ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

&nb= sp;

МЕРОБАК<= o:p>

(= MEROBAC<= /span>)

Склад:

діюча речовина: <= /i>meropenem;

1 флакон містить меропенему тригідрату 570 мг, що відповідає 500 мг меропенему безводного;

1 флакон містить меропенему тригідрату 11= 40 мг, що відповідає 1000 мг меропенему безводного; <= /p>
допоміжна речовина: натрію карбонат. <= /o:p>

= ;

Лікарсь= ка форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.=

Основні фізико-хімічні властивості: порошок = від білого до світло-жовтого кольору.=

=

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.

Фармакол= огічні властивості.

Фармакодинаміка.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками, що зв’язують пеніцилін (ПБП).

Показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) (Т> МІК), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІК для мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті: зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку= зі зниженням продукування поринів), зниження спорідненості з цільовими PBP, підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса та продукування бета-лактамаз, які можуть гідролізувати карбапенеми.

У Європейському Союзі були зареєстровані вогнища інфекції, спричинені бактеріями, стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів,= з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Однак, бактерії можуть прояв= ляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани кліт= ин та/або присутність ефлюксного(-их) насоса (насосів).

Граничні значення МІК, що були визначені у ході клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST), наведені нижче.

Мікроорганізм

Чутливий (S), = (мг/л)

Резистентний (R), (мг/л)=

Enterobacteriaceae

≤ 2

> 8

Види Pseudomonas

≤ 2

> 8

Види Acinetobacter=

≤ 2

> 8

Streptococcus, групи А, В, C, G

Примітка 6

Примітка 6

Streptococcus pneumoniae¹

≤ 2

> 2

Інші стрептококи²

≤ 2

> 2

Види Enterococcus

–

–

Види Staphylococcus <= /span>

Примітка 3

Примітка 3

Haemophilus influenzae^1,2 та Моraxell= a catarrhalis²

≤ 2

> 2

Neisseria meningitidis^2,4

≤ 0,25

> 0,25

Грампозитивні анаероби, крім Clostridium difficile

≤ 2

> 8

Грамнегативні анаероби

≤ 2

> 8

Lister= ia monocytogenes=

≤ 0,25<= /o:p>

> 0,25<= /o:p>

Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмі= в⁵

≤ 2

> 8

¹⁼Граничні значення меропенему для= Streptococcus pneumoniae = та Haemophi= lus influenzae при менінгіті становлять 0,25/л мг/л (чутливі= ) та 1 мг/л (резистентні).

²⁼Штами мікроорганізмів зі значенн= ями МІК, вищими за граничні значення S/= R= , є дуже рідкісними або про них = на цей час не повідомлялося. Аналізи щодо ідентифікації та протимікробної чутливості будь-якого такого ізоляту необхідно повторити, і якщо результат підтверджується, ізолят направляється до експертної лабораторії. До того ча= су, поки є дані про клінічну відповідь для верифікованих ізолятів з МІК, вищими за поточні граничні значення резистентності (позначено курсивом), ізоляти мають реєструватися як стійкі.

³⁼Чутливість стафілококів до карбапен= емів прогнозується, виходячи з даних чутливості до цефокситину.

⁴⁼Граничні значення стосуються тільки менінгіту.

⁵⁼Грани= чні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів, були визначені в основному, виходячи з даних ФК/ФД, і не залежать від розподілу МІК окре= мих видів. Вони призначені для використання стосовно до видів, не зазначених у таблиці та виносках. Граничні значення, не пов’язані з видами, грунтуються= на таких дозах: граничні значення EUCAST застосовуються до меропенему по 1000 мг 3 рази на добу внутрішньовенно протягом 30 хвилин як найнижчої дози. Розглядалися дози по 2 г 3 рази на добу при тяжких інфекціях і при проміжних/резистентних граничних значеннях.=

⁶ Бета-лактамна чутливість стрептококових груп A, B, C= і G прогнозується, виходячи з чутливості до пеніциліну.

«–» Провед= ення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для проведення лікування засобом. Ізоляти можуть бути визначені як резистентні без попереднього тестування.

Поширеність набутої резистентності для окрем= их видів може змінюватися географічно та у часі, тому бажано спиратися на місц= еву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні щодо до деяких видів інфекцій, викликає сумні= ви, слід звернутися за консультацією до експерта.

Нижче перераховано патогенні мікроорганізми, виходячи з клінічного досвіду і терапевтичних протоколів лікування захворюв= ань.

Зазвичай чутливі види<= /p>
Грампозитивні аероби

Enterococcus= = faecalis⁷

Staphylococcus<= i> = aureus (чутливий до метицилін= у)⁸

Види Staphylococcus<= i> = (чутливий до метициліну), у тому числі Staphylococcus epidermidis

Streptococcus agalactiae = (група В)

Група Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constella= tus та S. intermedius<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times New= Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU;mso-bidi-= font-style: italic'>)

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes = (група А)

Грамнегативні аероби

Citrobacter<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times = New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> = freundii

Citrobacter<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times = New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> = koseri

Enterobacter= = aerogenes

Enterobacter= = cloacae

Escherichia<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times = New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> = coli

Haemophilus<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times = New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> = influenzae

Klebsiella = oxytoca

Klebsiella = pneumoniae

Morganella = morganii

Neisseria meningitides

Proteus mirabilis

Proteus vulgaris

Serratia marcescens

Грампозитивні анаероби

Clostridium perfringens

Peptoniphilus asacchar= olyticus

Види Peptostreptococcus (у то= му числі P.= micros, P= . anaerobius, P. magnus)

Грамнегативні анаероби

Bacteroides = caccae

Група Bacteroides fragilis

Prevotella bivia

Prevotella disiens

Види, які можуть набувати резистентності

Грампозитивні аероби

Enterococcus faecium<= /span>^7,9

Грамнегативні аероби

Види Acinetobacter <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times = New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-farea= st-language: RU'>Burkholderia cepacia

Pseudomonas aeruginosa

Резистентні мікроорганізми

Грамнегативні аероби

Stenotrophomonas maltophilia

Види Legionella

Інші мікроорганізми

Chlamydophila = pneumoni= ae

Chlamydophila psittaci

Coxiella burnetii

Mycoplasma pneumoniae

^{7Види, які виявили природну промі=
жну
чутливість.}

^{8Усі метицилін резистентні
стафілококи є резистентними до меропенему.}

^{9Показник резистентності > 50 % в одній або кількох
країнах ЄС.}

Сап і меліоїдоз: використання меропенему для лікування людей грунтується на даних чутливості до B. mallei і B.= pseudoma= llei in vitro і на обмежених даних щодо застосування людям. Лікарі повинні спиратися на національні та/або міжнародні консенсусні документи, що стосуються лікування сапу і меліоїдозу.

Фармак= окінетика.

У здорових людей середній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1 годину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25<= /span> л/кг (11‒27 л); середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні препарату у дозах 500, 1000 і 2000 мг, що вводили у вигляді інфузії протягом 30 хвилин, середні значення C_max відповідно становили приблизно 23, 49 і 115 мкг/мл; відповідні значення AUC становили 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин значе= ння C_max становили 52 і 112 мкг/мл при введенні препарату у доз= ах 500 і 1000 мг відповідно. При введенні кількох доз препарату кожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігалося.

У ході проведення дослідження з участю 12 пацієнтів, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічн= ої операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, були виявлені значення Cmax і періоду напіввиведення, які відповідають показникам здорових людей, але більший об’єм розподілу (27 л).=

Розподіл

Середнє значення зв’язування меропене= му з білками плазми крові становило приблизно 2 % = і не залежало від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато менш очевидним після 30-хвилинної інфузії. Було виявлено, що мероп= енем добре проникає у деякі рідини та тканини організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексудати.

Метаболізм

Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропен= ем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом, і потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення

Меропенем у першу чергу виводиться у незміненому вигляді нирками; близь= ко 70 % (50‒75 %) дози препарату виводиться у незміненому вигл= яді протягом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом становить лише близько 2 % в= ід дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропен= ем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреції.

Ниркова недостатність

Порушення функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі = крові і триваліший період напіввиведення меропенему. Спостерігалося збільшення показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33‒74 мл/хв), у 5 разів —– у пацієнтів з тяжким порушенням функц= ії нирок (КК 4‒23 мл/хв) і в 10 разів—–у пацієнтів, які перебувають= на гемодіалізі (КК < 2 мл/хв) порівняно зі здоровими особами (КК > 80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалися у пацієнтів з порушенням функц= ії нирок. Корекція дози препарату рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції нирок (див. ро= зділ «Спосіб застосування та дози»).

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з анурією.

Печінкова недостатність

Дослідження з участю пацієнтів з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі пацієнти

Дослідження фармакокінетики, проведені з участю пацієнтів, не виявили значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими особами з аналогічною функцією нирок. Популяційна модель, розроблена на основі даних 79 пацієнтів з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і віку.=

Діти

Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосув= анні препарату у дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення C_ma=
x, що наближаються до значень у дорослих після застосування препарату у дозах = 500, 1000 і 2000 мг відповідно. У ході проведення порівняння було виявлено залежність між доз препарату і періода напіввиведення, подібну до такої, що спостерігалася у дорослих, у всіх, крім наймолодших пацієнтів (<<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times = New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-farea= st-language: RU'> 6 місяців 1,6 год.). Середні значення кліренсу меропенему становили 5,8 мл/хв/кг (6‒12 років), 6,2 мл/хв/кг (2‒5 років), 5,3 мл/хв/кг (6‒23 місяці) і 4,3 мл/хв/кг (2‒5 місяці= в). Приблизно 60 % дози виводиться з сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 %—у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20 % в= ід рівнів препарату у плазмі крові, хоча має місце значна міжсуб'єктна варіабе= льність показників.

Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліренс у новонароджених= з більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9 години. = Моделювання процесу за методом Монте₋Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T > МІК 60 % щодо до = P. aeruginosa у 95 % новонароджених, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку

Дослідження фармакокінетики у здорових осіб літнього віку (65‒80<= /span> років) показали зниження кліренсу плазми крові, що корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов’язаним з віком, а також незна= чне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок.

Клінічні характеристики.

Показання.

Меробак показаний для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців:

·      тяжкі пневмоні= ї, у тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії;

·      бронхоле= геневих інфекцій при муковісцидозі;

·      ускладне= них інфекцій сечовивідних шляхів;

·      ускладне= них інтраабдомінальних інфекцій;

·      інфекцій= під час пологів і післяпологових інфекцій;

·      ускладне= них інфекцій шкіри і м’яких тканин;

·      гострого бактеріального менінгіту.

Меробак можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і лихоманкою при підозрі на те, що вона спричинена бактеріальною інфекцією.

Для лікування пацієнтів з бактер= іємією, яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-якою із зазначених вище інфекц= ій.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Підвищена чутливість до будь-яко= го іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів.

Тяжка підвищена чутливість (наприклад анафілактичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад пеніцилінів або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Дослідження щодо взаємодії препа= рату з іншими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводили.

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцевого виведення і таким чином пригнічує ниркову екскр= ецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у разі о= дночасного застосування пробенециду з меропенемом.

Потенційний вплив меропенему на зв’язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчався. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що подібної взаємодії з іншими сполуками можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в кров= і, у результаті чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за 2 дні становило 60₋100 %. Через швидкий початок дії та значний ступінь зниження рівнів одночасне застосування вальпроєвої кислоти/ вальпроату натр= ію/ вальпроміду і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, = тому слід уникати такої взаємодії (див. розділ «Особливо= сті застосування»).

Пероральні антикоагулянти

Одночасне застосування антибіоти= ків з варфарином може посилювати його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про підвищення антикоагулянтного ефекту пероральних антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одноч= асно отримують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від ви= ду основної інфекції, віку і загального стану пацієнта, таким чином внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль МНВ протягом та одразу після одночасного застосування антибіотиків= з пероральним антикоагулянтом.

Діти

Усі дослідження лікарських взаєм= одій проводили тільки у дорослих.

Особливості застосування.=

При виборі меропенему як засобу лікування слід враховувати такі фактори, як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик стійкості бактерій до карбапенемів.

Резистентність до Enterobacteriaceae, Pseudomonas= = aeruginosa та Acinetobacter

У Європейському Союзі резистентн= ість до пенемів Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa і = Acinetobacter варіюється. Призначаючи лікарський засіб, рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів.<= o:p>

Реакції гіперчутливості

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків повідомлялося про випадки серйозних, іноді з летальними наслідками реакцій підвищеної чутливості (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).=

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до бета-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної= реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Повідомлялося про виникнення тяж= ких шкірних реакцій у пацієнтів, які отримували меропенем, таких як синдром Стівенса — Джонсона , токсичний епідермальний некроліз, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), мультиформна еритема= та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Якщо з’являються ознаки = та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід негайно відмінити меропенем і розглянути альтернативне лікування.

Коліт, пов’язаний із застосуванн= ям антибіотиків

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легког= о до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо брати до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропене= му виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium diff= icile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечник= у.

Судоми

Під час лікування карбапенемами,= у тому числі меропенемом, рідко повідомляли про судоми (див. розділ «Побічні реакції»).

Контроль функції печінки

У зв’язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції печінки з холестазом і цитолізом)= під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати печінкові функції (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування препарату пацієнтам= із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів із захворюваннями печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози препарату не потрібне (див. роз= діл «Спосіб застосування та дози»).

Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса)

Лікування меропенемом може спричинити позитивну пряму/непряму реакцію Кумбса.

Одночасне застосування меропенем= у і вальпроєвої кислоти/ вальпроату натрію/ вальпроміду не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаєм= одій»).

Меробак містить близько 2,0 мЕкв на 500 мг або 4,0 мЕкв натрію на 1 г дози, що необхідно враховувати призначаючи пацієнтам, які дотримаються дієти з контр= олем вмісту натрію.

Застосування у період вагітності або годування гру= ддю.

Вагітність

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам обмежені.

Дослідження на тваринах не вияви= ли прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. Бажано уника= ти застосування меропенему під час вагітності.

Годування груддю

Повідомлялося, що невелика кільк= ість меропенему проникає у грудне молоко людини. Меропенем можна застосовувати п= ри лактації лише у випадках, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик = для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізм= ами не проводили.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомлялось при застосуванні меропенему.

Спосіб застосування та дози.

Дозування<= /span>

Нижче наведено загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.=

Доза меропенему і тривалість лікування залежить від виду збудника хворо= би, тяжкості захворювання та відповіді на лікування.

Призначення Меробаку у дозі до 2 г тричі на добу для дорослих та д= ітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг тричі на добу для дітей може бути особливо доцільним при лікуванні деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприклад, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aerugi= nosa, Acinetobacter), або при дуже тяжких інфекціях.

Необхідно дотримуватися особливих рекомендацій щодо дозування при лікуванні пацієнтів із нирковою недостатніс= тю (див. нижче).

Таблиця 1

Рекоменд= овані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг=

Інфекція

Одноразова доза для введення кожні 8 годин<= o:p>

Пневмо= нія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія

500 мг або 1 г

Бронхо= легеневі інфекції при муковісцидозі

2 г

Усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг або 1 г

Усклад= нені інтраабдомінальні інфекції

500 мг або 1 г

Інфекц= ії під час пологів і післяпологові інфекції

500 мг або 1 г

Усклад= нені інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг або 1 г

Гострий бактеріальний менінгіт

2 г

Лікува= ння пацієнтів з фебрильною нейтропенією

1 г

Меробак зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.

Крім того, дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані, що підтверджують безпеку введення дорослим препарату у дозі 2 г у вигл= яді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Порушення функції нирок

Таблиця 2

Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, у яких кліренс креатиніну становить менше 51 мл/хв

Кліренс креатиніну

(мл/хв)

Одноразова доза

(див. таблицю 1)

Частота

26‒50

повна одноразова доза

кожні 12 годин

10‒25

половина одноразової дози

кожні 12 годин

< 10

половина одноразової дози

кожні 24 години

Дані, що підтверджують застосування вказаних у таблиці 2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2<= /span> г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіаліз= у.

Рекомендацій щодо встановленої дози лікарського засобу для пацієнтів, я= кі отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування для пацієнтів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значення= ми кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Діти вік= ом до 3 місяців<= o:p>

Немає даних про безпеку та ефективність меропенему у дітей віком до 3 місяців, і оптимальний режим дозування не встановлений. Є обмежені фармакокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Таблиця 3

Рекомендовані дози для дітей вік= ом від 3 місяців = до 11 років з масою тіла до 50 кг<= /o:p>

Інфекція

Одноразова доза для введення кожні 8 годин

Пневмо= нія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія

10 або 20 мг/кг маси тіла=

Бронхо= легеневі інфекції при муковісцидозі

40 мг/кг маси тіла

Усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів

10 або 20 мг/кг маси тіла=

Усклад= нені інтраабдомінальні інфекції

10 або 20 мг/кг маси тіла=

Усклад= нені інфекції шкіри і м’яких тканин

10 або 20 мг/кг маси тіла=

Гострий бактеріальний менінгіт

40 мг/кг маси тіла

Лікування пацієнтів з фебрильн= ою нейтропенією

20 мг/кг маси тіла

Діти з масою тіла більше 50 кг

Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів.
Досвіду застосування лікарського засобу дітям з порушенням функції нирок немає.

Спосіб застосування

Меробак зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. = Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані, що підтверджують безпеку введення дітям препарату у дозі 40 мг/к= г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Проведення внутрішньовенної болю= сної ін’єкції

Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Меробак у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єкції зберігається протягом 3<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;line-heigh= t:115%; font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast-font-family:"Times New Ro= man"; mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU'> годин при температурі до 25 °С або протягом 12 годин при температурі 2₋8 °С (у холодильнику).<= /p>
З мікробіологічної точки зору, я= кщо метод відкриття/відновлення/розведення не виключає ризику мікробіологічного забруднення, лікарський засіб необхідно використати негайно.

Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, за термін та умови йо= го зберігання після приготування розч= ину відповідає лікар.

Проведення внутрішньовенної інфу= зії

Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Меробак у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій = до отримання концентрації 1‒20 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду зберігається протягом 3 годин при температурі 25 °С= або впродовж 24 годин при температурі 2‒8 °С (у холодильнику). З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб одразу ж не використан= о, за термін та умови його зберігання відповідає лікар.

Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин Меробаку слід використати негайно, тобто впродов= ж 1 години після приготування.

Не слід заморожувати приготовані розчини.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 3 місяців.

Передозування.

Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок у випадку, якщо доза препарату не коригується, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози». Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те що, якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем побі= чних реакцій (див. у розділі «Побічні реакції») і, як правило, легкого ступеня та минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.

В осіб з нормальною функцією нир= ок відбувається швидке виведення препарату нирками.

Гемодіаліз виводить меропенем і = його метаболіти з організму.

&nb= sp;

<= i>Побічні реакції.

За результатами досліджень, найчастішими небажаними реакціями, пов’язан= ими із застосуванням меропенему, у 4872 пацієнтів були діарея (2,3 %), вис= ип (1,4 %), нудота/блювання (1,4 %), запалення у місці введення ін’є= кції (1,1 %), тромбоцитоз (1,6 %) та підвищення рівнів печінкових ферментів (1,5‒4,3 %).

Нижче наведено побічні реакції, за системами органів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 = до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних). У межах кожної групи за частотою побічні реакції зазначені у порядку зменшення проявів.

Інфекції= та інвазії—нечасто: оральний та вагінальний кандидоз.

З боку к= рові та лімфатичної системи — часто: тромбоцитемія; нечасто: еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку імунної системи — нечасто: ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція (див. розділи «Протипоказанн= я» та «Особливості застосування»).

З боку нервової системи<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times New= Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-= language: RU'> — часто: головний біль; нечасто: парестезії; рідко: судоми (див. розділ «Особливості застосування»). Делірій.

З боку шлунково-кишкового тракту — часто: діарея, блювання, нудот= а, біль у животі; нечасто: коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків (= див. розділ «Особливості застосування»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів — часто: підвищення рівнів трансаміназ, підвищення рівня лужної фосфатази у крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази у крові; нечасто: підвищення рівня білірубіну в крові.<= o:p>

З боку ш= кіри та підшкірної тканини — часто: висип, свербіж; нечасто: кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса ₋ Джонсона, мультиформна еритема; частота невідома: медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустуль= оз.

З боку н= ирок і сечовивідних шляхів — нечасто: підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечовини в крові.

Загальні розлади та стан місця введення препарату — часто: запалення, біль; нечасто: тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції.

Немає жодних даних, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у дітей. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакц= іям, спостережуваним у дорослих пацієнтів.

Повідомл= ення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції пі= сля реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це забезпечує постійний моніторинг співвідношення користі/ризику при застосуванні лікарського засоб= у. Медичним працівникам слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції згідно із законодавством.

&n= bsp;

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності. 4 роки.<= /span>

Кожен флакон призначений тільки для одноразового використання.

При приготуванні розчину і під ч= ас його застосування слід використовувати стандартні асептичні методи роботи.<= o:p>

Розчин слід струсити перед використанням.

Будь-який невикористаний продукт= або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Несумісність. Меробак = не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.<= /p>
Меробак, який буде використовува= тися для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді= для ін’єкцій.

Меробак у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.

Упаковка. По 500 = мг або 1000 мг порошку у скляних флаконах; по 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

&n= bsp;

Категор= ія відпуску. За рецептом.

Виробник.=

АЦС ДОБФАР С.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times New= Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU;mso-bidi-= font-weight: bold'>П.А.=

= Місцезна= ходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

= НУКЛЕО ІНДУСТРІАЛЕ С. АТТО (ЛОК. С. НІКОЛО’ А ТОРДІНО), 64100 ТЕРАМО (ТЕ), Італія.=

= &nb= sp;

Мікроорганізм	Чутливий (S), = (мг/л)	Резистентний (R), (мг/л)=
Enterobacteriaceae	≤ 2	> 8
Види Pseudomonas	≤ 2	> 8
Види Acinetobacter=	≤ 2	> 8
Streptococcus, групи А, В, C, G	Примітка 6	Примітка 6
Streptococcus pneumoniae¹	≤ 2	> 2
Інші стрептококи²	≤ 2	> 2
Види Enterococcus	–	–
Види Staphylococcus <= /span>	Примітка 3	Примітка 3
Haemophilus influenzae^1,2 та Моraxell= a catarrhalis²	≤ 2	> 2
Neisseria meningitidis^2,4	≤ 0,25	> 0,25
Грампозитивні анаероби, крім Clostridium difficile	≤ 2	> 8
Грамнегативні анаероби	≤ 2	> 8
Lister= ia monocytogenes=	≤ 0,25<= /o:p>	> 0,25<= /o:p>
Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмі= в⁵	≤ 2	> 8

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин<= o:p>
Пневмо= нія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія	500 мг або 1 г
Бронхо= легеневі інфекції при муковісцидозі	2 г
Усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг або 1 г
Усклад= нені інтраабдомінальні інфекції	500 мг або 1 г
Інфекц= ії під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг або 1 г
Усклад= нені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг або 1 г
Гострий бактеріальний менінгіт	2 г
Лікува= ння пацієнтів з фебрильною нейтропенією	1 г

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова доза (див. таблицю 1)	Частота
26‒50	повна одноразова доза	кожні 12 годин
10‒25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
< 10	половина одноразової дози	кожні 24 години