу на обмін речовин або концентрацію ліпідів плазми крові і може застосовуватися при лікуванні хворих на бронхіа= льну астму, цукровий діабет ІІ типу і подагру.

Фармакокінетика. =

Лізиноприл

Лізиноприл= – інгібітор АПФ для перорального застосування, який не містить сульфгідрильної групи.

Всмоктування

Після застосування всередину концентрація препарату у плазмі крові досягає максим= уму через 7 годин, хоча у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда спостерігалася тенденція до невеликої затримки в часі досягнення максимальної концентрації= у сироватці крові. На підставі даних про виведення із сечею середній ступінь всмоктування лізиноприлу становить приблизно 25 %, варіабельність у різних пацієнтів становить від 6 % до 60 % у дослідженому діапазоні доз (від 5 до = 80 мг). У пацієнтів із серцевою недостатністю абсолютна біодоступність лізиноп= рилу знижується приблизно до 16 %. Всмоктування лізиноприлу не залежить від прий= ому їжі.

Розподіл

Лізиноприл= не зв’язується з білками сироватки крові, за винятком циркулюючого АПФ. Відомо= , що лізиноприл слабко проникає через гематоенцефалічний бар’єр.

Виведення.

Лізиноприл= не метаболізується в організмі і виводиться в незміненому вигляді з сечею. При багаторазовому застосуванні ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 12,6 години. Нирковий кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Зниження концентрації у сироватці крові має тривалий термінальний період напіввиведення, що не сприяє накопиченню діючої речовини в організмі. Імовірно, цей термінальний період напіввиведення представляє насичуване зв’язування з АПФ і не має дозозалежного характеру.<= o:p>

Фармакокінетичні характеристики у особливих груп пацієнтів.

Печінкова недостатність.

Порушення функцій печінки у пацієнтів із цирозом печінки призвело до зниження всмоктування лізиноприлу (приблизно на 30 % відповідно до даних щодо виведе= ння із сечею), однак вплив препарату збільшився (приблизно на 50 %) порівняно з таким у здорових добровольців через зниження кліренсу.

Ниркова не= достатність.

Порушення функцій нирок знижує виведення лізиноприлу, який виводиться ними, але це зниження стає клінічно значущим тільки при швидкості клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв. При легкій і помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) середнє значення площі під кривою «концентра= ція – час» (AUC) збільшується тільки на 13 %, тоді як при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну від 5 до 30 мл/хв) спостерігається збільш= ення середнього значення AUC в 4,5 раза. Лізиноприл може виводитися з організму при гемодіалізі.= Після 4 годин гемодіалізу концентрація лізиноприлу у плазмі крові знижується у середньому на 60 %, а діалізний кліренс становить від 40 до 55 мл/хв.<= /o:p>

Серцева недостатність.

У пацієнті= в із серцевою недостатністю відзначається більша концентрація лізиноприлу у плаз= мі крові порівняно зі здоровими добровольцями (збільшення AUC у середньому на = 125 %), але на підставі даних про виведення із сечею всмоктування лізиноприлу у= них знижується приблизно на 16 % порівняно зі здоровими особами.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку спостерігаються більш висока концентрація лізиноприлу в крові= та більш високі значення AUC (більше приблизно на 60 %) порівняно з віковими показниками молодших пацієнтів.

Амлодипін.

Всмоктування, розподіл, зв’язування з білками пл= азми

Після застосування терапевтичних доз амлодипін добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 6–12 годин після застосуванн= я. Абсолютна біодоступність становить за оцінками від 64 до 80 %. Об’єм розпод= ілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв’язується з білками плазми.

Прийом їжі= не впливає на біодоступність амлодипіну.

Біотрансформація і виведення.<= /i>

Термінальн= ий період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35–50 годин і відповідає застосуванню препарату 1 раз на добу. Амлодипін інтенсивно метаболізується у печінці до неактивного метаболіту, і лише 10 % початкової сполуки і 60 % метаболітів виводяться із сечею.

Фармакокінетичні характеристики у особливих груп пацієнтів.

Печінкова недостатність.

Клінічні д= ані про застосування амлодипіну пацієнтам із печінковою недостатністю дуже обмежені. У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижен= ий, що призводить до збільшення періоду напіввиведення і AUC приблизно на 40–60= %.

Пацієнти літнього віку.

Час досягн= ення максимальної концентрації препарату у плазмі крові у пацієнтів літнього віку і молодших пацієнтів прак= тично однаковий. У пацієнтів літнього віку відзначена тенденція до зниження кліре= нсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення.=

Збільшення= AUC і періоду напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відп= овідали очікуванням для даної вікової групи.

Комбінован= ий препарат з фіксованою дозою

Не описано фармакокінетичних взаємодій між активними компонентами лікарського засобу Комбіприл-КВ, таблеток. Фармакокінетичні параметри (AUC, C_max, t= _max, t_1/2) не відрізнялися від таких після введення активних компонен= тів окремо.

Прийом їжі= не впливає на всмоктування препарату Комбіприл-КВ, таблеток, у шлунково-кишков= ому тракті.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна артеріальна гіпертензія у дорослих.

Для замісної терапії у пацієнтів з адекватним контролем артеріального тиску на тлі одночасного прийому лізиноприлу та амлодипіну у зазначених дозах.

= ;

Протипок= азання.

Пов’язані з лізиноприлом:

•&nb= sp;          підвищена чутливість до лізиноприлу або до будь-якого іншого інгібітору АПФ;

•&nb= sp;          ангіоневротичний набряк, пов’язаний із застосуванням інгібітору АПФ, в анамнезі;<= /span>

•&nb= sp;          спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;

•      =      вагітність або період планування вагітності, період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

•&nb= sp;          одночасне застосування лікарського засобу Комбіприл-КВ з лікарськими засобами, які містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м^{2<=
/sup>)
(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді=
й»);}

•&nb= sp;          одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном; не рекомендовано розпочинати прийом Комбіприл-КВ раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засоба= ми та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).
Пов’язані з амлодипіном:<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'>

•      =      підвищена чутливість до амлодипіну або до будь-яких інших похідних дигідропіридину;

•&nb= sp;          тяжка артеріальна гіпотензія;

•      =      шок (у т. ч. кардіогенний);

•&nb= sp;          обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аортального клапана тяжкого ступен= я);

•      =      гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Пов’язані з лікарським засобом Комбіприл-КВ:

•&nb= sp;          всі зазначені вище протипоказання, пов’язані із застосуванням окремих компонент= ів, також стосуються комбінованого препарату Комбіприл-КВ;

підвищена чутливість до будь-якої з допоміжних речовин препарату Комбіприл-КВ (див. розділ «Склад»).

&nb= sp;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. <= /b>

Взаємодії, пов’= язані з лізиноприлом.

Гіпотензивні за= соби

Одночасне застосування лізиноприлу з іншими гіпотензивними препаратами (наприклад нітрогліцерином та іншими нітратами або іншими вазодилататорами) може призв= ести до додаткового зниження артеріального тиску.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронов= ої системи (РААС)

Відомо, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокато= рів рецептора ангіотензину II (БРА II) або аліскірену асоціюється із підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушень функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Препарати, які можуть підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з сакубітрилом/валсартаном протипоказане у зв’= язку зі збільшенням ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з інгібіторами мішені рапаміцину в клітинах ссавців (mTOR) (наприклад, темсиролімус, сиролімус, еверолімус) або інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, рацекадотрил), або ткани= нним активатором плазміногену, або вілдагліптином може привести до збільшення ри= зику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»)= .

Діуретики       =                                                                            =

При додава= нні діуретика до терапії лізиноприлом антигіпертензивний ефект зазвичай посилюється. У пацієнтів, які уже отримують діуретики, і особливо у тих, ко= му лікування діуретиками було призначено недавно, при додаванні до терапії лізиноприлу зрідка може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиск= у. Ризик симптоматичної гіпотензії при застосуванні лізиноприлу можна звести до мінімуму, припинивши застосування діуретика до початку лікування лізиноприл= ом (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Харчові добавки або замінники солі, = що містять калій, калійзберігаючі діуретики та інші лікарські засоби, що можуть підвищувати рівень ка= лію в сироватці крові

Незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові зазвичай залишається в межах нормал= ьних значень, у деяких пацієнтів при лікуванні лізиноприлом може виникнути гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (такі як спіронолактон, тріамтерен= або амілорид), харчові добавки або замінники солі, що містять калій, можуть призводити до значного підвищення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. При одночасному застосуванні лізинопр= илу з іншими препаратами, що підвищують рівень калію в сироватці крові, такими = як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), слід дотримува= тися обережності, оскільки відомо, що дія триметоприму подібна до дії калійзберігаючих діуретиків, таких як амілорид. Таким чином, одночасний при= йом лізиноприлу з перерахованими вище лікарськими засобами не рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування лікарські засоби слід застосовув= ати з обережністю і з періодичним моніторингом вмісту калію в сироватці крові (= див. розділ «Особливості застосування»).

Циклоспорин. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і циклоспорину може призвести до гіперкаліємії. Рекомендується моніторинг вмісту калію в сироватці крові.=

Гепарин. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і гепарину може призвести до гіперкаліємії. Рекомендується моніторинг вмісту калію в сироватці крові.=

Якщо лізиноприл призначають одночасно з калійнезберігаючим діуретиком, гіпокаліє= мія, індукована застосуванням діуретиків, може зменшитися.

Препарати літію

При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ відзначалися оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові і токсичність. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може збільшувати ризик розвитку літієвої токсичності та посилювати вже підвищену літієву токсичність на тлі застосування інгібіторів АПФ. Одночасне застосування лізиноприлу і препарат= ів літію не рекомендується, але в разі доведеної необхідності застосування дан= ої комбінації слід ретельно контролювати вміст літію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі ацетилсаліцилова кислота

≥ 3 г/добу

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, яка чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) і неселектив= ні НПЗП) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, і збільшення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Ці ефекти є оборотними. Слід дотримуватися обережності при застосуванні комбінованої терапії, особливо літнім пацієнтам. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку комбінован= ої терапії, так і в процесі лікування.

Золото

Нітритоїдні реакції (симптоми вазодилатації, включаючи гіперемію, нудоту, запаморочення= та артеріальну гіпотензію, які можуть бути дуже тяжкими) після введення ін’єкційного препарату, що містить з= олото (наприклад натрію ауротіомалату), реєструвалися частіше у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ.

Трициклічні антидепресанти/антипсихо= тики/анестетики

Одночасне застосування деяких анестезувальних засобів, трициклічних антидепресантів і антипсихотиків з інгібіторами АПФ може призводити до подальшого зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Симпатоміметики

Симпатомім= етики можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Гіпоглікемічні препарати =

Відомо, що одночасне застосування інгібіторів АПФ і лікарських гіпоглікемічних засо= бів (інсулін, пероральні гіпоглікемічні засоби) може посилювати гіпоглікемічний ефект з ризиком виникнення гіпоглікемії. Це явище найчастіше виникає протяг= ом перших тижнів комбінованої терапії та у разі наявності ниркової недостатнос= ті.

Лікарські засоби, які пригнічують функцію кісткового мозку (імуносупресанти, алопуринол, прокаїнамід)

Одночасне застосування з лізиноприлом збільшує ризик нейтропенії та/або агранулоцитозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики, бета-адреноблокатори, нітрати=

Лізиноприл= можна застосувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (в кардіологічних дозах), тромболітиками, бета-адреноблокаторами та/або нітратами.

Взаємодії, пов’язані з амлодипіном

Вплив ін= ших лікарських засобів на амлодипін

Інгібіто= ри ізоферменту CYP= 3A4

Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами протеази, азольними фунгіцидами, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапамілом або дилтіаземом) може призвести до значного підвищення концентрації амлодипіну,= що призводить до підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Клінічні прояви цих варіацій фармакокінетики можуть бути більш виражені у пацієнтів літнього віку. Таким чином, рекомендується медичний нагляд за пацієнтами, а також корекція дози амлодипіну, якщо буде потрібно.

Кларитроміцин є інгібітором CYP3A4. Існує підвищений ризик гіпотензії у пацієнтів, які отримують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодип= іну з кларитроміцином рекомендується суворий медичний нагляд за пацієнтами.

Індуктори ізоферменту CYP3A4

При одночасному застосуванні з відомими індукторами ізоферменту CYP3A4 концентр= ація амлодипіну в крові може змінюватися. Тому необхідно контролювати артеріальн= ий тиск та в разі необхідності коригувати дозу препаратів під час та після комбінованого лікування, особливо при прийомі потужних індукторів ізофермен= ту CYP3A4 (таких як рифампіцин, Hyperi= cum perforatum).

Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільк= и у деяких пацієнтів це може призвести до збільшення біодоступності амлодипіну,= в результаті чого підвищується його гіпотензивний ефект.

Дантролен (інфузія)

У ході досліджень на тваринах після прийому верапамілу і внутрішньовенного введення дантролену спостерігалася фібриляція шлуночків і серцево-судинна недостатність із супутньою гіперкаліємією і подальшим летальним наслідком. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до злоякісної гіпертермії, а також для лікування злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Гіпотензивний ефект амлодипіну посилює відповідний ефект інших лікарських засобів, які ма= ють антигіпертензивні властивості.=

Такролімус

Одночасне застосування такролімусу і амлодипіну може призвести до підвищення концентр= ації такролімусу в крові; механізм такої взаємодії до кінця не вивчений. Щоб уникнути токсичної дії такролімусу слід контролювати концентрацію такроліму= су в крові в ході терапії амлодипіном і при необхідності коректувати дозу такролімусу.

Інгібітори мішеней рапаміцину в клітинах ссавців (mTOR)

Такі інгібітори mTOR, як сиролімус, темсиролімус і еверолімус, є субстратами CYP= 3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодип= іну з інгібіторами mTOR може посилюватися вплив останніх.

Циклоспорин

Дотепер не= було проведено досліджень взаємодії циклоспорину і амлодипіну у здорових добровольців або в інших популяціях, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких спостерігало= ся підвищення концентрацій циклоспорину в крові (в середньому на 0 %–40 %). У зв’язку з цим у таких пацієнтів слід контролювати концентрацію циклоспорину= в крові в ході терапії амлодипіном і при необхідності зменшити дозу циклоспор= ину.

Симвастатин

Одночасне застосування повторних доз 10 мг амлодипіну і 80 мг симвастатину призводило= до збільшення концентрації симвастатину на 77 % порівняно з відповідною концентрацією при монотерапії симвастатином. Дозу симвастатину для пацієнті= в, які застосовують амлодипін, слід обмежити 20 мг на добу.<= /p>
Відомо, що у дослідженнях клінічних взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину = або варфарину.

Особливості застосування.

Всі зазначені нижче особливості застосування, пов’язані із застосуванням окремих компонентів, також стосуються комбінованого лікарського засобу Комбіприл-КВ.

Особливості застосування, пов’язані з лізиноприлом

Симптоматична артеріальна гіпотензія=

Симптоматична артеріальна гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією.

Істотне зн= иження артеріального тиску може виникати у пацієнтів зі зниженням об’єму циркулююч= ої крові внаслідок прийому діуретиків, суворої безсольової дієти, діалізу, діа= реї, блювання, а також у пацієнтів з вираженою ренінзалежною артеріальною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»).

У пацієнтів із серцевою недостатністю, що супроводжується нирковою недостатні= стю або без останньої, зареєстровано випадки виникнення симптоматичної гіпотенз= ії. Подібні випадки найбільш вірогідні у пацієнтів з більш тяжким ступенем серц= евої недостатності внаслідок прийому великих доз петльових діуретиків, гіпонатрі= ємії або функціональної ниркової недостатності. У пацієнтів з підвищеним ризиком симптоматичної артеріальної гіпотензії слід вести спостереження за параметр= ами гіпотензивного ефекту після прийому початкової дози. Ці рекомендації стосую= ться пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями= , у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міока= рда або інсульту. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати положення лежачи на спині з припіднятими нижніми кінцівками і поповнити втр= ату рідини (внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину) при необхідності. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до застосування препарату, і подальший прийом зазвичай не спричинює проблем після підвищення артеріального тиску в результаті збільшення об’єму циркулюючої крові.<= /o:p>

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском лізиноприл може спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Це відомий ефект, і зазвичай він не є причиною для при= пинення терапії. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може бути потрібне зниження дози або припине= ння прийому лізиноприлу.

Артеріальна гіпотензія при гострому інфаркті міокарда.

Лікування лізиноприлом не слід розпочинати у пацієнтів із гострим інфарктом міокар= да, схильних до подальшого серйозного погіршення гемодинаміки після лікування вазодилататорами. Це пацієнти із систолічним артеріальним тиском 100 мм рт.= ст. чи нижче або з кардіогенним шоком. Упродовж перших 3 днів після інфаркту міокарда дозу слід зменшити, якщо систолічний артеріальний тиск становить 1= 20 мм рт. ст. або нижче. Підтримуючі дози слід зменшити до 5 мг або тимчасово = до 2,5 мг, якщо систолічний артеріальний тиск становить 100 мм рт. ст. чи нижч= е. У разі збереження артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск менш= е 90 мм рт. ст. зберігається більше 1 години) лізиноприл слід відмінити.

Стеноз аортального та мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і всі інгібітори АПФ, лізиноприл слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією вихідного тракту лівого шлуночк= а, такими як аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія.

Ниркова недостатність

При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв) стартову дозу лізиноприлу необхідно коригувати залежно від кліренсу креатиніну пацієнта, а потім – залежно від реакції пацієнта на лікування. Рутинний контроль вмісту калію і концентрації креатиніну є частиною стандартної медичної практики лікування таких пацієнтів.

У пацієнтів з серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія після поча= тку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. У таких випадках повідомлялося про гостру ниркову недостатність, як правило, оборотну.

У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, можливе підвищення концентрації сечовини крові і креатиніну в сироватці крові, як правило, оборотне після відміни препарату. Це особливо ймовірно у пацієнтів з нирков= ою недостатністю.

При наявності у пацієнта також реноваскулярної артеріальної гіпертензії існує підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. У таких пацієнтів лікування слід починати під пильним медичн= им наглядом з низьких доз і обережно титрувати дозу. Оскільки лікування діуретиками може сприяти розвитку зазначених вище станів, їх застосування с= лід припинити, при цьому функцію нирок слід контролювати протягом перших тижнів терапії лізиноприлом.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вираженої попереднь= ої реноваскулярної гіпертензії відзначалося збільшення концентрації сечовини в крові і креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне і транзиторне, особ= ливо в тих випадках, коли лізиноприл застосовувався одночасно з діуретиком. Це особливо ймовірно у пацієнтів з попередньою нирковою недостатністю. Може бу= ти потрібне зниження дози та/або відм= іна діуретиків та/або лізиноприлу.

При гострому інфаркті міокарда лікування лізиноприлом не слід починати пацієнтам з ознаками ниркової недостатності, які визначалися як концентрація креатиніну в сироватці крові, що перевищує 177 мкмоль/л, та/або протеїнурія= , що перевищує 500 мг/24 години. У разі розвитку порушення функції нирок під час лікування лізиноприлом (концентрація креатиніну в сироватці крові більше 265 мкмоль/л або у два рази перевищує відповідне значення до початку лікування) лікар повинен розглянути доцільність скасування лізиноприлу.

Протеїнурія

Відомо про рідкісні випадки протеїнурії у пацієнтів, особливо при зниженні функції нирок або після високих доз лізиноприлу. У разі клінічно значущої протеїнур= ії (понад 1 г/добу) лікарський засіб призначається лише після оцінки користі в= ід лікування та потенційного ризику і при постійному моніторингу клінічних та біохімічних параметрів пацієнта.

Підвищена чутливість, ангіоневротичн= ий набряк

Повідомлялося про поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, рук і ніг, губ, яз= ика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи лізиноприл. Ангіоневротичний набряк може виникнути в будь-який мо= мент під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити лізиноприл, призначити відповідне лікування, забезпечити медичне спостереження, щоб переконатися у зникненні всіх симптомів до виписки пацієнта. Навіть у випад= ках набряку язика, який не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнти мо= жуть потребувати тривалого спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами і кортикостероїдами може бути недостатнім.

Дуже рідко повідомлялося про випадки смерті внаслідок ангіоневротичного набряку, пов’язаного з набряком гортані або набряком язика. У пацієнтів з ураженням язика, голосової щілини або гортані може виникати обструкція дихальних шлях= ів, особливо у пацієнтів, які раніше перенесли операцію на дихальних шляхах. У таких випадках слід одразу ж надати невідкладну медичну допомогу. Вона може включати введення адреналіну та/або підтримку вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря до повного= і стабільного зникнення симптомів.

Інгібітори АПФ спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у пацієнтів інших рас.

Пацієнти, у яких раніше спостерігався ангіоневротичний набряк, не пов’язаний з лікува= нням інгібіторами АПФ, можуть бути більш схильні до розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібітору АПФ (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з сакубітрилом/валсартаном протипоказане у зв’= язку зі збільшенням ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Лікування сакубітрилом/валсартаном слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози лізиноприлу. Лікування лізиноприлом слід розпочинати= не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсарта= ну (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус) та вілдагліптином може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з дихальною недостатністю або без неї) (див. роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнта= м, які уже приймають інгібітори АПФ, починати лікування рацекадотрилом, інгібіторами mTOR та вілдагліптином слід з обережністю.
Анафілактоїдні реакції у пацієнтів, = які перебувають на гемодіалізі

Повідомлялося про анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які перебувають на діалізі з викори= станням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (наприклад AN 69) і одночасно отримують інгібітор АПФ. Слід розглянути доцільність застосування іншого типу діалізної мембрани або гіпотензивного препарату іншого класу та= ким пацієнтам.

Анафілактоїдні реакції під час афере= зу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ)

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час афер= езу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) із декстрану сульфатом, виникали анафілактоїдні реакції, які загрожували життю. Виникнення подібних реакцій можна уникнути, якщо утримуватись від терапії інгібіторами АПФ перед кожним сеансом аферезу.

Десенсибілізація

У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (наприклад Hymenoptera venom), виникають стійкі анафілактоїдні реакції. У таких пацієнтів анафілактоїдних реакцій вдалося уникнути за допомогою тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але вони розвивал= ися знову після випадкового прийому препарату.

Печінкова недостатність

У рідкісних випадках прийом інгібіторів АПФ супроводжувався синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці, прогресував до фульмінантного некрозу і (іноді) призводив до летального кінця. Механізм розвитку даного синдрому неясний. Пацієнтам, які отримують лізиноприл і у яких розвивається жовтяниця або значно підвищується активність печінкових ферментів, слід припинити застосування лізиноприлу і перебувати під відповідним медичним наглядом.

Нейтропенія/агранулоцитоз=

Повідомлялося про нейтропенію/агранулоцитоз, тромбоцитопенію і анемію у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжуючих чинників нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія і агранулоц= итоз є оборотними і зникають після відміни інгібітору АПФ.

Лізиноприл слід призначати з особливою обережністю пацієнтам з системними захворювання= ми сполучної тканини, при лікуванні імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо при наявн= ості попереднього порушення функції нирок. У деяких з цих пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які в кількох випадках не піддавалися інтенсивній антибіотикотерапії. Періодично під час лікування лізиноприлом рекомендується проводити лабораторні дослідження (аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули) у таких пацієнтів, а також попередити їх про необхідність повідомляти про появу перших ознак інфекційного захворювання.<= o:p>

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Одночасне = застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II (БРА II) або аліскір= ену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). З цієї причини подв= ійна блокада РААС шляхом одночасного застосування з інгібіторами АПФ, БРА II або аліскірену не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Якщо подвійна блокада РААС абсолютно показана, необхідне ретельне спостереження = фахівця та обов’язковий моніторинг функції нирок, водно-електролітного балансу, артеріального тиску.

Інгібітори АПФ і БРА II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Раса

У пацієнтів негроїдної раси інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк,= ніж у пацієнтів інших рас. Як і у разі застосування інших інгібіторів АПФ, у пацієнтів негроїдної раси лізиноприл може б= ути менш ефективний щодо зниження артеріального тиску, ніж у пацієнтів інших ра= с, що, імовірно, зумовлено більш високою частотою станів із низьким рівнем рен= іну у пацієнтів негроїдної раси, які страждають на артеріальну гіпертензію.

Кашель

Повідомлялося про кашель при застосуванні інгібіторів АПФ. Кашель зазвичай є непродуктивн= им, персистуючим і зникає після відміни препарату. Кашель, індукований прийомом інгібіторів АПФ, слід враховувати при диференціальному діагнозі кашлю.=

Хірургічне втручання/анестезія<= /o:p>

У пацієнтів, яким проводиться велике оперативне втручання або під час загальн= ої анестезії препаратами, що спричиняють артеріальну гіпотензію, лізиноприл мо= же блокувати утворення ангіотензину II після компенсаторного викиду реніну. Як= що розвивається артеріальна гіпотензія, ймовірно в результаті наведеного вище механізму, можна провести корекцію збільшенням об’єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія<= /i>

Інгібітори= АПФ можуть спричинити розвиток гіперкаліємії, оскільки вони пригнічують виділен= ня альдостерону. Як правило, даний ефект клінічно незначний у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок, цукровим діабетом ІІ типу та/або у пацієнтів, які приймають харчові добавки= , що містять калій (в т. ч. замінники солі), калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, тріамтерен або амілорид), а також у пацієнтів, які приймають інші препарати, що можуть підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприк= лад гепарин, триметоприм або комбінований лікарський засіб ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), та особливо антагоністи альдостерону або блокатори рецепторів ангіотензину, може розвинутися гіперкаліємія. Слід з обережністю застосовувати калійзберігаючі діуретики та блокатори рецепторів ангіотензину пацієнтам, які приймають інгібітори АПФ. У разі необхідності одночасного застосування зазначених вище препаратів рекомендується регулярн= ий контроль вмісту калію в сироватці крові та функціонального стану нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти з цукровим діабетом

У пацієнті= в з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або отримують інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ слід здійснювати ретельний контроль глікемії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Препарати літію

Не рекомендується комбінація препаратів літію і лізиноприлу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Особливості застосування, пов’язані з амлодипіном

Безпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлена.

Серц= ева недостатність

Пацієнтам з серцевою недостатністю амлодип= ін слід застосовувати з обережністю. Відомо, що у тривалому плацебо-контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (класу III і IV за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації, NYHA) в групі застосування амлодипіну набряк легенів реєструвався частіше, ніж в групі плацебо.

Блокатори кальцієвих каналів, в тому числі амлодипін, слід з обережністю призначати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони підвищують ризик серцево-судинних подій і летальності в майбутньому.

Печі= нкова недостатність

У пацієнтів з печінковою недостатністю відзначаються подовження періоду напіввиведення амлодипіну і підвищення значення AUC, проте відповідні рекомендації щодо дозування не розроблені. Т= ому застосування амлодипіну слід починати з мінімальної дози в діапазоні дозува= ння. Починати лікування і підвищувати дозу слід з обережністю. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю може бути потрібне повільне титрування дози і ретельне спостереження.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку підвищувати дозу слід з обережністю (див. розділи «Фармакокінетика» та «Спосіб застосування та дози»).

Нирк= ова недостатність

Таким пацієнтам амлодипін можна призначати= у звичайних дозах. Зміни концентрацій амлодипіну в плазмі крові не корелюють = зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться за допомогою діалі= зу.

Особливості застосування, пов’язані з препаратом Комбіприл-КВ

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль= (23 мг) натрію на таблетку, тобто практично вільний від натрію

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність= .

Лікарський= засіб Комбіприл-КВ протипоказано застосовувати вагітним і жінкам, які планують завагітніти (див. розділ «Протипоказання»).

Досвід застосування лізиноприлу і амлодипіну вагітними жінками в адекватних контрольованих клінічних дослідженнях відсутній. Однак застосування обох активних речовин не рекомендується або протипоказано (інформацію щодо актив= них речовин див. у розділі «Склад»).

Якщо під ч= ас лікування препаратом Комбіприл-КВ підтверджується вагітність, його застосув= ання необхідно негайно припинити, якщо потрібно − замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосуван= ня лікарського засобу Комбіприл-КВ не слід починати під час вагітності. Якщо продовження лікування препаратом Комбіприл-КВ визнано за необхідне, пацієнт= ок, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні гіпотензивні засоб= и з відомим профілем безпеки застосування в період вагітності.

Застосуван= ня лізиноприлу

Епідеміологічні дані про ризик тератогенності, пов’язаний із застосуванням інгібіторів АПФ = під час першого триместру вагітності, не є переконливими, однак деяке збільшення ризику не виключено. Якщо продовження лікування інгібітором АПФ визнано за необхідне, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернати= вні гіпотензивні засоби з відомим профілем безпеки застосування в період вагітності. При підтвердженні вагітності слід негайно припинити лікування інгібітором АПФ і у разі необхідності почати альтернативне лікування.<= /o:p>

Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під час другого і третього триместрів вагітнос= ті індукує фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо інгібітор АПФ застосовувався з другого триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження функ= ції нирок і черепа. За новонародженими і грудними дітьми, матері яких приймали інгібі= тори АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Застосуван= ня амлодипіну

Безпека застосування амлодипіну для вагітних жінок не встановлена.

Відомо, що= у дослідженнях на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність при застосуванні високих доз. Застосування у період вагітності можливе лише за відсутності більш безпечного альтернативного лікування, а також у тих випад= ках, коли саме захворювання пов’язане з великим ризиком для матері та плода.

Період год= ування груддю.

Інформація= щодо застосування лізиноприлу в період годування груддю відсутня. Амлодипін виділяється в грудне молоко. Кількість амлодипіну, отриманого дитиною з мол= оком матері, оцінюється з міжквартильним діапазоном 3−7%, максимум – 15%. Вплив амлодипіну на дитину не оцінювався.

Лікарський= засіб Комбіприл-КВ протипоказано застосовувати в період грудного вигодовування, c= лід застосовувати альтернативні препарати із встановленим профілем безпеки, особливо у разі грудного вигодовування новонародженого або недоношеної дити= ни (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильніс= ть

Дані адекв= атних контрольованих клінічних досліджень про вплив лізиноприлу і амлодипіну на фертильність відсутні.

Застосуван= ня амлодипіну

Повідомляли про оборотні біохімічні зміни в головках сперматозоїдів у деяких пацієнтів,= які отримували блокатори кальцієвих каналів. Клінічних даних про можливий вплив амлодипіну на фертильність недостатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пов’язана з лізиноприлом

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід враховувати можливий розвиток запаморочення або втомлюваності.

Пов’язана з амлодипіном

Амлодипін може спричиняти незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. У пацієнтів, які відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, може порушуватися здатність до реагування. Рекомендується дотримуватися обережності, особливо на початку лікування.=

Відповідно до зазначеного вище, препарат Комбіприл-КВ може впливати на здатність керув= ати транспортними засобами та працюват= и з іншими механізмами (особливо на початку лікування).

Спосіб застосування та дози.

Дози<= /o:p>

Рекомендована доза – 1 таблетка на добу. Максимальна добова доза – 1 таблетка.

Як правило, комбіновані препарати з фіксованими дозами не підходять для початк= ової терапії.

Лікарський засіб Комбіприл-КВ, таблетки 10 мг/5 мг, показаний тільки пацієнтам, для як= их титровані оптимальні підтримуючі дози лізиноприлу і амлодипіну становлять 1= 0 мг та 5 мг відповідно. При необхідності можна розглянути доцільність вибору препарату Комбіприл-КВ з іншими дозами окремих компонентів.

Ниркова недостатність

Для підбору оптимальної початкової дози і підтримуючої дози пацієнтам з нирковою недостатністю титр= ування доз слід проводити в індивідуальному порядку, використовуючи окремі компоне= нти препарату – лізиноприл і амлодипін.

Під час терапії лікарським засобом Комбіприл-КВ слід контролювати функцію нирок, вміст калію і натрію в сироватці крові. У разі погіршення функції нирок слід припинити прийом препарату Комбіприл-КВ і замінити його окремими компонента= ми, підібраними належним чином. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.

Печінкова недостатність

Рекомендації щодо доз для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю ще не розроблені, тому підбір доз таким пацієнтам слід здійснювати з обережністю і починати слід з мінімальної дози= в діапазоні дозування (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»). Для підбору оптимальної початкової дози і підтримуючої дози пацієнтам з печінковою недостатністю титрування доз слід проводити в індивідуальному порядку, використовуючи вільну комбінацію лізиноприлу і амлодипіну.

Фармакокінетику амлодипіну при тяжкій печінковій недостатності не досліджували. Застосування амлодипіну пацієнтам з тяжкою печі= нковою недостатністю слід починати з найнижчої дози, при цьому титрування доз слід проводити повільно.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Пацієнтам літнього віку лікарський засіб слід призначати з обережністю.

Відомо, що у клінічних дослідженнях зміна профілю ефективності і безпеки амлодипіну= або лізиноприлу залежно від віку не спостерігалася. Щоб обрати оптимальну підтримуючу дозу для пацієнтів літнього віку, титрування доз слід проводити= в індивідуальному порядку, використовуючи вільну комбінацію лізиноприлу і амл= одипіну.

Спосіб застосування.

Перорально= . Оскільки їжа не впливає на всмокт= ування препарату, лікарський засіб Комбіприл-КВ можна приймати незалежно від прийо= му їжі, тобто до, під час або після їди.

Діти.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Комбіприл-КВ дітям (віком д= о 18 років) не встановлені.

Передозування.

Немає дани= х про передозування лікарського засобу Комбіприл-КВ у людини.
Передозування лізиноприлу<= /p>
Дані про передозування у людини обмежені. Симптоми, пов’язані з передозуванням інгіб= іторами АПФ, можуть проявлятися артеріальною гіпотензією, циркуляторним шоком, порушенням електролітного балансу, нирковою недостатністю, гіпервентиляцією, тахікардією, прискореним серцебиттям, брадикардією, запамороченням, тривого= ю та кашлем. При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення фізіологічного розчину. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід поклас= ти пацієнта на спину. Можна також розглянути доцільність інфузійного введення ангіотензину II та/або внутрішньовенного введення катехоламінів.=

У разі якщо прийом препарату стався недавно, необхідно провести заходи для виведення лізиноприлу (наприклад викликати блювання, промити шлунок, ввести сорбенти і натрію сульфат). Лізиноприл можна видалити з системного кровотоку шляхом проведення гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). При розвитку брадикардії, стійкої до медикаментозної терапії, показана постанов= ка штучного водія ритму. Необхідний постійний контроль основних показників життєдіяльності, вмісту електролітів і концентрації креатиніну в сироватці крові.

Передозування амлодипіну
Дані про навмисне передозування у людини обмежені.

Симптоми

Передозува= ння може призвести до надмірної периферичної вазодилатації з рефлекторною тахікардією. Зареєстрована також виражена і тривала системна артеріальна гіпотензія, аж до шоку з летальним наслідком.

Лікування

При клініч= но значущій артеріальній гіпотензії внаслідок передозування амлодипіну необхід= но проводити активні заходи з підтримки серцево-судинної системи, включаючи ча= стий контроль показників серцево-судинної і дихальної систем, покласти пацієнта = на спину, піднявши нижні кінцівки (вище голови), і контролювати об’єм циркулюю= чої крові і діурезу.

Може бути потрібне введення вазопресорів для відновлення судинного тонусу і артеріального тиску, за умови відсутності протипоказань до їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може мати позитивний вплив на зворотний розвиток ефектів, спричинених блока= дою кальцієвих каналів.<= /span>

У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. Відомо, що у дослідженнях = за участю здорових добровольців прийом активованого вугілля в інтервалі до 2 г= один після прийому 10 мг амлодипіну знизив швидкість всмоктування амлодипіну.

Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками плазми крові, діаліз неефекти= вний.

Передозування лікарським засобом Комбіприл-КВ може призв= ести до надлишкової периферичної вазодилатації з вираженою артеріальною гіпотенз= ією та гострою судинною недостатністю, до порушень електролітного балансу, нирк= ової недостатності, гіпервентиляції, тахікардії, прискореного серцебиття, брадикардії, запаморочення, тривоги та кашлю. Рекомендується проведення симптоматичного лікування (покласти пацієнта на спину, спостерігати і у разі необхідності підтримувати функції серцево-судинної і дихальної систем, артеріальний тиск, об’єм циркулюючої крові і електролітний баланс, а також концентрацію креатиніну в сироватці крові). У разі вираженої артеріальної гіпотензії необхідно покласти пацієнта на спину, піднявши нижні кінцівки на рівень вище голови; якщо введення рідини не дало достатнього результату, мо= же бути потрібна підтримуюча терапія у вигляді введення периферичних вазопресо= рів за умови відсутності протипоказань до їх застосування. Можна також розгляну= ти доцільність інфузійного введення ангіотензину II. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може виявити позитивний вплив на зворотний розвиток ефект= ів, спричинених блокадою кальцієвих каналів.

Лізиноприл можна видалити з системно= го кровотоку шляхом проведення гемодіалізу. Застосування високопроточних поліакрилонітрилових мембран під час діалізу не рекомендується.

Побічні реакції. <= /span>

Частоту визначають таким чином: дуже часті (≥ 1/10); часті (від ≥ 1/100= до < 1/10); нечасті (від ≥ 1/1 000 до < 1/100); поодинокі (від = 805; 1/10 000 до < 1/1 000); рідкісні (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).<= /p>
У межах кожної частотної групи побічні реакції представлено в порядку зменшен= ня серйозності.

Побічні ре= акції, що спостерігалися і були зареєстровані під час лікування окремо лізиноприло= м та амлодипіном:

Система органів

Частота<= o:p>

Побічні реакції при застосуванні лізиноприлу

Побічні реакції при застосуванні

амлодипі= ну

З боку крові та лімфатичної

системи

&nb= sp;

Поодинок= і

&nb= sp;

Зниження рівня гемоглобіну Зниження гематокриту

Рідкісні=

Пригнічення функції кісткового мозкового кровотворення, анемія, агранулоцитоз (див. розділ «Особливості застосування»), лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопе= нія, гемолітична анемія, лімфаденопатія

Тромбоцитопені= я, лейкопен= ія

З боку і= мунної системи

Рідкісні<= /p>

Аутоімунні порушення

Алергічні реакції

Частота невідома=

Анафілактична/анафілактоїдна реакц= ія

З боку ендокринної системи

Поодинок= і

Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ)

З боку о= бміну речовин та харчування

Рідкісні

Гіпоглікемія

Гіперглікемія<= /span>

З боку психіки

Нечасті<= u>

Зміни настрою, порушення сну, галюцинації

Безсоння, зміни настрою (включаючи неспокій), депресія

Поодинок= і

Сплутаність свідомості<= /span>

Сплутаність свідомості<= /span>

Частота невідома

Депресія

З боку нервової системи

&nb= sp;

Часті

Запаморочення, головний біль<= /o:p>

Сонливість, запаморочення, головний біль (ос= обливо на початку лікування)

Нечасті =

&nb= sp;

Вертиго, парестезія, дисгевзія

Синкопе, тремор, дисгевзія, гіпестезія, парестезія

Поодинок= і

Розлади = нюху

Рідкісні

&nb= sp;

Гіпертонус, периферична нейропатія

Частота невідома

Синкопе

Екстрапі= рамідні порушення

З боку органів зору

Часті

Порушення зору (включаючи диплопію= )

З боку <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'>органів<= /span> слуху і рівноваги

Нечасті

Дзвін у вухах<= /span>

З боку с= ерця

Часті

Пальпітація

Нечасті<= o:p>

&nb= sp;

Інфаркт міокарда, ймовірно, на тлі надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»), тахікардія, пальпітація

Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь)

Рідкісні=

Інфаркт міокарда=

З боку судинної системи

Часті

Ортостатичні ефекти (в т. ч. ортостатична гіпотензія)

Гіперемія шкір= и

Нечасті<= o:p>

&nb= sp;

Гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), ймовірно на тлі надмірного зниж= ення артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»), тахікардія, синдром Рейно<= /p>

Артеріальна гіпотензія

Рідкісні=

Васкуліт<= /o:p>

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Часті

Кашель

Диспное=

Нечасті<= o:p>

Риніт

Кашель, риніт<= o:p>

Рідкісні=

Бронхоспазм, алергічний альвеоліт /еозинофільна пневмонія, синусит

З боку шлунково-кишкового тракту

Часті

Діарея, блювання

Біль у животі, нудота

диспепсія, порушення дефекації (діарея і запор)

Нечасті =

Біль у животі, нудота, диспепсія

Блювання, сухість у роті

Поодинокі

Сухість у роті

Рідкісні

Панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечнику

Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен

З боку гепатобіліарної системи

Рідкісні

&nb= sp;

Печінкова недостатність, гепатит – гепатоцелюлярний або холестатичний, жовтяниця (д= ив. розділ «Особливості застосування»)

Гепатит, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів**

З боку шкіри та підшкірних ткан= ин

Нечасті =

Висипання, свербіж

Алопеція, пурпура, зміна забарвлен= ня шкіри, гіпергідроз, свербіж, висипання, екзантема, кропив’янка

Поодинокі

Псоріаз, кропив’янка, алопеція, гіперчутливість /ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування»)

Рідкісні=

Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона, мультиформна еритема, пухирчатка, потіння, доброякісний лімфаденоз шкіри*

Набряк Квінке, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса –Джонсона, мультиформна еритема, ангіоневротич= ний набряк, фоточутливість

Частота невідома

Токсичний епідермальний некроліз

З= боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини=

Часті

Припухлість щиколоток (гомілковостопного суглоба), м’язові судоми

Нечасті<= o:p>

Артралгія, міалгія, біль у спині

З боку нирок т= а сечовивідних шляхів

Часті

Порушення функції нирок

Нечасті<= o:p>

Розлад сечовипускання, ніктурія, збільшення частоти сечовипускання

Поодинокі

Гостра ниркова недостатність, урем= ія

Рідкісні=

Олігурія/анурія<= /p>

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасті =

Імпотенція

Імпотенція, гінекомастія

Поодинокі

Гінекомастія

Загальні порушення і порушенн= я у місці введення

Дуже час= ті

Набряки

Часті

Втомлюваність, астенія<= /span>

Нечасті<= o:p>

Втомлюваність, астенія

Біль у грудях, біль, нездужання

Дослідже= ння

Нечасті<= o:p>

Підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові, гіперкаліємія,

підвищення активності печінкових ферментів

Збільшення маси тіла,

зменшення маси тіла

&nb= sp;

Поодинокі

Збільшення білірубіну в сироватці крові, гіпонатріємія

*Повідомлялося про симптомокомплекс, який може включати один або декілька з таких симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), збільш= ення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія і лейкоцитоз, висипи на шкірі, фотосенсибілізація або інші зміни з боку шкіри.

**Найчастіше асоціювалося із холестазом.

Дані клінічних досліджень з безпеки дають змогу припустити, що лізиноприл зазвичай добре переноситься дітьми і підлітками з артеріальною гіпертензією і профіль безп= еки в цій віковій групі порівнянний з таким у дорослих.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації препарату відіграють важливу роль і дають змогу продовжувати спостереження за співвідношенням «користь/ризик» при застосуванні лікарсько= го засобу. Медичним працівникам рекомендується повідомляти про підозрювані поб= ічні реакції через державну систему повідомлень про побічні реакції.<= /span>

Термін придатності.<= /i> 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Категорія відпу= ску. За рецептом.

Виробник. АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

04073, Україна, м. Київ, ву= л. Копилівська, 38.

Web-сайт: www.vitamin.com.ua.=

Система органів	Частота<= o:p>	Побічні реакції при застосуванні лізиноприлу	Побічні реакції при застосуванні амлодипі= ну
З боку крові та лімфатичної системи &nb= sp;	Поодинок= і &nb= sp;	Зниження рівня гемоглобіну Зниження гематокриту
Рідкісні=	Пригнічення функції кісткового мозкового кровотворення, анемія, агранулоцитоз (див. розділ «Особливості застосування»), лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопе= нія, гемолітична анемія, лімфаденопатія	Тромбоцитопені= я, лейкопен= ія
З боку і= мунної системи	Рідкісні<= /p>	Аутоімунні порушення	Алергічні реакції
Частота невідома=	Анафілактична/анафілактоїдна реакц= ія
З боку ендокринної системи	Поодинок= і	Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ)
З боку о= бміну речовин та харчування	Рідкісні	Гіпоглікемія	Гіперглікемія<= /span>
З боку психіки	Нечасті<= u>	Зміни настрою, порушення сну, галюцинації	Безсоння, зміни настрою (включаючи неспокій), депресія
Поодинок= і	Сплутаність свідомості<= /span>	Сплутаність свідомості<= /span>
Частота невідома	Депресія
З боку нервової системи &nb= sp;	Часті	Запаморочення, головний біль<= /o:p>	Сонливість, запаморочення, головний біль (ос= обливо на початку лікування)
Нечасті = &nb= sp;	Вертиго, парестезія, дисгевзія	Синкопе, тремор, дисгевзія, гіпестезія, парестезія
Поодинок= і	Розлади = нюху
Рідкісні &nb= sp;		Гіпертонус, периферична нейропатія
Частота невідома	Синкопе	Екстрапі= рамідні порушення
З боку органів зору	Часті		Порушення зору (включаючи диплопію= )
З боку <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'>органів<= /span> слуху і рівноваги	Нечасті		Дзвін у вухах<= /span>
З боку с= ерця	Часті		Пальпітація
Нечасті<= o:p> &nb= sp;	Інфаркт міокарда, ймовірно, на тлі надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»), тахікардія, пальпітація	Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь)
Рідкісні=		Інфаркт міокарда=
З боку судинної системи	Часті	Ортостатичні ефекти (в т. ч. ортостатична гіпотензія)	Гіперемія шкір= и
Нечасті<= o:p> &nb= sp;	Гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), ймовірно на тлі надмірного зниж= ення артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»), тахікардія, синдром Рейно<= /p>	Артеріальна гіпотензія
Рідкісні=		Васкуліт<= /o:p>
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	Часті	Кашель	Диспное=
Нечасті<= o:p>	Риніт	Кашель, риніт<= o:p>
Рідкісні=	Бронхоспазм, алергічний альвеоліт /еозинофільна пневмонія, синусит
З боку шлунково-кишкового тракту	Часті	Діарея, блювання	Біль у животі, нудота диспепсія, порушення дефекації (діарея і запор)
Нечасті =	Біль у животі, нудота, диспепсія	Блювання, сухість у роті
Поодинокі	Сухість у роті
Рідкісні	Панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечнику	Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен
З боку гепатобіліарної системи	Рідкісні &nb= sp;	Печінкова недостатність, гепатит – гепатоцелюлярний або холестатичний, жовтяниця (д= ив. розділ «Особливості застосування»)	Гепатит, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів**
З боку шкіри та підшкірних ткан= ин	Нечасті =	Висипання, свербіж	Алопеція, пурпура, зміна забарвлен= ня шкіри, гіпергідроз, свербіж, висипання, екзантема, кропив’янка
Поодинокі	Псоріаз, кропив’янка, алопеція, гіперчутливість /ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування»)
Рідкісні=	Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона, мультиформна еритема, пухирчатка, потіння, доброякісний лімфаденоз шкіри*	Набряк Квінке, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса –Джонсона, мультиформна еритема, ангіоневротич= ний набряк, фоточутливість
Частота невідома		Токсичний епідермальний некроліз
З= боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини=	Часті		Припухлість щиколоток (гомілковостопного суглоба), м’язові судоми
Нечасті<= o:p>		Артралгія, міалгія, біль у спині
З боку нирок т= а сечовивідних шляхів	Часті	Порушення функції нирок
Нечасті<= o:p>		Розлад сечовипускання, ніктурія, збільшення частоти сечовипускання
Поодинокі	Гостра ниркова недостатність, урем= ія
Рідкісні=	Олігурія/анурія<= /p>
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	Нечасті =	Імпотенція	Імпотенція, гінекомастія
Поодинокі	Гінекомастія
Загальні порушення і порушенн= я у місці введення	Дуже час= ті		Набряки
Часті		Втомлюваність, астенія<= /span>
Нечасті<= o:p>	Втомлюваність, астенія	Біль у грудях, біль, нездужання
Дослідже= ння	Нечасті<= o:p>	Підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові, гіперкаліємія, підвищення активності печінкових ферментів	Збільшення маси тіла, зменшення маси тіла &nb= sp;
Поодинокі	Збільшення білірубіну в сироватці крові, гіпонатріємія