для медичного застосування лікарського засобу=

<= /p>

ГЛЮКОФАЖ XR

(GLUCOPHAGE^®XR)

= Склад:=

= діюча речовина: metformin;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить: метформіну гідрохлориду 500 мг;

допоміж= ні речовини: натрію кармелоза, гіпромелоза 100 000 сР, ма= гнію стеарат.

= Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості:<= /span> білого або майже білого кольору, круглі, двоопу= клі таблетки з гравіруванням «500» з одного боку.

<= /span>

= Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів. Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.<= span style=3D'mso-tab-count:1'>

= ;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. <= /i>

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує рівень глюкози у плазмі кро= ві як натще, так і після прийому їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не сприч= иняє гіпоглікемічного ефекту, опосередкованого цим механізмом.

Метформін = діє трьома шляхами:

– призводить до зниження продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;

– покращує чутливість до інсуліну у мʼязах, що призводить до поліпшення периферичного захоплення та утилізації глюкози;

– затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформіну гідрохлорид стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну здібність усіх відомих типів мембра= нних переносників глюкози (GLUT).

= Фармакодинамічні ефекти.

Клінічні дослідження показали, що основною дією метформіну, окрім гіпоглікемічної, є стабілізація або незначна втрата маси тіла.

Незалежно = від своєї дії на глікемію, таблетки метформіну з негайним вивільненням проявляю= ть позитивний ефект на метаболізм ліпідів. Цей ефект був доведений при застосуванні терапевтичних дозувань у контрольованих середньо- або довготривалих клінічн= их дослідженнях: таблетки метформіну з негайним вивільненням знижують вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів. Подібний ефект не спостерігався при застосуванні таблеток пролонгованої дії, імовірно, у зв’язку з застосуванням препарату ввечері.

Через це т= акож може спостерігатися підвищення вмісту тригліцеридів.

= Клінічна ефективність.

= Зниження ризику або затримка початку цукрового діабету 2 типу.

Програма профілак= тики діабету (DPP) у дорослих була багатоцентровим, рандомізованим, контрольован= им клінічним дослідженнях, в якому оцінювали ефективність впровадження активного способу життя або застосування метформіну для попередження або затримки розвитку цукрового діабету 2 типу. Критеріями включення були вік ≥ 25 років, І= МТ ≥24 кг/м² (≥22 кг/м² для американців азійського походження) та порушення толерантності до глюкози плюс рівень глюкози натще 95–125 мг/дл (або ≤125 мг/дл для американських індіанці= в). Пацієнтам було призначено активний спосіб життя, 2×850 мг метформіну плюс стан= дартні зміни способу життя або плацебо плюс стандартні зміни способу життя.=

Середні вихідні з= начення для учасників DPP (n=3D3,234 протягом 2,8 років) були наступними – вік 50,6±10,7 років, рівень глюкози в плазмі крові натще 106,5±8,3 мг/дл, рівень глюкози в плазмі крові через дві години після прийому глюкози перорально 164,6±17,0 мг/дл та 34,0±= 6,7 кг/м² ІМТ. Впровадження активного способу життя разом із застосуванням метформіну здатні значно зменшити ризик розвитку цукрового діабету в порівнянні з плацебо, 58% (95% ДІ 48–66%) та 31% (95% ДІ 17–43%), відповідно.

Перевага впровадж= ення змін способу життя над застосуванням метформіну була більшою у літніх пацієнтів.
Пацієнти, що отри= мали найбільшу користь від лікування метформіном, були віком від 45 років із ІМТ ≥ 35 = кг/м², у яких базовий рівень глюкози через 2 години становив 9,6–11,0 ммоль/л, баз= овий HbA1C ≥ 6,0%, або пацієнти з гестаційним діабетом. Для запобігання ро= звитку цукрового діабету протягом трьох років із учасників DPP – 6,9 пацієнтів бул= и у групі активного способу життя та 13,9 – у групі метформіну. Точка досягнення кумулятивної частоти виникнення цукрового діабету, яка дорівнює 50%, була відстрочена приблизно на три роки в групі метформіну порівняно з плацебо.

Дослідження оцінки результатів програми профілактики діабету (DPPOS) – це довготривале спостереження DPP, що включає в себе більш ніж 87% початкових DPP пацієнтів для подальшого довготривалого спостереження.

Серед учасників D= PPOS (n =3D 2776), кумулятивна частота виникнення цукрового діабету на 15–му році становить 62% у групі плацебо, 56% в групі метформіну та 55% у групі впровадження активного способу життя. Загальні коефіцієнти становлять 7,0, = 5,7 та 5,2 випадків діабету на 100 пацієнто-років у групах плацебо, метформіну та активного способу життя відповідн= о. У порівнянні із групою плацебо у групі метформіну ризик діабету був зменшений= на 18% (коефіцієнт ризику (КР) 0,82, 95% ДІ 0,72–0,93; р=3D0,001) та на 27% (КР 0,= 73, 95% ДІ 0,65–0,83; p<0,0001) у групі активного способу життя. Щодо сукупн= ої мікроциркуляторної кінцевої точки нефропатії, ретинопатії та нейропатії результати не відрізнялись значно між групами, але для учасників, у яких не розвинувся цукровий діабет протягом DPP/DPPOS, поширеність мікросудинних ускладнень була на 28% нижчою, ніж у тих, у кого розвинувся діабет (коефіці= єнт ризику 0,72, 95% ДІ 0,63–0,83; р<0,0001). Немає жодних порівняльних даних щодо впливу метформіну на макросудинні ускладнення у пацієнтів із ПТГ та/або ПГН, та/або підвищеним HbA1c.

Фактори ризику ді= абету 2 типу, про які відомо з публікацій, включають: монголоїдне чи негроїдне походження, вік понад 40 років, дисліпідемія, гіпертензія, ожиріння чи надм= ірна маса тіла, вік, родинний анамнез (1 ступінь сімейної спорідненості із хвори= м на цукровий діабет), гестаційний цукровий діабет в анамнезі та синдром полікістозних яєчників (СПКЯ).

Лікування цукрового діабету 2 типу.<= /span>

Проспективне рандомізоване (UKPDS) дослідження встановило перевагу поглибленого контролю рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет 2 т= ипу з надмірною масою тіла, що отримували метформіну гідрохлорид негайного вивільнення як терапію першої лінії після того, як дієта виявилась недієвою. Аналіз результатів хворих з надмірною масою тіла, які отримували метформіну гідрохлорид після того, як дієта виявилась недієвою, показав:

·           = ;           значне зниження абсолютного ризику будь-якого ускладнення, пов’язаного з цукровим діабетом, в групі мет= форміну гідрохлориду (29,8 випадку/1000 пацієнто-років) порівняно з групою пацієнті= в на дієті (43,3 випадку/1000 пацієнто-років), p=3D0,0023, та порівняно з групами комбінованої терапії із сульфонілсечовиною та монотерапії інсуліном (40,1 випадку/1000 пацієнто-років), p=3D0,0034.

·           = ;            значне зниження абсолютного ризику пов’язаної з цукровим діабетом смертності: метформіну гідрохлорид – = 7,5 випадку/1000 пацієнто-років, лише дієта – 12,7 випадку/1000 пацієнто-років, p=3D0,017;

·           = ;            значне зниження абсолютного ризику загальної смертності: у групі метформіну гідрохлориду 13,5 випадку/1= 000 пацієнто-років у порівнянні з 20,6 випадку/1000 пацієнто-років (p=3D0,011), у групі пацієнтів на дієті, та пор= івняно у групі комбінованої терапії із сульфонілсечовиною та монотерапії інсуліном; 18,9 випадку/1000 пацієнто-років (p=3D0,021);

·           = ;            значне зниження абсолютног= о ризику інфаркту міокарда: метформіну гідрохлорид 11 випадків/1000 пацієнто-років, лише дієта – 18 випадків/1000 пацієнто-років (p=3D0,01)

Для метформіну гі= дрохлориду, що застосовується як терапія другої лінії, у комбінації з сульфонілсечовино= ю, перевага щодо клінічних результатів не була показана.

При цукровому діа= беті 1 типу комбінацію метформіну гідрохлориду та інсуліну застосовували окремим п= ацієнтам, але клінічна перевага цієї комбінації не була офіційно встановлена.

Фармакокінетика.

Всмоктування. =

Після перорального прийому препарату Гл= юкофаж XR із пролонгованим вивільненням, абсорбція метформіну значно уповільнюється порівняно з таблетками метформіну із негайним вивільненням. = Час досягнення максимальної концентрації (Т_max) становить 7 годин (Т_max для таблеток із негайним вивільненням становить 2,5 години).

При рівнов= ажному стані, як і при застосуванні таблеток із негайним вивільненням, максимальна концентрація (С_max) та площа під кривою AUC збільшуються непропорційно до введеної внутрішньо дози. AUC після одноразового прийому внутрішньо 2000 мг метформіну гідрохлориду у вигляді таблеток із пролонгова= ним вивільненням аналогічне AUC, що спостерігається після прийому 1000 мг метформіну гідрохлориду у вигляді таблеток із негайним вивільненням два раз= и на добу.

Коливання = С_max та AUC в окремих суб’єктів у випадку прийому таблеток метформіну гідрохлори= ду з пролонгованим вивільненням порівнянні з коливаннями, які спостерігаються у випадку прийому таблеток метформіну гідрохлориду із негайним вивільненням.<= o:p>

Після прий= ому таблеток із пролонгованим вивільненням натще спостерігалося зниження AUC на= 30 % (С_max і Т_maxзалишалися незмінними).=

Всмоктуван= ня метформіну з таблеток із пролонгованим вивільненням не змінюється залежно в= ід складу їжі. Не спостерігається кумуляції при багаторазовому прийомі до 2000= мг метформіну гідрохлориду у вигляді таблеток із пролонгованим вивільненням.

Розподіл.

Звʼяз= ування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максималь= на концентрація у крові нижча, ніж максимальна концентрація у плазмі крові, і досягається приблизно через той самий час. Еритроцити, імовірніше за все, представляють другу камеру розподілу. Середній об’єм розподілу (Vd) коливає= ться у діапазоні 63–276 л.

Метаболізм.

Метформін виводиться у незміненому вигляді з сечею. Метаболітів у людини не виявлено.=

Виведення.

Нирковий к= ліренс метформіну становить > 400 мл/хв. Це вказує на те, що метформін виводить= ся за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорально= го прийому дози період напіввиведення становить близько 6,5 години.

При поруше= нні функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно до кліренсу креатинін= у і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Особливі групи пацієнтів.=

Ниркова недостатність.

Наявні обм= ежені дані щодо пацієнтів із помірним ступенем ниркової недостатності, тому немож= ливо точно оцінити системну експозицію метформіну в цій групі пацієнтів порівнян= о з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Тому необхідне коригування дози згі= дно з клінічною ефективністю/переносимістю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

= ;

= Клінічні характеристики.

Показання.

·           &n= bsp; Зниження ризику або затримка початку цукрового діабету 2 типу у дорослих пацієнтів з надмірною масою тіл= а та з ПТГ* та/або ПГН*, та/або підвищеним рівнем HbA1C, які мають:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;             високий ризик розвитку явного (маніфестного) цукрового діабету 2 типу (див. розділ «Фармакодинаміка»);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;             прогресуючі порушення вуглеводного обміну незважаючи на модифікацію активного способу життя протя= гом від 3 до 6 місяців.

Лікування препаратом Глюкофаж ХR повинно бути засноване на оцінці ризику, що включає відповідні заходи контролю глікемії = та свідчення високого ризику з боку серцево-судинної системи.

Паралельно з початком застосування метформіну потрібно продовжувати зміни способу життя, за винятком тих випадків, коли пацієнт неспроможний до таких змін з медичних причин.

*ПТГ: Порушена толерантність до глюкози; ПГН: Порушена глікемія натще= .

·           &n= bsp; Лікування цукрового діабету 2 типу у дорослих, особливо у хворих з надмірною масою тіла, коли лише дієтотерапія та фізичні навантаження не забезпечують адекватний глікемічний контроль. Глюкофаж ХR можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з іншими пероральними протидіабетичними засобами, або сумісно з інсуліном.

= Протипоказання.

– Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента препарату;

– будь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприклад, лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз);

= - діабетична прекома;

– ниркова недостатність тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (ШК= Ф) <= 30 мл/хв);

= – гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;

– захворюван= ня, що можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворюва= ння або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;

– печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, що не рекомендується застосовувати.

Алкоголь.

Алкогольна= інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо у випадках голодува= ння або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності= .

Йодовмісні рентгеноконтрастні речови= ни.

Пацієнтам = слід припинити застосування метформіну до або під час проведення дослідження і поновити не раніше ніж через 48 годин після дослідження за умов отримання нормального результату функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).<= /span>~~<= /span>~~

Комбінації, що слід застосовувати з обережністю.

Деякі ліка= рські засоби, наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II і діуретики, особливо петльові діуретики, можуть негативно вплинути на функцію нирок, що може збільшити ризик виникнення лактоацидозу.= На початку лікування вищезазначеними лікарськими засобами або їх застосування в комбінації з метформіном необхідно здійснювати ретельний контроль функції нирок.

Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики)= .

Необхідно частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування.= Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу препарату Глюкофаж XR.

= Транспортери органічних катіонів (OC= T)

= Метформін є субстратом обох транспортерів OCT1 і OCT2.

= Супутнє застосування метформіну з:

= - інгібіторами OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективність метформіну;

= - індукторами OCT1 (такими як рифампіцин) може збільшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективність метформіну;

= - інгібіторами OCT2 (такими як циметидин, долутегра= вір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) може знизити ниркове виведення метформіну з наступним збільшенням концентрації метформіну в плаз= мі крові;

= - інгібіторами обох OCT1 і OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може вплинути на ефективність та ниркове виведення метформіну.=

= Тому рекомендується виявляти особливу обережність при супутньому застосуванні цих препаратів з метформіном, особливо у пацієн= тів з порушенням функції нирок, оскільки концентрації метформіну в плазмі крові можуть зрости. При необхідності слід зважити можливість коригування дози метформіну, оскільки інгібітори/індуктори OCT можуть вплинути на ефективніс= ть метформіну.

<= /o:p>

Особливості застосування.

Лактоацидоз.

Лактоацидоз є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-легеневому захворюванні або сепсисі. При гострому погіршенні функції нирок відбувається накопичення метформіну, = що збільшує ризик розвитку лактоацидозу.

= У разі зневоднення (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення вживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну і звернутися за медичною допомогою.

= Якщо пацієнт отримує метформін, слід з обережніс= тю розпочинати лікування засобами, що можуть гостро погіршити функцію нирок (наприклад, гіпотензивними препаратами, сечогінними засобами та НПЗП). Інші фактори ризику виникнення лактоацидозу включають надмірне вживання алкоголю, печінкову недостатність, недостатньо контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування і будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарських засобів, що можуть призвести до лактоацидозу (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інш= і види взаємодій»).

= Пацієнти та/або особи, що здійснюють догляд за н= ими, мають бути поінформовані про ризик розвитку лактоацидозу.

= Характерними ознаками лактоацидозу є ацидотична задишка, біль у живот= і, м’язові судоми, астенія та гіпотермія з можливим подальшим розвитком коми. У разі появи будь-якого симптому виникнення лактоацидозу пацієнт повинен припинити застосування метформіну і негайно звернутися до лікаря.

= Діагностичні результати лабораторних досліджень – зниження pH крові (< 7,35), підвищення рівня лактату в сироватці крові (= > 5 ммоль/л) і збільшення аніонного проміжку та співвідношення лактат/піруват= .

Ниркова недостатність.

ШКФ слід оцінювати до початку лікування і регулярно після його завершення (див. розд= іл «Спосіб застосування та дози»). Застосування метформіну протипоказане паціє= нтам з ШКФ < 30 мл/хв і= має бути тимчасово припинене за наявності захворювань, що змінюють ниркову функ= цію (див. розділ «Протипоказання»).

Серцева функ= ція.

Пацієнти із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серце= вою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою= та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти літнього віку.

Через обмеженні дані щодо терапевтичної ефективності застосування для зменшення ризику виникнення цукрового діабету 2 типу або затримки його початку у пацієнтів віком від 75 років, таким пацієнтам призначення метформіну не рекомендоване.

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби.

Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може виклика= ти контраст‑індуковану нефропатію, що призводить до накопичення метформі= ну і збільшення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам слід припинити застосува= ння метформіну до або під час проведення дослідження і поновити не раніше ніж ч= ерез 48 годин після дослідження за умов отримання нормального результату функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).<= /span>~~<= /span>~~

Хірургічні втручання.

Необхідно припинити застосування метформіну під час хірургічного втруча= ння з застосуванням загальної, спінальної або епідуральної анестезії, і поновлю= вати не раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування = за умов отримання нормального результату функції нирок.

Інші запобіжні заходи.

Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доб= и. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати лабораторні показн= ики рівня глюкози в крові.

Метформін може знижувати рівень вітаміну В₁₂ у сироватці кро= ві. Ризик низького рівня вітаміну B₁₂ зростає зі збільшенням дози метформіну, тривалості лікування та/або у разі наявності у пацієнта факторів ризику, які, як відомо, спричиняють дефіцит вітаміну B₁₂. У разі підозри на дефіцит вітаміну В₁₂(наприклад, анемія або нейропаті= я) слід контролювати рівень вітаміну В₁₂у сироватці крові. Пацієнт= ам з факторами ризику дефіциту вітаміну В₁₂ може бути потрібний моніторинг рівня вітаміну В₁₂. Терапію метформіном слід продовжу= вати до тих пір, поки вона переноситься і не є протипоказана, а відповідне корекційне лікування дефіциту вітаміну B₁₂ надається відповідно = до поточних клінічних рекомендацій.

Монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікемії, однак слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідами). Можлива наявність фрагментів оболонки таблеток у фекаліях. = Це є нормальним явищем і не має клінічного значення.

Цей лікарс= ький засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одиницю дозування, тобто вважається таким, що «не містить натрію».

= Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Неконтрольована гіперглікемія у преконцепційний період та під час вагітності пов’язана з підвищеним ризиком вроджених аномалій, втрати вагітності, гіпертонії, спричиненої вагітністю, прееклампсії та перинатальної смертності. Важливо підтримувати рівень глюкози в крові якомога ближче до нормального протягом всієї вагітності, щоб знизити ризик несприятливих наслідків гіперглікемії д= ля матері та її дитини.

Метформін проникає через плаценту у кількостя= х, які можуть бути такими ж високими, як концентрації у матері.

Велика кількість даних про вагітних жінок (бі= льше 1000 результатів впливу) з когортного дослідження на основі реєстрів та опублікованих результатів метааналізів і клінічних досліджень вказує на відсутність підвищеного ризику вроджених аномалій або токсичності для плода= /новонародженого внаслідок впливу метформіну у периконцепційний період та/або під час вагітн= ості.

Є деякі непідтверджені дані про довгострокови= й вплив метформіну на вагу дітей, які зазнали внутрішньоутробного впливу. Схоже, що метформін не впливає на руховий та соціальний розвиток дітей віком до 4 рок= ів, які зазнали внутрішньоутробного впливу, хоча дані щодо довгострокових наслі= дків обмежені.

У разі клінічної необхідності застосування метформіну під час вагітності та у преконцепційний період можливе як доповн= ення або як альтернатива інсуліну.<= /p>
Годування груддю. Метформін екскретується у груд= не молоко, але у новонароджених/немовлят, які знаходилися на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення щодо припи= нення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годуванн= я та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильність= . Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні у дозах 600 мг/кг/на добу, що майже у 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрах= унку на площу поверхні тіла.

Здатність впливати на швидкість реак= ції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Глюкофаж XR не впливає на швидкість реакцій при керуванні автотранспо= ртом або роботу з іншими механізмами, оскільки монотерапія препаратом не спричин= яє гіпоглікемії.

Однак, слід з обережністю застосовувати метформін у комбінації з інши= ми гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін, меглітиніди)= у зв’язку з ризиком розвитку гіпоглікемії.

Спосіб застосування та дози.<= /i>=

= Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (ШКФ ≥ 90 мл/хв).

= Зниження ризику або затримка початку цукрового діабету 2 типу.=

Метформін = слід призначати лише тоді, коли зміни в способі життя на протягом 3–6 місяців не забезпечують адекватного глікемічного контролю.

Лікування слід починати з однієї таблетки препар= ату Глюкофаж ХR 500 мг 1 раз на добу під час прийому їжі ввечері.

Через 10–15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози в крові (значення ОГТТ (оральний глюкозотолерантний тест) і/або вмісту глюкоз= и в плазмі крові натще і/або HbA1c повинні бути в нормі). Повільне збільшення д= ози може покращити переносимість з боку травного тракту. Максимальна рекомендов= ана доза становить 4 таблетки (2000 мг) 1 раз на добу під час прийому їжі ввече= рі.

Рекомендується регулярно контролювати (кожні 3–6 місяців) глікемічний статус (значення ОГТТ (оральний глюкозотолерантний тес= т) і/або вмісту глюкози в плазмі крові натще, і/або HbA1c), а також фактори ризику д= ля прийняття рішення щодо необхідності продовження, зміни чи припинення лікува= ння.

Також необхідно проводити повторну оцінку лікува= ння, якщо пацієнт згодом впроваджує покращення харчування та/або фізичні навантаження або якщо зміни стану здоров’я пацієнта дозволяють змінити спос= іб життя.

<= /p>
Монотерапія або комбінована терапія у поєднанні з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Рекомендов= ана початкова доза – 1 таблетка на добу.

= Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози в крові. Повільне збільшення дози спри= яє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту. Максимальна рекомендована доза становить 4 таблетки на добу.

= Дозу препарату приймати 1 раз на добу під час прийому їжі ввечері, збільшуючи на= 500 мг кожні 10-15 днів до 2000 мг.

= Якщо необхідного рівня глікемії не можна досягнути при застуванні Глюкофажу XR у дозі 2000 мг, яку пацієнт приймає 1 раз на добу, пацієнту слід застосовувати Глюкофаж XR у до= зі 1000 мг 2 рази на добу під час прийому їжі.

= Якщо необхідного рівня глікемії не досягнуто, можна застосовувати Глюкофаж, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, у максимальній рекомендованій дозі 30= 00 мг на добу.

= Для пацієнтів, які вже лікувалися метформіном, початкова доза препарату Глюкофаж XR, таблеток з пролонгованим вивільненням, має бути еквівалентна добовій до= зі таблеток із негайним вивільненням. Пацієнтам, які отримують терапію метформ= іном у дозі вище 2000 мг на добу, не рекомендується переходити на терапію препаратом Глюкофаж XR.

У випадку переходу на препарат Глюкофаж XR, таблетки з пролонгованим вивільненням, 50= 0 = мг, необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного препарату для пероральн= ого застосування.

Комбінована терапія з інсуліном.

Для досягн= ення кращого контролю за рівнем глюкози в крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза Глюко= фажу ХR становить 1 таблетку на добу під час прийому їжі ввечері, тоді дозу інсу= ліну необхідно підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози в крові.

У пацієнтів літнього віку= можливе погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку слід проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Перевага зменшенн= я ризику виникнення цукрового діабету 2 типу або затримки його початку не була встановлена у пацієнтів віком від 75 років (див. розділ «Фармакодина= міка»), тому таким пацієнтам не рекомендоване призначення метформіну (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність.

ШКФ слід оцінювати до початку лікування лікарськими засобами, що містять метформін, = та після початку лікування принаймні щорічно. У пацієнтів з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та у пацієнтів літнього віку слід проводити ретельний контроль функції нирок якомога частіше, наприклад кожні 3= -6 місяців.

ШКФ

(мл/хв)

Загальна максимальна

добова доза

Додаткові рекомендації

60-89

2000 мг

У разі зниження функції нирок рекомендується розглянути можливість зменшення дози.

45-59

2000 мг

Слід проаналізувати фактори, які можуть збільшити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»), до початку лікування метформіном.

Початкова доза становить не більше половини максимальної дози.

30-44<= /span>=

1000 мг=

<30= =

-=

Застосування метформіну протипоказане.

    =

= Діти.

Препарат не застосовувати дітям, оскільки немає клінічних даних стосовно цієї вікової групи пацієнтів.

=

Передозування.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть спричиняти виникнення лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним стано= м. У випадку розвитку лактоацидозу лікування препаратом Глюкофаж XR необхідно припинити і терміново госпіталізувати хворого. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.<= /span>

=

= Побічні реакції.

= Згідно з даними постмаркетингових та контрольованих клінічних досліджень побічні реа= кції у пацієнтів, які застосовували препарат Глюкофаж XR, були подібними за прир= одою та ступенем тяжкості до таких у пацієнтів, які застосовували препарат Глюко= фаж (із негайним вивільненням активної речовини).

= Найчастішими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симпто= ми у більшості випадків минають самостійно.

Небажані е= фекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

дуже часто= (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < = 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

Порушення обміну речовин.=

Часто: зниження рівня/дефіцит вітаміну В₁₂ (див. розділ «Осо= бливості застосування»).

Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи.<= /span>

Часто: пор= ушення смаку.

З боку травного тракту.

Дуже часто: розлади з боку травної системи, такі як: нудота, блювання, діарея, біль у ж= ивоті, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікув= ання та у більшості випадків спонтанно зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травного тракту рекомендується повільне збільшення дози препарату.

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже рідко: окремі повідомлення щодо порушення показників функції печінки або гепатитів= , що повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірної клітковин= и.

Дуже рідко: шкірні алергічні реакції, включаючи висипи, еритему, свербіж, кропив’янку.<= o:p>

Повідомлення про небажані побічні реакції.

Повідомлен= ня про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

<= /o:p>

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не = вище 25 ^ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.=

Упаковка.

По 15 таблеток у блістері. По= 2 або 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Мерк Санте, Франція/Merck San= te, France.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

2 рю дю Прессуар Вер, 45400 Семуа, Франція/2 rue du Pressoir Vert, 45400 Semoy, France.

ШКФ (мл/хв)	Загальна максимальна добова доза	Додаткові рекомендації
60-89	2000 мг	У разі зниження функції нирок рекомендується розглянути можливість зменшення дози.
45-59	2000 мг	Слід проаналізувати фактори, які можуть збільшити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»), до початку лікування метформіном. Початкова доза становить не більше половини максимальної дози.
30-44<= /span>=	1000 мг=
<30= =	-=	Застосування метформіну протипоказане.