ІНСТРУКЦІЯ
для медичного
застосування лікарського засобу
ЛЕВО=
ПРО
(LEV=
OPRO)
Склад:
діюча речовина: <=
/i>левофлоксацин;
100 мл розчину містить лев=
офлоксацину
гемігідрату у перерахуванні на безводний 100 % =
левофлоксацин 500 мг;
допоміжні речовини: натрію
хлорид, динатрію едетат,
кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. =
Розчин для
інфузій.
Основні фізико-хімічні
властивості: прозора рідина від жовтого до зеленувато-жовтого кольору. Теорети=
чна осмолярність – 300 мосмоль<=
/span>/л.
Фармакотера=
певтична група. Антиб=
актеріальні
засоби групи хінолонів. Фт=
орхінолони.
Код АТX J01M A12.
Фармакологічні властивості
Фармакодина=
міка.
Левофлоксацин
S(–)енантіомер рацемічної суміші лікарського за=
собу офлоксацин.
Механізм дії
Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє
на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу
ІV.
Співвідношення фармакокінетик=
а/фармакодинаміка
Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальн=
ої
концентрації у сироватці крові (Сmax=
) або
площі під фармакокінетичною кривою (AUC) та мін=
імальної
інгібуючої (пригнічувально=
ї)
концентрації (МІК (МПК)).
Механізм резистентності
Стійкість до левофлоксацин=
у
розвивається у вигляді ступеневої мутації сайту-мішені в обох типів топоізомерази II, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі=
як
проникність (характерно для Pseudomonas
aeruginosa) та механізми відтоку, також мож=
уть
впливати на чутливість до левофлоксацину.
Спостерігається перехресна резистентність між <=
span
class=3DSpellE>левофлоксацином та іншими фторхі=
нолонами.
З огляду на механізм дії не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних
засобів.
Межові значення
Рекомендовані Європейським комітетом з тестуван=
ня
антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину,
що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів пр=
оміжно
чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, предста=
влено
у нижченаведеній таблиці тестування МІК (мг/л).
Клінічні межові значення MІК =
левофлоксацину, визначені EUCAST [Європейський коміте=
т з
визначення чутливості до антимікробних засобів] (версія 10.0, 01-01-2020)
Таблиця 1
|
Патогенні |
Чутливі |
Резистентні |
|
Enterobacteriacae |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Pseudomonas<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'> spp. |
≤ 0,001 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Acinetobacter |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Staphylococcus<=
i> aureus коагулазонегативні =
|
≤ 0,001 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Enterococcus=
spp. 1 |
≤ 4 мг/л |
> 4 мг/л |
|
Streptococcus pneumoniae |
≤ 0,001 мг/л |
> 2 мг/л |
|
Streptococcus |
≤ 0,001 мг/л |
> 2 мг/л |
|
Haemophilus influenzae |
≤ 0,06 мг/л |
> 0,06 мг/л |
|
Moraxella catarrhalis |
≤ 0,125 мг/л |
> 0,125 мг/л |
|
Helicobacter=
pylori |
≤ 1 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Aerococcus |
≤ 2 мг/л |
> 2 мг/л |
|
Aeromonas spp. |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Межові значення, не пов’язані з видами 4 |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
1
2 Висновок про чутливість можна зробити на основі
чутливості до ципрофлоксацину.
Поширеність резистентності ок=
ремих
видів може варіювати географічно та з часом, тому бажано отримати місцеву
інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У ра=
зі потреби
слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність
резистентності є такою, що користь препарату, щонайменше при деяких типах
інфекцій, є сумнівною.
Заз=
вичай
чутливі види
Аеробні грампозитивні
бактерії:
Bacillus
Аеробні грамнегативні бактерії:
Eikenella
Анаеробні бактерії:
Peptostreptococcus.
Інші:
Chlamydophila
Вид=
и,
набута (вторинна) резистентність яких може бути проблематичною
Аеробні грампозитивні
бактерії:
Enterococcus
Аеробні грамнегативні бактерії:
Acinetobacter
Анаеробні бактерії:
Bacteroides
При=
родно
резистентні штами
Грампозитивні аероби:=
Enterococcu=
s faecium.
* Стійкі до метицилліну S.aureus можуть мати стійкість до фторхінолонів, у тому числі до л=
евофлоксацину.
Фармакокінетика.
Абсорбція
При пероральному застосуванні левофлоксацин
швидко та майже повністю всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у
плазмі крові через 1–2 години. Абсолютна біодоступніст=
ь
становить 99–100 %.
Їжа мало впливає на всмоктування левофлоксацину.
Рівноважний стан досягається протягом 48 г=
один
при режимі дозування 500 мг 1 або 2 рази на добу.
Розподіл
Приблизно 30-40 % левофлок=
сацину
зв’язується з протеїном сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить приблизно 100 л після
одноразового і повторного введення дози 500 мг, що вказує на його широ=
ке
поширення у тканинах організму.
Проникнення у тканини та ріди=
ни
організму
Левофлоксацин
Біотрансфор=
мація
Левофлоксацин
Виведення
Після перорального та внутрішньовенного
застосування левофлоксацин виводиться з плазми =
крові
відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведен=
ня
відбувається зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози). Середній виражений
загальний кліренс левофлоксацину після введення
однієї дози 500 мг становив 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої
різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину піс=
ля
внутрішньовенного та перорального застосування, що свідчить про
взаємозамінність цих шляхів (перорального та внутрішньовенного).
Лінійність
Левофлоксацин
Особливі популяції
Пацієнти з нирковою недостатн=
істю
На фармакокінетику левофло=
ксацину
впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове
виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується, як видно з
нижченаведеної таблиці:
Таблиця 2
|
Кліренс креатиніну (мл/хв) |
< 20 |
20-49 |
50-80 |
|
Нирковий кліренс (мл/хв) |
13 |
26 |
57 |
|
Період напіввиведення (години) |
35 |
27 |
9 |
Пацієнти літнього віку=
Немає значних відмінностей у фармакокінетиці
Гендерні відмінності
Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чолові=
чої
статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів то=
го, що
гендерні відмінності є клінічно значущими.
Клінічні характеристики.
Показання.
Призначати дорослим для лікування інфекцій,
спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (див. розділи «Фармакодинаміка», «Особливості застосування):
– негоспітальна пневмонія;
– ускладнені інфекції шкіри та м’яких ткан=
ин
(при вищезгаданих інфекціях лікарський засіб сл=
ід
застосовувати лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів,=
які
зазвичай рекомендовані для початкового лікування цих інфекцій, є недоцільним
або неможливим);
– гострий пієлонефрит, ускладнені інфекції
сечовивідних шляхів (див. розділ «Особливості застосування);
– хронічний бактеріальний простатит;
– легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та радикальне лікування (д=
ив.
розділ «Особливості застосування).
Слід враховувати офіційні рекомендації щодо
належного застосування антибактеріальних засобів.
Протипоказання.
–
–
–
–
–&nb=
sp;
Вагітність.
–&nb=
sp;
Період годування =
груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших лікарських засобі=
в на
левофлоксацин
Теофілін, фенбуфен
або подібні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
Не було виявлено фармакокі=
нетичної
взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте мо=
жливе
суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, НПЗП та іншими агентами, які
зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину<=
/span>
у разі наявності фенбуфену була приблизно на 13=
%
вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.
Пробенецид<=
/span> і циметидин
Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведен=
ня левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину
знижується при наявності циметидину на 24 % та =
пробенециду на 34 %, оскільки обидва препарати здатні
блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину.
Однак при дозах, випробуваних у ході дослідження, не є
вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну
значущість. Слід з обережністю застосовувати левофлоксацин
разом із лікарськими засобами, що впливають на канальц=
еву
секрецію, такими як пробенецид та циметидин,
особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.
Інша інформація
Клінічні дослідження фармакології продемонструв=
али,
що на фармакокінетику левофлоксацину не було ні=
якого
клінічно значущого впливу при прийомі левофлоксацину
разом з такими лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином,
глібенкламідом, ранітидино=
м.
Вплив препарату Левопро на інші лікарські засоби<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso=
-fareast-font-family:
"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>
Циклоспорин=
Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному
застосуванні з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну <=
/i>K
При одночасному застосуванні з антагоністами
вітаміну K (наприклад, із варфарином) повідомлялося п=
ро
підвищення показників коагуляційних тестів (ПЧ =
[протромбіновий час] / міжнародне нормалізаційне
відношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Тому у разі одночасного застосування цих засобів потрібно контролювати
показники коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що подовжую=
ть
інтервал QT
Левофлоксацин
Інша важлива інформація
Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є
маркерним субстратом для ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.
Особливості застосування.
Слід уникати призначення препарату пацієнтам, я=
кі
мали серйозні побічні реакції в минулому при застосуванні хінолонів
або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід починати тільки за відсутності
альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику =
(див. розділ «Протипоказання»).
Застосування при інфекціях, зумовлених метицилінре=
зистентним
золотистим стафілококом (MRSA)
Дуже
імовірно, що метицилінрезистентний золотистий
стафілокок має перехресну резистентність до фторхіноло=
нів,
зокрема до левофлоксацину. У зв’язку з
цим левофлоксацин не рекомендований для лікуван=
ня
інфекцій, відомим або підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випад=
ків,
коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину (та якщо загальноприйняті антибактеріа=
льні
засоби для лікування інфекцій MRSA не підходять).
Застосування при інфекціях,
зумовлених E. coli
Резистентність E. сoli<=
/span>
(найпоширеніший збудник інфекцій сечовивідних шляхів) до фторхінолонів
варіює у різних країнах. При призначенні препарату слід враховувати місцеву
поширеність резистентності E. сoli&=
nbsp;до
фторхінолонів.
Застосування при легеневій фо=
рмі
сибірської виразки
Клінічна практика базується на дослідженнях
чутливості Bacillus anthracis in vitro, а також на експериментальних даних дослідж=
ень на
тваринах разом з обмеженими даними досліджень у людини. Лікарям слід зверта=
тися
до узгоджених національних та/або міжнародних документів щодо лікування
сибірської виразки.
Тривалі, інвалідизуючі
та потенційно незворотні серйозні побічні реакції
У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які
отримували хінолони та фто=
рхінолони,
незалежно від віку та наявних факторів ризику повідомлялося про
тривалі (протягом декількох місяців або років), інвалідизуючі
та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливають на різні
(іноді на декілька відразу) системи організму, зокрема опорно-рухову, нерво=
ву
системи, психіку та органи чуття. Після появи перших ознак або симптомів
будь-якої серйозної побічної реакції слід негайно припинити застосування
препарату та звернутися за консультацією до лікаря.
Тривалість введення
Рекомендована тривалість і=
нфузії
повинна становити принаймні 30 хвилин для 250 мг або
60 хвилин для 500 мг розчину левофлокса=
цину
для інфузій. Відомо, що під час інфузії
офлоксацину може розвинути=
ся
тахікардія та тимчасове зниження артеріального тиску. У рідкісних випадках
через раптове зниження артеріального тиску може розвинутися серцево-судинна
недостатність. Якщо помітне зниження артеріального тиску відбувається під ч=
ас інфузії левофлоксацину (L=
-ізомер офлоксацину), введення препарату потрібно негайно
припинити.
Вміст натрію потребує врахування пацієнтам,
які перебувають на дієті з контрольованим споживанням натрію.
Тендиніт та розриви=
сухожиль
Тендиніт і розрив с=
ухожилля
(зокрема ахіллового сухожилля), іноді двобічний,
можуть виникати вже через 48 годин після початку лікування хінолонами
та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть
впродовж декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які
отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. =
Ризик
розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшу=
ється
у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, пацієнті=
в із
трансплантованими органами та пацієнтів, які одночасно лікувалися
кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування
кортикостероїдів.
При перших ознаках тендині=
ту
(наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити і
розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належ=
ним
чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у р=
азі
виникнення ознак тендинопатії.
Міоклонус
Повідомлялося про випадки =
міоклонусу
у пацієнтів, яким застосовували левофлоксацин (=
див.
розділ «Побічні реакції»). Ризик розвитку міоклонусу
підвищується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із нирковою
недостатністю, якщо дозу левофлоксацину не відкориговано відповідно до кліренсу креатиніну. При =
першій
появі міоклонусу застосування левофлоксацину
слід негайно припинити та розпочати відповідне лікування.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile
Діарея, особливо тяжка, пе=
рсистуюча
та/або геморагічна, під час або після лікування левофл=
оксацином
=
(включаючи
кілька тижнів після лікування) може бути симптомом хвороби,
спричиненої Clostridium difficile,
найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний
коліт =
(див.
розділ «Побічні реакції»). Важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, у яких розвивається серйоз=
на
діарея під час або після лікування левофлоксацином. Якщо виника=
ють
підозри на псевдомембранозний коліт, слід одразу
припинити інфузію левофлок=
сацину
та одразу розпочати відповідне лікування. Засоби, що
пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.
Пацієнти, схильні до судом
Хінолони можуть знизити
судомний поріг і викликати судоми.
Левопро, розчин дл=
я інфузій, протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анам=
незі (див. розділ «Протипоказання») і, як і інші хінолони, його слід застосовув=
ати з
надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з
попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), або при одночасн=
ому
прийомі лікарських засобів, що знижують церебральний судомний поріг, таких =
як
теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види
взаємодій»). У разі появи судом (див. розділ «Поб=
ічні
реакції») лікування левофлоксацином слід припинити.
Пацієнти з дефіцитом
глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
Пацієнти з латентними або явними дефектами
активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітич=
них
реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів.
Тому лікарський засіб їм слід застосовувати з обережн=
істю
та стежити за можливим виникненням гемолізу.
Пацієнти з нирковою недостатн=
істю
Оскільки левофлоксацин
виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих з ослабленою
функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розд=
іл
«Спосіб застосування та дози»).
Реакції =
гіперчутливості
Левофлокса=
цин може час від часу спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції
підвищеної чутливості (наприклад ангіоневротичний
набряк, аж до анафілактичного шоку), іноді після застосування початкової до=
зи
(див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку таких реакцій слід негайно припинити застосування
лікарського засобу та звернутися до лікаря.
Тяжкі шкірні побічні реакції<=
/span>
При застосуванні левофлокс=
ацину
повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи токсичний
епідермальний некроліз (синдром Лаєлла),
синдром Стівенса — Джонсона та медикаментозну р=
еакцію
з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-=
синдром),
які можуть бути небезпечними для життя або навіть летальними (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку призначення препа=
рату
пацієнти повинні бути попереджені про ознаки та симптоми тяжких шкірних реа=
кцій
та перебувати під ретельним наглядом. При появі ознак та симптомів, що вказ=
ують
на ці реакції, прийом левофлоксацину слід негай=
но
припинити і розглянути можливість альтернативного лікування. Якщо у пацієнта
під час застосування левофлоксацину виникла сер=
йозна
шкірна реакція, така як токсичний епідермальний некрол=
із,
синдром Стівенса — Джонсона або DRESS-синдром,
лікування левофлоксацином у такого пацієнта нік=
оли в
жодному разі не слід починати знову.
Дисглікемія=
Як і у разі застосування інших хінолонів,
повідомлялося про порушення рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемі=
ю,
так і гіперглікемію, зазвичай у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які
отримували супутню терапію гіпоглікемічними
лікарськими засобами (наприклад, глібенкламідом=
) або
інсуліном. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної =
коми. У разі застосування лікарського засобу пацієнтам із діабетом рекомендов=
аний
ретельний моніторинг рівнів глюкози у плазмі крові (див. розділ «Побічні
реакції»).
Якщо пацієнт повідомляє про
порушення рівня глюкози у плазмі крові, лікування слід негайно припинити і
розглянути альтернативну антибактеріальну терапію препаратами, що не містят=
ь фторхінолонів.
Профілактика фотосенсибілізації
Повідомлялося про випадки =
фоточутливості
при застосуванні левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Щоб уникнути фоточутливості, пацієнтам не
рекомендується піддаватися дії сильних сонячних променів або штучного
УФ-випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінюван=
ня,
солярій) під час застосування лікарського засобу та протягом 48 годин після
припинення лікування.
Пацієнти, які отримували
антагоністи вітаміну K
Існує ймовірність збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ / міжнародне нормалізоване
відношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали =
левофлоксацин
у поєднанні з антагоністом вітаміну K (наприклад=
, із
варфарином). Тому у разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг=
показників
коагуляційних тестів (див. розділ «Взаємодія з =
іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Психотичні<=
/span> реакції
Повідомлялося про психотич=
ні
реакції у пацієнтів, які приймали хінолони, вкл=
ючаючи
левофлоксацин. Дуже рідко вони прогресували до =
суїцидальних думок та самодестру=
ктивної
поведінки, іноді після прийому лише однієї дози левофл=
оксацину
(див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у паці=
єнта
виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід
припинити та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю
застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними
захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу QT
Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлок= сацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:<= o:p>
– вроджений синдром подовження інтервалу QT;
– супутнє застосування лікарських засобів, відо=
мих
своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, пр=
отиаритмічних
засобів класу ІА та ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів,
=
нейролептиків);
– нескоригований електролітний дисбаланс
(наприклад, гіпокаліємія, =
гіпомагніємія);
– хвороба серця (наприклад, серцева недостатніс=
ть,
інфаркт міокарда, брадикардія).
Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути біл=
ьш
чутливі до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів,
у тому числі левофлоксацину, таким категоріям
пацієнтів (див. розділи «Спосіб застосування =
та
дози. Дозування для пацієнтів літнього віку», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види
взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).
Периферична нейропатія
У пацієнтів, які отримували хінолони
та фторхінолони, були зареєстровані випадки сен=
сорної
або сенсомоторної полінейр=
опатії,
що призводила до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів=
нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, онім=
іння
або слабкість, пацієнтам, які застосовують препарат, необхідно повідомити с=
вого
лікаря, щоб запобігти потенційно необоротному стану (див. розділ «Побічні реакції»).
Гепатобіліа=
рні порушення<=
/span>
Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту=
аж
до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлоксацину,
переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, зі
сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати
припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та
симптоми захворювання печінки, як анорексія, жовтяниця, забарвлення сечі у чорний колір, свербіж або біль у ділянці
живота.
Загострення міастенії гравіс<=
/span>
Фторхінолони
Порушення зору
Якщо при прийомі левофлокс=
ацину
виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, =
слід
негайно звернутися до лікаря (див. розділи
«Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або
іншими механізмами» та «Побічні реакції»).
Суперінфекц=
ія
Застосування левофлоксацин=
у,
особливо тривале, може призводити до надмірного росту нечутливих (резистент=
них)
до препарату мікроорганізмів. Якщо під час терапії розвивається суперінфекція, слід вжити належних заходів.
Вплив на результати лаборатор=
них
досліджень
У пацієнтів, які отримували левофлоксацин,
аналіз сечі на опіати може дати <=
span
class=3DSpellE>хибнопозитивний результат. Може виникнути потреба підтвердити позитивні результати аналізу на опіати за допомогою більш специфічних методів<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso=
-fareast-font-family:
"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>.
Левофлоксацин
Аневризма або розшарування ао=
рти
та регургітація/недостатність клапана серця
Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищ=
ений
ризик аневризми та розшарування аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, =
та регургітації аортального та мітр=
ального
клапанів після прийому фторхінолонів. У пацієнт=
ів,
які отримували фторхінолони, повідомлялося про
випадки аневризми та розташування аорти, іноді ускладнені розривом (включаю=
чи
летальні випадки), та регургітацією/недостатніс=
тю
будь-якого із клапанів серця (див. розділ «Побічні реакції»).
Таким чином, фторхінолони<=
/span>
слід застосовувати тільки після ретельної оцінки користі/ризику та після
розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів із позитивним сімейним анамнез=
ом
захворювання аневризмою або вродженої хвороби серцевих клапанів, або у
пацієнтів з діагнозом аневризма аорти та/або розташування аорти або
захворювання серцевих клапанів, або при наявності факторів ризику або умов,=
що
спричиняють:
- як аневри=
зму аорти,
так і розшарування та регургітацію/недостатність
серцевих клапанів (наприклад, порушення з боку сполучної тканини, такі як
синдром Марфана, або синдром Елерса
— Данло, синдром Тернера,
хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит) або додатково:
- при аневр=
измі
та розшаруванні аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний
артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрен=
а)
або додатково:
- при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприкл=
ад,
інфекційний ендокардит).
Ризик виникнення аневризми та розшарування аорт=
и та
їх розриву також може підвищуватися у пацієнтів, які одночасно застосовують
системні кортикостероїди.
У разі виникнення раптового абдомінального болю,
болю у грудях або у спині пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лік=
аря
у відділення невідкладної допомоги.
Пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися=
до
лікаря у разі виникнення гострої задишки, нового нападу прискореного серцеб=
иття
або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.
Гострий панкреатит
У пацієнтів, які застосовують ле=
вофлоксацин,
може спостерігатися гострий панкреатит. Пацієнтів слід поінформувати про
характерні симптоми гострого панкреатиту. Пацієнтів, у яких виникла нудота,
нездужання, дискомфорт у животі, гострий біль у животі або блювання, треба
негайно обстежити. Якщо є підозра на гострий панкреатит, застосування
лікарського засобу слід припинити. У разі підтвердження діагнозу застосуван=
ня левофлоксацину поновлювати не можна. Лікарський засіб=
слід
з обережністю застосовувати пацієнтам з панкреатитом в анамнезі (див. розділ
«Побічні реакції»).
Порушення з
боку крові
Під час лік=
ування
левофлоксацином може розви=
нутися
недостатність кісткового мозку, зокрема лейкопенія, не=
йтропенія,
панцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія,
апластична анемія або агранулоцитоз (див. розділ
«Побічні реакції»). Якщо є підозра на будь-яке з цих порушень, слід
контролювати результати аналізу крові. У разі отримання аномальних результа=
тів потрібно
розглянути припинення лікування левофлоксацином=
.
Застосування у період вагітно=
сті
або годування груддю.
Вагітність.
Обсяг даних щодо застосування левофлоксацину
вагітним жінкам обмежений. Дослідження на тваринах не вказують на пряму або
непряму репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»=
). Через
відсутність досліджень з участю людей і можливе ушкодження хінолонами
суглобового хряща в організмі, який росте, лікарський засіб протипоказаний =
для
застосування у період вагітності (див. розділ «Протипоказання»).
Період грудного годування.
Левофлоксацин
Фертильність.
Левофлокса=
цин не спричиняв розлади фертильності та репродуктивної функції у тварин.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а=
бо
іншими механізмами.
Левофлоксацин
Спосіб застосування та дози.<=
/span>
Препарат для внутрішньовенного введення
застосовувати протягом 3 годин після перфорації гумової пробки. Захист=
від
світла при інфузії не потрібний. При кімнатному
освітленні розчин для внутрішньовенного введення можна зберігати не більше
3 діб без захисту від світла.
Препарат вводити внутрішньовенно повільно
1 або 2 рази на добу. Дозування залежить від типу та тяжкості
інфекції, а також чутливості до препарату можливого збудника.
Можна перейти від початкового внутрішньовенного
застосування левофлоксацину до перорального при=
йому
відповідно до інструкції для медичного застосування ле=
вофлоксацину
у формі таблеток, виходячи зі стану пацієнта. З огляду на біологічну
еквівалентність пероральної і парентеральної форм можливе однакове дозуванн=
я.
Для лікування дорослих з
нормальною функцією нирок, у яких
кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, рекомендовано такі дози
препарату:
Таблиця 3
|
Показання |
Добова доза (залежно від ст=
упеня
тяжкості) |
Тривалість лікування* (зале=
жно
від ступеня тяжкості) |
| Негоспітальна пневмонія |
500 мг 1–2 рази |
7–14 днів |
| Гострий пієлонефрит |
500 мг 1 раз |
7–10 днів |
| Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів |
500 мг 1 раз |
7–14 днів |
|
Хронічний бактеріальний простатит |
500 мг 1 раз |
28 днів |
|
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин |
500 мг 1–2 рази |
7–14 днів |
|
Легенева форма сибірської виразки |
500 мг 1 раз |
8 тижнів |
* Тривалість лікування охоплює внутрішньовенне та пероральне застосуван=
ня
лікарського засобу. Час переходу від внутрішньовенного застосування до
перорального прийому залежить від клінічної картини, але зазвичай триває ві=
д 2
до 4 днів.
Дозування для дорослих пацієн=
тів
із порушеннями функції нирок, у яких кліренс креатиніну
становить менше 50 мл/хв:
Таблиця 4
|
Режим дозування |
|||
|
Кліренс креатиніну |
250 мг/24 години<= o:p> |
500 мг/24 години<= o:p> |
500 мг/12 годин |
|
50-20 мл/хв |
перша доза – 250 мг наступні – 125 мг/24 год |
перша доза – 500 мг наступні – 250 мг/24 год |
перша доза – 500 мг наступні – 250 мг/12 год |
|
19-10 мл/хв |
перша доза – 250 мг наступні – 125 мг/48 год |
перша доза – 500 мг наступні – 125 мг/24 г=
од |
перша доза – 500 мг наступні – 125 мг/12 год |
|
<10 мл/хв (а також при
гемодіалізі та ХАПД1) |
перша доза – 250 мг наступні – 125 мг/48 год |
перша доза – 500 мг наступні – 125 мг/24 год |
перша доза – 500 мг наступні – 125 мг/24 год |
1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального
діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
Дозування для пацієнтів із
порушеннями функції печінки.
Таким пацієнтам корекція дози=
не
потрібна, оскільки левофлоксацин незначною міро=
ю метаболізується у печінці та переважно виводиться нир=
ками.
Дозування д=
ля
пацієнтів літнього віку.
Якщо функція нирок не порушена, немає потреби в
корекції дози (див. у розділі «Особливості застосування» підрозділи «Тендиніт та розриви сухожиль» і «Подовження
інтервалу QT»).
Спосіб
застосування
Левопро, розчин дл=
я інфузій, вводиться у вигляді =
повільної внутрішньовенної інфузії; розчин вводити 1–2 рази на добу. Тривалість введення повинна б=
ути
не менше 30 хвилин для дози 250 мг або не менше 60 хвилин для
дози 500 мг (див. розділи «Особливості застосування»).
Тривалість лікування залежить від перебігу хвор=
оби.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується
продовжувати лікування препаратом Левопро прина=
ймні
протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або
підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.
Діти.
Застосування лікарського засо=
бу
протипоказане дітям і підліткам (віком до 18 років) (див. розділ «Протипоказання»=
).
Передозування.=
Згідно з результатами дослідж=
ень
токсичності на тваринах і клінічних фармакологічних досліджень, проведених =
із
дозами, що перевищують терапевтичні, найважливіші передбачувані симп=
томи
передозування левофлоксацину стосуються централ=
ьної
нервової системи, такі як сплутаність=
та
порушення свідомості, запаморочення, судомні напади, галюцинації та тремор, подовження інтервалу QT.
Під час =
постмаркетингових
досліджень спостерігали такі побічні дії з боку ЦНС, як сплутаність свідомо=
сті,
судоми, міоклонус, галюцинації та тремор.
У разі передозування потрібно
застосовувати симптоматичну терапію відповідно до клінічних проявів. Слід п=
роводити
ретельний нагляд за пацієнтом, включно з ЕКГ, через можливе подовження
інтервалу QT. Гемодіаліз, зокрема перитонеальний діаліз або ХАПД,=
не
є ефективним для виведення левофлоксацину з
організму. Не існує жодних специфічних антидотів.
Побічні реакції.
Інформація, наведена нижче, ґрунтується на даних
клінічних досліджень із залученням понад 8300 пацієнтів і на великому постмаркетинговому досвіді.
Частоту побічних реакцій визначали за такими
категоріями: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), неча=
сто
(≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), часто=
та
невідома (не може бути оцінена, виходячи з наявних даних).
У кожній
групі побічні реакції подано у порядку зниження їх серйозності.
Інфекції та інвазії. Нечасто:
грибкові інфекції, включаючи інфекцію, спричинену грибками роду Candida. Резистентність патогенних
мікроорганізмів.
З боку системи крові та
лімфатичної системи. Нечасто: лейкопенія, еозинофілія. Рідко: тромбоцитопенія, нейтропенія.
Частота невідома:
З боку імунної системи. =
Рідко: реакції гіперчутливості, =
у тому
числі ангіоневротичний набряк (див. розділ
«Особливості застосування»). Частота невідома:
анафілактичний шокa, анафілактоїдні
реакціїa (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку метаболізму та
харчування. Нечасто: анорексія. Рідко: гіпоглікемія, особли=
во у
хворих на цукровий діабет, гіпоглікемічна кома =
(див. розділ «Особливості застосування»). Частота
невідома: гіперглікемія (див. розділ
«Особливості застосування»).
З боку психіки*. =
Часто:
безсоння. Нечасто: тривожність, сплутаність свідомості, нервозність. Рідко: психотичні розлади
(наприклад, із галюцинаціями, параноєю), депресія, ажитація, порушення сну,=
нічні кошмари, делірій. Частота невідома: психотичні реакції зі самодестру=
ктивною
поведінкою, включаючи суїцидальні думки та спро=
би
самогубства (див. розділ «Особливості застосування»), манія.
З боку нервової системи*.&nbs=
p;Часто: голо=
вний
біль, запаморочення. Нечасто: сонливість, тремор, дисг=
евзія.
Рідко: судоми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості
застосування»), парестезія, порушення пам’яті. Частота невідома:
З боку органів зору*. Рідко: зоро=
ві
порушення, наприклад затуманення зору (див.
«Особливості застосування»). Частота невідома:
З боку органів слуху та рівноваги<=
/i>*. Нечасто:
З боку серця**. <=
/i>Рідко:
тахікардія, відчуття серцебиття. Частота невідома: шлу=
ночкова
тахікардія, що може призвести до зупинки серця, шлуноч=
кова
аритмія та шлуночкова тахікардія типу «пірует»
(переважно у пацієнтів з імовірністю подовження інтервалу QT), пролонгація
інтервалу QT зафіксована на ЕКГ (див. розділи
«Особливості застосування» та «Передозування»).
З боку судинної системи**.&nb=
sp;Часто: флеб=
іт
(тільки для внутрішньовенних форм введення). Рідко:
артеріальна гіпотензія.
З боку органів дихання, грудн=
ої
клітки та середостіння. Нечасто: задишка. Частота
невідома: бронхоспазми, алергічний пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тра=
кту. Часто: діар=
ея,
блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, диспепсія, здуття живота,
запор. Частота невідома: геморагічна діарея, що рідко може свідчи=
ти
про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний к=
оліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит (див. розділ
«Особливості застосування»).
З боку печінки та жовчовивідн=
их
шляхів. Часто: підвищення показників печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна
фосфатаза, ГГТП). Нечасто: підвищення білірубіну крові. Частота невідома:
жовтяниця та тяжкі ураження печінки, включаючи летальні випадки гострої
печінкової недостатності, переважно у пацієнтів з тяжкими основними
захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»), гепатит.
З боку ендокринної системи.&n=
bsp;Рідко: синд=
ром
неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH).
З боку шкіри та підшкірних
З боку кістково-м’язової сист=
еми
та сполучної тканини*. Нечасто: артралгія, міалгія. Рідко: ураження сухожиль (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»),
З боку нирок та сечовидільної
системи. Нечасто: підвищені показники креатиніну в сиров=
атці
крові. Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).
Загальні розлади та реакції у
місці введення*. Часто: реакція у місці інфузії: біль, почервоніння (у разі внутрішньовенного
введення). Нечасто: астенія. Рідко: гарячка. Частота невідома: біль (включа=
ючи
біль у спині, грудях та кінцівках).
Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоц=
іюються
із застосуванням фторхінолонів, — <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso=
-ansi-language:
UK'>напади порфірії у пацієнтів з наявністю
a Анафілактичні та анафілактоїдні реакції іно=
ді
можуть виникати навіть після першої дози.
b Реакції з б=
оку
шкірно-слизової оболонки іноді можуть виникати навіть після першої дози.
* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони
та фторхінолони, незалежно від віку та наявних
факторів ризику спостерігалися тривалі (протягом декількох місяців або
років), інвалідизуючі та потенційно необоротні =
серйозні
побічні реакції, які впливали на різні (іноді на декілька відразу) системи
органів та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт,
розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії,
пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну,
порушення слуху, зору, смаку та нюху).
** У пацієнтів, які отримували фторхінолони,
зафіксовано випадки виникнення аневризми та розшарування аорти, іноді
ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та р=
егургітації/недостатності
будь-якого із клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).
Несумісність.<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso=
-fareast-font-family:
"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>
Левофлоксацин
Змішування з іншими розчинами=
для
інфузій
Левофлоксацин
– 0,9 % розчин хлориду натрію;
– 5 % моногідрат глюкози;
– багатокомпонентні розчини для парентерал=
ьного
харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти).
Термін придатності. 3 роки=
.
Умови зберігання. Збері=
гати
при температурі не вище 25 °C у захищеному від світла та недоступному для д=
ітей
місці.
Упаковка. По
100 мл або 150 мл у пляшці, по 1 пляшці у пачці.
Категорія відпуску. За
рецептом.
Виробник. Прив=
атне
акціонерне товариство «Інфузія».
Місцезнаходження виробника та
адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 21034, м. Вінниця, вул. Волошкова, б. =
55
або
Україна, 23219, Вінницька обл., Вінницький р-н,=
с.
Вінницькі Хутори, вул. Немирівське
шосе, б. 84А.
Заявник. Товар=
иство
з обмеженою відповідальністю «ЕС ФАРМА».
Місцезнаходження заявника.
Україна, 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, =
оф.
174.