ІНСТ= РУКЦІЯ=

для медичного застосування лікарського засобу

МЕПЕНАМ

(MEPENAM)<= /b>

Склад:

діюча речовина: меропенем;<= o:p>

1 флакон містить меропенему тригідрату у перерахуванні на меропенем — 0,5 г або 1,0 = г;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єк= цій та інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.=

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Меропенем чинить бактерицидну дію через інгібування синтезу стінок бакт= еріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білк= ами, що зв’язують пеніцилін (БЗП).

Фармакокінетичний (ФК) / фармакодинамічний (ФД) зв’язок

Як і в інших бета-лактамних антибактеріальних засобів, показники часу, = при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібувальні концентра= ції (МІК) (Т > МІК), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність п= ри концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІК для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Механізм резистентності

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті: = (1) зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку= зі зниженням продукування поринів); (2) зниження спорідненості з цільовими БЗП; (3) підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса; (4) продукування бета-лактамаз, які можуть гідролізувати карбапенеми.

У Європейському Союзі = зареєстр= овано випадки інфекційних захворювань, спричинених бактеріями, стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів,= з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Однак бактерії можуть проявл= яти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани кліт= ин та/або присутність ефлюксного (-их) насоса (-ів).

Граничні значення МІК, що були визначені у ході клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST), наведені за посиланням: https://www.ema.europa.eu/documents/other/minimum-inhibitory-concentrat= ion-mic-breakpoints_en.xlsx=

Поширеність набутої резистентності окремих видів може змінюватися географічно та у часі, тому бажано спиратися на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У р= азі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні проти деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.

Нижче зазначені патогенні мікроорганізми, виходячи з клінічного досвіду= і терапевтичних протоколів лікування захворювань.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби:

Enterococcus faecalis⁷=

Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)⁸

Види Staphylococcus (чутливий до метициліну), зокрема Staphylococcus epidermidis

Streptococcus agalactiae (група В)

Група Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes (група А)

Грамнегативні аероби:

Citrobacter freundii

Citrobacter koseri

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Haemophilus influenzae

Klebsiella oxytoca

Klebsiella pneumoniae

Morganella morganii

Neisseria meningitides

Proteus mirabilis

Proteus vulgaris

Serratia marcescens

Грампозитивні анаероби:

Clostridium perfringens

Peptoniphilus asaccharolyticus=

Види Peptostreptococcus (у тому числі P. <= i>micros, P. anaerobius, P. magnus)

Грамнегативні анаероби:

Bacteroides caccae

Група Bacteroides fragilis

Prevotella bivia

Prevotella disiens

Види, набута резистентність яких може бути проблемою<= o:p>

Грампозитивні аероби:

Enterococcus faecium^7,9=

Грамнегативні аероби:

Види Acinetobacter Burkholderia cepacia
Pseudomonas aeruginosa

Природно резистентні мікроорганізми=

Грамнегативні аероби:

Stenotrophomonas maltophilia

Види Legionella

Інші мікроорганізми

Chlamydophila pneumoniae

Chlamydophila psittaci

Coxiella burnetii

Mycoplasma pneumonia

⁷Види, які виявили природну проміжну чутливість.

⁸Усі стафілококи, резистентні до метициліну, є резистентними до меропене= му.

⁹Показник резистентності > 50 % в одній або кількох країнах= ЄС.

Сап і меліоїдоз: використання меропенему для лікування людей базується на даних чутливості до B. mallei = ;і B. pseudomallei in vitro і на обмежених даних щодо застосування людям. Лікарі повинні спиратися на національні та/або міжнародні консенсусні документи, що стосуються лікування сапу і меліоїдозу.

Фармакокінетика

У здорових людей середній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1 годину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25 л/кг (11‒27 л); середній кліренс становить 287 мл= /хв при застосуванні препарату у дозі 250 мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні препарату в дозах 500, 1000 і 2000 мг, що вводили у вигляді інфузії протягом 30 хвилин, середні значення C_max відповідно станов= или приблизно 23, 49 і 115 мкг/мл; відповідні значення AUC становили 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин значення C_max становлять 52 і 112 мкг/мл при введенні препа= рату в дозах 500 і 1000 мг відповідно. При введенні кількох доз препарату к= ожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігалося.

У ході проведення дослідження з участю 12 пацієнтів, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічн= ої операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, показники C_max і періоду напіввиведення відповідали показникам здорових людей, але об’єм розподілу був більший (27 л).

Розподіл

Середнє значення зв’язування меропенему з білками плазми крові становило приблизно 2 % і не залежало від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато менш очевидним після 30-хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у деякі рідини та ткани= ни організму, зокрема у легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідин= у, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексуда= ти.

Метаболізм

Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vi= tro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом, і потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення

Меропенем у першу чергу виводиться у незміненому вигляді нирками; близь= ко 70 %
(50‒75 %) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протяг= ом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивно= го метаболіту. Виведення з калом являє собою лише близько 2 % від дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреції.

Ниркова недостатність

Порушення функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі крові і триваліший період напіввиведення меропенему. Спостерігалося збільше= ння показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів з помірним порушенням функції ни= рок (кліренс креатиніну (КК) 33‒74 мл/хв), у 5 разів — у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (КК 4‒23 мл/хв) і в 10 разів — у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК <2 мл/хв), порівняно = зі здоровими особами (КК >80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалися у пацієнтів із порушенням функції нирок. Корекція дози лікарського засобу рек= омендується пацієнтам із помірним та тяжким порушенням функції нирок (див. розділ = «Спосіб застосування та дози»).<= o:p>

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з анурією.

Печінкова недостатність

Дослідження з участю пацієнтів з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі пацієнти

Дослідження фармакокінетики, проведені з участю пацієнтів, не виявили значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими особами з аналогічною функцією нирок. Популяційна модель, розроблена на основі даних 79 пацієнтів з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала з= алежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і віку.

Діти

Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосув= анні препарату в дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення C_ma=
x, що наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препара= ту у дозах 500, 1000 і 2000 мг відповідно. У ході проведення порівняння фармакокінетичних характеристик при різних дозах меропенему періоди напіввиведення були подібні до таких, що спостерігалися у дорослих, у всіх,= крім наймолодших пацієнтів (< 6 місяців, t_1/2—1,6 годин= ). Середні значення кліренсу меропенему становили 5,8 мл/хв/кг (6‒12 років), 6,2 мл/хв/кг (2‒5 років), 5,3 мл/хв/кг
(6‒23 місяці) і 4,3 мл/хв/кг (2‒5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться з сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % — у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20 % в= ід одночасно виявлених рівнів препарату у плазмі крові, хоча має місце значна = міжсуб’єктна варіабельність показників.

Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліренс у новонароджених= з більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9 години. У ході моделювання процесу за методом Монте= -Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі при режимі дозування 20 мг/кг кож= ні 8 годин було досягнуто T > MIК 60 % щодо P. Aeruginosa= у 95 % новонароджених, які народилися передчасно, і у 91 % доноше= них новонароджених.

Пацієнти літнього віку

Дослідження фармакокінетики у здорових осіб літнього віку (65‒80 років) показали зниження кліренсу плазми крові, що корелю= є зі зниженням кліренсу креатиніну, пов’язаним з віком, а також незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та д= ози»).

Клінічні характеристики
Показання

Мепенам показаний для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком= від 3 місяців (див. розділи «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» = та «Особливості застосування»): =

· тяжка пневмонія, зокрема негоспітальна та госпітальна пневмонія;

бронхолегеневі інфекц= ії при муковісцидозі;
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
ускладнені інтраабдомінальні інфекції;
інфекції під час поло= гів та післяпологові інфекції;
ускладнені інфекції ш= кіри і м’яких тканин;

гострий бактеріальний менінгіт.

Мепенам можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропенією і лихоманкою, якщо підозрюється, що вона спричинена бактеріальною інфекцією.<= o:p>

Також Мепенам показаний для лікування пацієнтів із бактеріємією, яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-якою з зазначених вище інфекцій.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу гру= пи карбапенемів.

Тяжка підвищена чутливість (наприклад анафілактичні реакції, тяжкі реак= ції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад пеніцилінів або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій=

Дослідження щодо взаємодії меропенему з іншими лікарськими засобами, кр= ім пробенециду, не проводили.

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцевого виведення= і таким чином пригнічує ниркову екскрецію меропенему, що призводить до збільш= ення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у разі одночасного застосування пробенециду з меропенемом.

Потенційний вплив меропенему на зв’язування з білками інших препаратів = або метаболізм не вивчався. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з огляду на цей механізм можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в крові — 60–100 % приблизно за 2 дні.= Через швидкий початок дії та значний ступінь зниження рівнів одночасне застосуван= ня вальпроєвої кислоти / вальпроату натрію / вальпроміду і карбапенемів вважає= ться таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії (див. розділ «Особливості застосування»).

Пероральні антикоагулянти

Одночасне застосування антибіотиків із варфарином може посилювати його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про підвищення антикоагулянтного ефекту пероральних антикоагулянтних препаратів, зокрема варфарину, у пацієнтів, які одночасно отримують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від виду основної інфекції, віку і загального стану пацієнта, таким чином внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ протягом та одразу після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.

Діти

Усі дослідження лікарських взаємодій проводили тільки у дорослих.<= /o:p>

Особл= ивості застосування=

Розглядаючи призначення меропенему, слід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори, як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповід= них антибактеріальних засобів, а також ризик призначення препарату щодо бактері= й, стійких до карбапенемів.

Резистентність Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa та = Acinetobacter spp.

У Європейському Союзі резистентність до пенемів Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa і Acinetobacter spp. варіюється. При призначенні препарату рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося = про випадки серйозних, а іноді з летальними наслідками, реакцій підвищеної чутливості (див. розділи «Протип= оказання» та «Побічні реакції»).

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості= до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть так= ож мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутлив= ості до бета-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування лікарського засобу слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна алерг= ія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), мультиформна еритема = та гострий генералізований екзантематозний пустульоз, у пацієнтів, які отримув= али лікування меропенемом (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи ознак та симптомів, що свідчать про ці реакції, застосування меропенему слід негайно= припинити і розглянути альтернативне лікування.

Під час застосування інших бета-лактамних антибіотиків повідомлялося про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Коуніса (гострий алергічний коронарний артеріоспазм, що може призвести до інфаркту міокарда, див. розділ «Побічні реакції»).

Рабдоміоліз=

При застосуванні меропенему повідомлялося про випадки рабдоміолізу. Якщо спостерігаються ознаки або симптоми рабдоміолізу, застосування меропенему с= лід припинити та розпочати відповідну терапію (див. розділ «Побічні реакції»).<= o:p>

Коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків=

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, зокрема меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості якого = може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо з= важати на можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile. Не можна призначати лікарські засоби, я= кі пригнічують перистальтику кишечнику.

Судоми

Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомляли про судоми (див. розділ «Побічні реакції»).

Медикаментозне ураження печінки

(DILI — англ. drug-induced liver injury) (див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку тяжкого DILI слід оцінити доцільність припинення лікування. Повторне призначення меропенему можливе лише за умови обґрунтованої клінічн= ої необхідності. У разі застосування препарату пацієнтам із уже наявними захворюваннями печінки потрібен ретельний контроль печінкової функції — коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса)=

Лікування меропенемом може спричинити позитивну пряму/непряму реакцію Кумбса.

Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти / вальпроату на= трію / вальпроміду не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікарський засіб Мепенам, 0,5 г містить 45 мг натрію на флакон, що еквівалентно 2,25 % максимальної добової дози натрію для дорослої люди= ни (2 г), рекомендованої ВООЗ.

Лікарський засіб Мепенам, 1,0 г містить 90 мг натрію на флакон, що еквівалентно 4,5 % максимальної добової дози натрію для дорослої людин= и (2 г), рекомендованої ВООЗ.

Застосування у період вагітності або годування груддю=

Вагітність

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кільк= ість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. Як запобіжний захід рекомендується уникати застосування меропенему під час вагітності.

Годування груддю=

Повідомлялося, що невелика кількість меропенему проникає у грудне молоко людини. Меропенем можна застосовувати при лактації лише у випадках, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Здатн= ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами=

Дослідження впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.

Під час керування лікарського засобу автотранспортом або роботи з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомля= лось при застосуванні меропенему.

Спосіб застосування та дози

Дозування

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.

Доза меропенему і тривалість лікування залежить від виду збудника хворо= би, тяжкості захворювання та відповіді на лікування.

Мепенам при застосуванні у дозі до 2 г тричі на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг тричі на до= бу у дітей може бути особливо доцільним при лікуванні деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприклад, види Enterob= acteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter), або при дуже тяжких інфекціях.<= o:p>

При лікуванні пацієнтів із нирковою недостатністю слід дотримуватися додаткових рекомендацій щодо дозування (див. нижче).

Таблиця 1

Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою т= іла більше 50 кг

Інфекція<= /p>

Одноразова доза для введення кожні 8 годин

Пневмонія, зокрема негоспітальна та госпітальна пневмонія

500 мг або 1 г

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

2 г

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг або 1 г

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

500 мг або 1 г

Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції

500 мг або 1 г

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг або 1 г

Гострий бактеріальний менін= гіт

2 г

Інфекції у пацієнтів із фебрильною нейтропенією

1 г

Мепенам зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.

Крім того, дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують можливість введення дорослим препарату у дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.=

Порушення функції нирок

Таблиця 2

Ре= комендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, якщо кліренс креатиніну становить менше 51 мл/хв

Кліренс креатиніну

(мл/хв)

Одноразова доза<= /span>

(див. таблицю 1)<= /o:p>

Частота

26‒50

повна одноразова доза

кожні 12 годин

10‒25

половина одноразової дози

кожні 12 годин

<10

половина одноразової дози

кожні 24 години

Дані, що підтверджують можливість застосування вказаних у таблиці 2 доз препара= ту, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу лікарського засобу слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.

Встановленої дози препарату, яку можна рекомендувати для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів із порушенням функції печінки коригування дози препарату = не потрібне (див. розділ «Особливос= ті застосування»).

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значення= ми кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Діти віком до 3 місяців

Немає даних про безпеку та ефективність меропенему у дітей віком до 3 місяців, і оптимальний режим дозування не встановлений. Існують обме= жені фармакокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Діти віком від 3 місяців до 11 років із масою тіла до 50 кг= =

Таблиця 3

Ре= комендовані дози препарату для дітей віком від 3 місяців до 11 років

із масою тіла до 50 кг=

Інфекція<= /p>

Одноразова доза для введення кожні 8 годин

Пневмонія, зокрема негоспітальна та госпітальна пневмонія

10 або 20 мг / кг маси тіла

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

40 мг / кг маси тіла

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

10 або 20 мг / кг маси тіла

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

10 або 20 мг / кг маси тіла

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

10 або 20 мг / кг маси тіла

Гострий бактеріальний менін= гіт

40 мг / кг маси тіла

Інфекції у пацієнтів з фебрильною нейтропенією

20 мг / кг маси тіла

Діти з масою тіла більше 50 кг=

Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів.
Досвіду застосування лікарського засобу дітям із порушенням функції нир= ок немає.

Спосіб застосування

Мепенам зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції пр= отягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують можливість введен= ня дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Проведення внутрішньовенної болюсної ін’єкції=

Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Мепенам у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.=

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єк= ції була продемонстрована протягом 3 годин при температурі до 25 °С а= бо протягом 12 годин при зберіганні в холодильнику (2–8 °С).

З мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення/розведе= ння не виключає ризику мікробіологічного забруднення, лікарський засіб необхідно використати негайно.

Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, за термін та умови його зберігання після приготування відповідає користувач.

Проведення внутрішньовенної інфузії=

Щоб приготувати розчин для інфузії, слід розчинити лікарський засіб Меп= енам у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюк= ози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1‒20 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність розчину для інфузії, приготованого з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду, була продемонстрована прот= ягом 3 годин при температурі 25 °С або впродовж 24 годин при зберіганні у холодильнику (2‒8 °С). З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб одраз= у ж не використано, за термін та умови його зберігання після приготування відповідає користувач.

Розчин Мепенаму, приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози), = слід використати негайно.

Не слід заморожувати приготовані розчини.

Кожен флакон призначений тільки для одноразового використання.

Під час приготування і застосування розчину слід використовувати станда= ртні асептичні методи роботи.

Розчин потрібно струсити перед використанням.

Будь-який невикористаний продукт або відходи необхідно утилізувати відповідно до чинних вимог.

Діти. Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 3 місяців.

Передозування

Відносне передозування можливе у пацієнтів із порушенням функції нирок у випадку, якщо доза лікарського засобу не коригується, як описано у розділі = «Спосіб застосування та дози». Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те, що якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем побічних реакцій, описаних у розділі «Побічні реакції» і, як правило, легкі за тяжкістю проявів та минають після припинення застосування препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.

В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препар= ату нирками.

Меропенем і його метаболіти виводяться з організму за допомогою гемодіа= лізу.

Побічні реакції=

З огляду на дані досліджень за участю 4872 із 5026 пацієнтів найчастіши= ми небажаними реакціями, пов’язаними із застосуванням меропенему, були: діарея (2,3 %), висип (1,4 %), нудота/блювання (1,4 %) та запалення= у місці введення ін’єкції (1,1 %). Найчастішими відхиленнями лабораторних показників, про які повідомлялося, були тромбоцитоз (1,6 %) та підвище= ння рівнів печінкових ферментів (1,5‒4,3 %).

Нижче зазначені всі відомі побічні реакції меропенему за системами орга= нів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/100= 00); частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних). В межах кожної групи частоти побічні реакції представлені в порядку зменшення проявів.

Інфекції та інвазії — нечас= то: оральний та вагінальний кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи —<= /i> часто: тромбоцитемія; нечасто: агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія.

З боку імунної системи — нечасто: а= нафілактична реакція (див. розділи «Протипока= зання» та «Особливості застосування»), ангіоневротичний набряк.

Психічні розлади — рідко: делірій.

З боку нервової системи — часто: головний біль; нечасто: парестезія; рідко: судоми (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту —<= /i> часто: діарея, біль у животі, блювання, нудота; нечасто: коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів —<= /i> часто: підвищення рівнів трансаміназ, підвищення рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові; нечасто: підвищення рівнів білірубіну в крові, медикаментозне ураження печінки (DILI), що включає гепатит та печінк= ову недостатність.

З боку метаболізму та харчува= ння — нечасто: гіпокаліємія= .=

З боку шкіри та підшкірної тканини — ч= асто: висип, свербіж; нечасто: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса= — Джонсона, мультиформна еритема, кропив’янка; частота невідома: медикаментоз= на алергія з еозинофілією і системними симптомами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини —&n= bsp;частота невідома: рабдоміоліз.

З боку нирок і сечовивідних шляхів —&n= bsp;нечасто: підвищення рівнів креатиніну в крові, підвищення рівнів сечовини в крові.

Загальні розлади та стани у місці введення препарату — час= то: запалення, біль; нечасто: тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції.

Опис окремих побічних реакцій=

Синдром Коуніса. Під час застосування інших бета-лактамних антибіотиків було зафіксовано випадки гострого коронарного синдрому, асоційованого з алергічною реакцією (синдром Коуніса) (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

збільшення = ризику побічних явищ у дітей. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакц= іям, спостережуваним у дорослих пацієнтів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повід= омлення про підозрювані побічні реакції після реєстр= ації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності. 4 роки від дати виготовлення = in bulk.=

Умови зберігання

Зберігати впри темпера= турі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Мепенам не можна змішувати або додавати до інших лікарських засобів. Мепенам, який буде використовуватися = для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій.

Мепенам у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози = для проведення інфузій.

Упаковка. По 0,5 г або 1,0 г меропенему у флаконах. По 1 або по= 10 флаконів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом= .

Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат» (виробництв= о з продукції in bulk фірми-виробника Е= йСіЕс ДОБФАР С.П.А., Італія).

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.= Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> =

Інфекція<= /p>	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, зокрема негоспітальна та госпітальна пневмонія	500 мг або 1 г
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	2 г
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг або 1 г
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	500 мг або 1 г
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг або 1 г
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг або 1 г
Гострий бактеріальний менін= гіт	2 г
Інфекції у пацієнтів із фебрильною нейтропенією	1 г

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова доза<= /span> (див. таблицю 1)<= /o:p>	Частота
26‒50	повна одноразова доза	кожні 12 годин
10‒25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
<10	половина одноразової дози	кожні 24 години