ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕЛОССО

(MELOSSO)

Склад:

дію= ча речовина: meloxicam;

1,5 мл розчину для інʼєкцій містить мелоксикаму 15 мг;

допомiжнi речовини= : глікофурол, полоксамер 188, меглюмін, гліцин, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інʼєкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина жов= того або жовтого з зеленим відтінком кольору.=

Фармакотера= певтична група.

Протизап= альні та протиревматичні препарати. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Оксиками. Мелоксикам. Код ATX M01A C06.

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинаміка.

МЕЛО= ССО – це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу енолової кислоти, що виявляє протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефект.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активніс= ть на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Фармакокіне= тика.=

Абсорбція

Мелоксикам повністю абсорбуєт= ься після внутрішньомʼязової ін’єкції. Відносна біодоступність порівняно з такою при пероральному застосуванні – майже 100 %. Тому корегувати дозу при переході від внутрішньом’язового до перорального шляху застосування не потрібно. Після внутрішньомʼязової ін’єкції 15 мг максимальна концентр= ація у плазмі крові складає приблизно 1,6–1,8 мкг/мл і досягається за 1–6 годин.=

Розподіл

Мелоксикам дуже сильно зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає у синовіальну рідину, де його концентрація у половину менша, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький,= у середньому становить 11 л= після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення, і показує індивідуальні відхилення у межах 7–20 %. Об’єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л із коефіцієнт= ом відхилення у межах від 11 до 32 %.

Біотрансформація

Мелоксикам підлягає екстенсив= ній біотрансформації у печінці.

У сечі було ідентифіковано чо= тири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт – 5'-карбоксимелоксикам (60 % дози) – формує= ться шляхом окиснення проміжного метаболіту = 5'-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro дають змогу припустити, що CYP2C9 відіграє важливу рол= ь у процесі метаболізму, тоді як CYP3А4 ізоензими відіграють меншу роль. Активн= ість пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація

Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах із сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незн= ачна кількість виділяється із сечею. Період напіввиведення становить з 13 до 25 годин залежно від способу застосування (пероральний, внутрішньом’язовий або внутрішньовенний). Плазмовий кліренс становить приблизно 7–12 мл/хв після одноразової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосуванн= я.

Лінійність дози

= Мелоксикам проявляє лінійну фармакокінетику у межах терапевтичної дози від 7,5 до 15 мг після перорального та внутрішньом’язового застосування.

Особливі групи хворих

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю

Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня тяжкості суттєво не впливают= ь на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем тяжкості ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв’язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молод= их добровольців чоловічої статі. У пацієнток літнього віку жіночої статі площа= під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) вища і період напіввиведе= ння довший порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох ста= тей. Середній кліренс плазми крові у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців (див. розділ «Спосіб застосува= ння та дози»).

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Короткотривале симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту, коли інші шляхи застосування не можуть бути застосовані.<= /p>

Протипоказання.=

-     ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

-     вік пацієнта до 18 років;

-     гіперчутливість до діючої речовини або до інших компонентів лікарського засобу;

-     гіперчутливість до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗП, ацетилсаліцилова кислота; мелоксика= м не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому ацетилсаліцилової кис= лоти чи інших НПЗП;

-     шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;

-     активна або рецидивуюча пепти= чна виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);

-     тяжка печінкова недостатність= ;

-     тяжка ниркова недостатність б= ез застосування діалізу;

-     шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення з= гортання крові;

-     розлади гемостазу або одночас= не застосування антикоагулянтів (протипоказання пов’язані зі шляхом застосуван= ня);

-     тяжка серцева недостатність;<= s>

-     лікування періопераційного бо= лю при коронарному шунтуванні (КШ).

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>=

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією<= /i>

Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть спричиняти гіперкаліємію: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗП, (низькомолекулярні або нефракціоновані) гепарини, циклоспорин, такролімус та триметоприм.

Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов’язані з нею чинники. Ризик п= ояви гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарські засоби застосовува= ти супутньо з мелоксикамом.

Фармакодинамічні взаємодії<= /p>
Інші НПЗП та ацетилсаліцилова кислота у дозах ≥ 3 г на добу<= /o:p>

Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. ро= зділ «Особливості застосування»), ацетилсаліциловою кислотою у дозах ≥ 500= мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози.

Кортикостероїди (наприклад, глюкокортикоїди)

Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин

Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»)= . Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах. У зв’язку з внутрішньом’яз= овим введенням розчин для ін’єкцій мелоксикаму протипоказаний пацієнтам, які проходять лікування антикоагулянтами (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

В інших випадках (наприклад, = при профілактичних дозах) при застосуванні гепарину необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч.

Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби=

Підвищений ризик кровотеч шля= хом пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)

Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ

НПЗП можуть зменшувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнт= ів із порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборот= ною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літньо= го віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також контролювати функцію нирок після початку сумісної терапії та періодично над= алі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, бета-адреноблокатор= и)

Як і при застосуванні нижчезазначених лікарських засобів, може розвинутися зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагла= ндинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус)

Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП шляхом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати функцію нирок. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнь= ого віку.

Деферасірокс

Супутнє застосування мелоксик= аму і деферасіроксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Сл= ід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Літій

Є дані щодо НПЗП, які підвищу= ють рівень концентрації літію у плазмі крові (шляхом зниження ниркової екскреції літію), які можуть досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію = та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у пла= змі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат

НПЗП можуть зменшувати тубуля= рну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі кров= і. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад                        15 мг/тиждень) (д= ив. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які приймають низьку дозу метотрексату, у т. ч. пацієнтам із порушеннями функції нирок. У разі, якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності у разі, коли прийом НПЗП і метотрексату трив= ає 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (ди= в. вище) (див. розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексед

При супутньому застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом для пацієнтів із кліренсом креатиніну від 45 до= 79 мл/хв прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрексед= у, у день введення і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

Для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв) дози 15 мг мелоксикаму можуть зменшити елімінацію пеметрекседу, а, отже, збільшити частоту виникне= ння побічних реакцій, пов’язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід виявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв)= .

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму

Холестирамін

Прискорює виведення мелоксика= му шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.

Фармакокінетична взаємодія: вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику

Пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід= )

Мелоксикам майже по= вністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який приблизно на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) Р450 (основний шлях CYP 2C9 та допоміжний шлях CYP 3A4) і на одну третину іншими шляхами, наприклад шляхом пероксидазного окиснення. Слід брати до уваги можливість фармакокінетичних взаємодій при одночасному введенні мелоксикаму і лікарських засобів, які яв= но пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або CYP 3A4. Взаємодії, опосередкованої CYP 2C9, можна очікувати в комбінації з такими лікарськими засобами, як пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід); ця взаємодія може призвести до підвищення рівня цих лікарських засобів і мелоксикаму у плазмі крові. Стан пацієнтів, які приймають мелокси= кам та препарати сульфонілсечовини або натеглінід, слід ретельно контролювати щ= одо розвитку гіпоглікемії.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні мелоксика= му з антацидами, циметидином та дигоксином.

Діти

Дослідження взаємод= ії проводилися тільки за участю дорослих.

Особливості застосування.=

Побіч= ні реакції можуть бути мінімізовані шляхом застосування найменшої ефективної д= ози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишк= ових та серцево-судинних ризиків нижче).

Реком= ендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що = це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелок= сикам не слід застосовувати для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю.

У разі відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування потрібно повторно оцінити.

Необх= ідно звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з ме= тою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Слід регулярно проявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та в пацієнтів з такими випадками в анамнезі.=

Шлунково-кишкові порушення

Як і при застосуванні інших Н= ПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можу= ть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередн= іх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації є більшим при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Т= аким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів потрібно розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози ацетилсаліцил= ової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти = про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровот= ечі, такі як гепарин, як радикальну терапію або у геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин або інші НПЗП, або ацетилсаліцилову кислот= у у дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози, застосування мелоксикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишко= вої кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмін= ити лікування.

НПЗП потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печінки

До 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗП (включаючи лікарський засіб МЕЛОССО), можуть мати підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінними або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Суттєві підвищення АЛТ або АСТ (приблизно у три та більше разів вище норми) були відзначені у 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗП. Окрім цього, протягом клінічних випробувань з НПЗП були рапортовані рідкісні випадки тяжкої печінкової реак= ції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них – з летальним наслідком.

Пацієнтів із симптомами та/або ознаками печінкової дисфункції або у яких спостерігалося відхилення печінко= вих тестів, потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії лікарським засобом МЕЛОССО. Якщо клінічні ознаки та симптоми співставляються з розвитком печінкових захворювань або я= кщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висип= ання та інші), застосування лікарського засобу МЕЛОССО слід припинити.<= o:p>

Серцево-судинні порушення

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.

Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапі= ї, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НП= ЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише п= ісля старанного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривало= го лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (напри= клад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців).

НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язано з= тривалістю застосування. Пацієнти зі серцево-судинними захворюваннями або факторами ри= зику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних ускладнень.

Порушення з боку шкіри

Повідомляли про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром                        Стівенса – Джонсо= на та токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти пов= инні бути проінформовані про ознаки і симптоми тяжких уражень та уважно стежити = за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса – Джонсона а= бо токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта наявні симптоми або ознаки синдрому Стівенса – Джонсона чи токсичного епідермального некролізу (наприклад, шкірні висипання, що прогре= сують часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкір= и: синдром Стівенса – Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов’язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта вияви= ли синдром Стівенса – Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму, застосування препарату не можна відновлювати в будь-який час у майбутньому.

Анафілактичні реакції

Як і при застосуванні інших Н= ПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції= на лікарський засіб МЕЛО= ССО. Лікарський засіб не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадо= ю. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів, або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилов= ої кислоти або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявле= нні анафілактичної реакції.

Параметри печінки та функція нирок

Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубіну у сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення креатиніну у сироватці крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійк= ому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність

НПЗП внаслідок приг= нічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації.= Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення до= зи рекомендується ретельне спостереження діурезу та функції нирок у пацієнтів = із такими факторами ризику:

-     літній вік;

-     супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші в= иди взаємодій»);

-     гіповолемія (будь-якого генезу);

-     застійна серцева недостатність;

-     ниркова недостатність;

-     нефротичний синдром;

-     люпус-нефропатія;

-     тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін = < 25 г/л або ≥ 10 г/л за класифікацією Чайлда – П’ю).

У поодиноких випадках НПЗП мо= жуть призводити до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу або нефротичного синдрому.

Доза мелоксикаму для пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діаліз= і, не має перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам із нирковою недостатністю від легкого= до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більш= е 25 мл/хв).

Затримка натрію, калію та води

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретик= ів. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськи= ми засобами та інші види взаємодій»). В результаті у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріа= льна гіпертензія. Тому пацієнтам із ризиком затримки натрію, калію та води рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Протипоказа= ння» та «Спосіб застосування та дози»).

Гіперкаліємія

Гіперкаліємію може спричинити цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на регулярній основі потрібно прово= дити контроль рівня калію.

Комбінація з пеметрекседом

У пацієнтів з легко= ю та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекс= еду, у день введення і щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Інші застереження та заходи безпеки

Побічні реакції час= то гірше переносяться пацієнтами літнього віку, слабкими або ослабленими пацієнтами,= які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, треба бути обережними щодо хворих літнього віку, у яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнен= ня побічних реакцій до НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації= , що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам, як і бу= дь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Як і при внутрішньом’язовому застосуванні інших НПЗП, у місці ін’єкції може виникнути абсцес або некроз.=

Застосування мелоксикаму може= негативно впливати на репродуктивну функцію, тому даний лікарський засіб не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у пері= од вагітності або годування груддю»).

Лікарський засіб містить менш= е 1 ммоль натрію (23 мг) на ампулу 1,5 мл, тобто по суті є вільним від натрію.<= o:p>

Маскування запалення та гарячки

Фармакологічна дія лікарського засобу МЕЛО= ССО спрямована на зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь да= них діагностики при визначенні ускладнень щодо підозрюваного неінфекційного больового стану.

Лікування кортикостероїдами

Лікарський засіб МЕЛОССО не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.

Гематологічні ефекти

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які застосовують НПЗП, включаючи лікарський засіб МЕЛОССО. Це може бути пов’язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи лікарськ= ий засіб МЕЛО= ССО, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо спостерігаються сим= птоми та ознаки анемії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть показати подовження часу кровотечі у деяких пацієнтів= . На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Потребують ретельного контролю пацієнти, яким призначено лікарський засіб МЕЛОССО та у яких можливі побічні реакції щодо змін функції тромбоцитів, такі як розлади згортання кр= ові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти.

Застосування пацієнтам з наявною астмою

Пацієнти з астмою можуть мати аспірин-індуковану астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти пацієнтам з аспірин-індукованою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бу= ти летальним. У зв’язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між аце= тилсаліциловою кислотою та іншими НПЗП лікарський засіб МЕЛОССО не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти, також слід обережно застосовувати даний лікарський засіб пацієнтам із наявною астмою.<= o:p>

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.=

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менше 1 % до приблизно 1,5= %. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка, яка намагається завагітніти або протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.

У процесі ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для пло= да ризик:

-       серцево-легеневої токсичності= (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);=

-       порушення роботи нирок, що мо= же розвинутися у ниркову недостатність з олігогідрамніоном.<= /p>
Можливі ризики в останні терм= іни вагітності для матері та новонародженого:

-     можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;

-     пригнічення скорочень матки, = що призводить до затримки або затягування пологів.

Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

Період годування груддю

Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молок= о. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.

Фертильність

Мелоксикам, як і інші лікарсь= кі засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстежен= ня з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керува= ння автомобілем або роботи з іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Одна ін’єкція 15 мг 1 раз на добу.

Не перевищу= вати дозу 15 мг на добу.

Лікування повинно обмежуватися однією ін’єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2–3 днів в обґрунтованих виняткових випадках (наприклад, коли інші шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особлив= ості застосування»).

Слід періодично оцінювати пот= ребу пацієнта у симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку (див. ро= зділ «Фармакокінетика»)

= Рекоменд= ована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл) (також див. розділи «Особливості застосування» та= «Спосіб застосування та дози» – «Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій»).

Пацієнти= з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»)=

Пацієнтам із підвищеним ризик= ом розвитку побічних реакцій, наприклад зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі чи факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікуван= ня слід розпочинати з дози 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Цей лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, = які не перебувають на гемодіалізі (див. розділ «Протипоказання»).

Для пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).=

Па= цієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне.=

Пацієнти з печінковою недостатністю

Па= цієнтам із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня зменшення дози не потрібне. Щодо пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».

Спосіб застосування

Лі= карський засіб призначений для внутрішньом’язового застосування.
Препарат слід вводити шляхом глибокої внутрішньомʼязової ін’єкції у верхній зовнішній квадрант сідн= иці з дотриманням суворої асептичної техніки. У разі повторного введення рекомендується чергувати ліву та праву сідниці. Перед ін’єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не потрапило у судину.

Ін’єкцію слід негайно припини= ти у випадку сильного болю під час введення.

У разі протезу кульшового суг= лоба ін’єкцію потрібно зробити в іншу сідницю.

Для продовження лікування слі= д застосовувати пероральні форми препарату (таблетки).

=

Діти.<= /o:p>

Лікарський засіб МЕЛОССО протипоказаний дітям віком до 18 років (див. розділ «Протипоказання»).=

Передозуван= ня.

Симптоми

Симптоми гострого передозуван= ня НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. М= оже виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінк= и, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НП= ЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.

Лікування

При передозуванні НПЗП пацієн= там рекомендовано симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорене виведення мелоксикаму за допомогою                        4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.

Побічні реакції.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосув= ання деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні) може б= ути пов’язане з невеликим підвищенням ризику випадків судинних тромботичних яви= щ, таких як інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосуванн= я»).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися= при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних реакцій, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Можлива пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (= див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит= .

Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).<= o:p>

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: д= уже часто                   (≥ 1/= 10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рід= ко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома = (не можна визначити за наявними даними).

З боку с= истеми крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія.

Дуже рідко повідомляли про випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції»).

З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, крім анафілактичних або анафілактоїдних; частота невідома – анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакці= я, включаючи шок.

З боку психіки: <= /span>рідко – зміна настрою, нічні жахи; частота невідома – сплутаність свідомості, дезорієнтац= ія, безсоння.

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість.

З боку органів зо= ру: рідко – розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон’юнктивіт.

З боку органів сл= уху та вестибулярного апарату: нечасто – запаморочення; рідко – дзвін у вухах.

З боку серця: рідко – відчуття серцебиття. Повідомлялося про с= ерцеву недостатність, пов’язану із застосуванням НПЗП.

З боку судин: нечасто – підвище= ння артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП; частота неві= дома – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – розлади травної системи: диспепсія, нудо= та, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея; нечасто – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастр= ит, відрижка; рідко – коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт; дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація; частота невідома – панкреатит.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими = та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – порушення показників функції печінки (наприклад, підвищення трансаміназ= або білірубіну); дуже рідко – гепатит; частота невідома – жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірної тканини: нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання; рідко – синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка; дуже рідко – бульо= зний дерматит, мультиформна еритема; частота невідома – реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Взаємо= дія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»), зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові); дуже рідко – гостра ниркова недостатність, зокре= ма у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»); час= тота невідома – інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.<= o:p>

З боку репродукти= вної системи та молочних залоз: частота невідома – жіноче безпліддя, затримка овуляції.

Загальні розлади = та реакція у місці введення: часто – затвердіння у місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції; нечасто – набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок; частота невідома – грипоподібні симптоми.

З боку опорно-рухової системи: частота невідома – артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов’язані із суглоб= ами.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції<= /p>
Повідомл= ялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які застосовували мелокс= икам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які не асоціювалися із застосуванням препарату, але як= і є загальноприйнято характерними для інших сполук класу<= /i>

Органічне ниркове ураження, щ= о, імовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про д= уже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

2 роки.

<= /span>

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не = вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Упаковка.

По 1,5 мл в ампулах, = по 5 ампул у блістері, по 1 блістеру у пачці з картону.=

Категорія відпуску.

За рецептом= .

Виробники.<= /b>

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (відповіда= льний за випуск серії, не включаючи контроль/випробування серії).=

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕЛОССО

(MELOSSO)

Склад:

дію= ча речовина: meloxicam;

1,5 мл розчину для інʼєкцій містить мелоксикаму 15 мг;

допомiжнi речовини= : глікофурол, полоксамер 188, меглюмін, гліцин, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

=

Лікарська форма. Розчин для інʼєкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина жов= того або жовтого з зеленим відтінком кольору.=

=

Фармакотера= певтична група.

Протизап= альні та протиревматичні препарати. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Оксиками. Мелоксикам. Код ATX M01A C06.

=

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинаміка.

МЕЛО= ССО – це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу енолової кислоти, що виявляє протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефект.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активніс= ть на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Фармакокіне= тика.=

Абсорбція

Мелоксикам повністю абсорбуєт= ься після внутрішньомʼязової ін’єкції. Відносна біодоступність порівняно з такою при пероральному застосуванні – майже 100 %. Тому корегувати дозу при переході від внутрішньом’язового до перорального шляху застосування не потрібно. Після внутрішньомʼязової ін’єкції 15 мг максимальна концентр= ація у плазмі крові складає приблизно 1,6–1,8 мкг/мл і досягається за 1–6 годин.=

Розподіл

Мелоксикам дуже сильно зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає у синовіальну рідину, де його концентрація у половину менша, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький,= у середньому становить           11 л= після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення, і показує індивідуальні відхилення у межах 7–20 %. Об’єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л із коефіцієнт= ом відхилення у межах від 11 до 32 %.

Біотрансформація

Мелоксикам підлягає екстенсив= ній біотрансформації у печінці.

У сечі було ідентифіковано чо= тири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт – 5'-карбоксимелоксикам                     (60 % дози) – формує= ться шляхом окиснення проміжного метаболіту                                                =        5'-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro даю= ть змогу припустити, що CYP2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, то= ді як CYP3А4 ізоензими відіграють меншу роль. Активність пероксидази у пацієнт= ів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація

Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах із сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незн= ачна кількість виділяється із сечею. Період напіввиведення становить з 13 до 25 годин залежно від способу застосування (пероральний, внутрішньом’язовий або внутрішньовенний). Плазмовий кліренс становить приблизно 7–12 мл/хв після о= дноразової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосування.

Лінійність дози

= Мелоксикам проявляє лінійну фармакокінетику у межах терапевтичної дози від 7,5 до            15 мг після перорального та внутрішньом’язового застосування.

Особливі групи хворих

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю

Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня тяжкості суттєво не впливают= ь на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем тяжкості ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв’язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молод= их добровольців чоловічої статі. У пацієнток літнього віку жіночої статі площа= під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) вища і період напіввиведе= ння довший порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох ста= тей. Середній кліренс плазми крові у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців (див. розділ «Спосіб застосува= ння та дози»).

=

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Короткотривале симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту, коли інші шляхи застосування не можуть бути застосовані.<= /p>

Протипоказання.=

-     ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

-     вік пацієнта до 18 років;

-     гіперчутливість до діючої речовини або до інших компонентів лікарського засобу;

-     гіперчутливість до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗП, ацетилсаліцилова кислота; мелоксика= м не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому ацетилсаліцилової кис= лоти чи інших НПЗП;

-     шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;

-     активна або рецидивуюча пепти= чна виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);

-     тяжка печінкова недостатність= ;

-     тяжка ниркова недостатність б= ез застосування діалізу;

-     шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;<= o:p>

-     розлади гемостазу або одночас= не застосування антикоагулянтів (протипоказання пов’язані зі шляхом застосуван= ня);

-     тяжка серцева недостатність;<= s>

-     лікування періопераційного бо= лю при коронарному шунтуванні (КШ).

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>=

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією<= /i>

Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть спричиняти гіперкаліємію: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗП, (низькомолекулярні або нефракціоновані) гепарини, циклоспорин, такролімус та триметоприм.

Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов’язані з нею чинники. Ризик п= ояви гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарські засоби застосовува= ти супутньо з мелоксикамом.

Фармакодинамічні взаємодії<= /p>
Інші НПЗП та ацетилсаліцилова кислота у дозах ≥ 3 г на добу<= /o:p>

Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. ро= зділ «Особливості застосування»), ацетилсаліциловою кислотою у дозах ≥ 500= мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози.

Кортикостероїди (наприклад, глюкокортикоїди)

Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин

Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»)= . Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах. У зв’язку з внутрішньом’яз= овим введенням розчин для ін’єкцій мелоксикаму протипоказаний пацієнтам, які проходять лікування антикоагулянтами (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

В інших випадках (наприклад, = при профілактичних дозах) при застосуванні гепарину необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч.

Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби=

Підвищений ризик кровотеч шля= хом пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)

Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ

НПЗП можуть зменшувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнт= ів із порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборот= ною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літньо= го віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також контролювати функцію нирок після початку сумісної терапії та періодично над= алі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, бета-адреноблокатор= и)

Як і при застосуванні нижчезазначених лікарських засобів, може розвинутися зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус)

Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП шляхом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати функцію нирок. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнь= ого віку.

Деферасірокс

Супутнє застосування мелоксик= аму і деферасіроксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Сл= ід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Літій

Є дані щодо НПЗП, які підвищу= ють рівень концентрації літію у плазмі крові (шляхом зниження ниркової екскреції літію), які можуть досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію = та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у пла= змі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат

НПЗП можуть зменшувати тубуля= рну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі кров= і. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад =                        15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаєм= одії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які приймають низьку = дозу метотрексату, у т. ч. пацієнтам із порушеннями функції нирок. У разі, якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу кр= ові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності у разі, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату м= оже підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважа= ти, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (див. вище) (див. розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексед

При супутньому застосуванні м= елоксикаму з пеметрекседом для пацієнтів із кліренсом креатиніну від 45 до 79 мл/хв пр= ийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, у день введення і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекс= едом необхідна, пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосув= ання мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

Для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв) дози 15 мг мелоксикаму можуть зменшити елімінацію пеметрекседу, а, отже, збільшити частоту виникне= ння побічних реакцій, пов’язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід виявляти об= ережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв).=

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму

Холестирамін

Прискорює виведення мелоксика= му шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.

Фармакокінетична взаємодія: вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику

Пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід= )

Мелоксикам майже по= вністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який приблизно на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) Р450 (основний шлях CYP 2C9 та допоміжний шлях CYP 3A4) і на одну третину іншими шляхами, наприклад шляхом пероксидазного окиснення. Слід брати до уваги можливість фармакокінетичних взаємодій при одночасному введенні мелоксикаму і лікарських засобів, які яв= но пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або CYP 3A4. Взаємодії, опосередкованої CYP 2C9, можна очікувати в комбінації з такими лікарськими засобами, як пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід); ця взаємодія може призвести до підвищення рівня цих лікарських засобів і мелоксикаму у плазмі крові. Стан пацієнтів, які приймають мелокси= кам та препарати сульфонілсечовини або натеглінід, слід ретельно контролювати щ= одо розвитку гіпоглікемії.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні мелоксика= му з антацидами, циметидином та дигоксином.

Діти

Дослідження взаємод= ії проводилися тільки за участю дорослих.

Особливості застосування.=

Побіч= ні реакції можуть бути мінімізовані шляхом застосування найменшої ефективної д= ози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишк= ових та серцево-судинних ризиків нижче).

Реком= ендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що = це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелок= сикам не слід застосовувати для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю.

У разі відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування потрібно повторно оцінити.

Необх= ідно звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з ме= тою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Слід регулярно проявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та в пацієнтів з такими випадками в анамнезі.=

Шлунково-кишкові порушення

Як і при застосуванні інших Н= ПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можу= ть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередн= іх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації є більшим при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Т= аким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів потрібно розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози ацетилсаліцил= ової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти = про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровот= ечі, такі як гепарин, як радикальну терапію або у геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин або інші НПЗП, або ацетилсаліцилову кислот= у у дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози, застосування мелоксикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишко= вої кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмін= ити лікування.

НПЗП потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печінки

До 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗП (включаючи лікарський засіб МЕЛОССО), можуть мати підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінними або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Суттєві підвищення АЛТ або АСТ (приблизно у три та більше разів вище норми) були відзначені у 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗП. Окрім цього, протягом клінічних випробувань з НПЗП були рапортовані рідкісні випадки тяжкої печінкової реак= ції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них – з летальним наслідком.

Пацієнтів із симптомами та/або ознаками печінкової дисфункції або у яких спостерігалося відхилення печінко= вих тестів, потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії лікарським засобом МЕЛОССО. Якщо клінічні ознаки та симптоми співставляються з розвитком печінкових захворювань або я= кщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висип= ання та інші), застосування лікарського засобу МЕЛОССО слід припинити.<= o:p>

Серцево-судинні порушення

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при = терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.

Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапі= ї, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НП= ЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише п= ісля старанного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривало= го лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців).

НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти зі серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних ускладнень.

Порушення з боку шкіри

Повідомляли про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром                        Стівенса – Джонсо= на та токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти пов= инні бути проінформовані про ознаки і симптоми тяжких уражень та уважно стежити = за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса – Джонсона а= бо токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта наявні симптоми або ознаки синдрому Стівенса – Джонсона чи токсичного епідермального некролізу (наприклад, шкірні висипання, що прогресують часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати і припи= нити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкір= и: синдром Стівенса – Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов’язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта вияви= ли синдром Стівенса – Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму, застосування препарату не можна відновлювати в будь-який час у майбутньому.

Анафілактичні реакції

Як і при застосуванні інших Н= ПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції= на лікарський засіб МЕЛО= ССО. Лікарський засіб не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадо= ю. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів, або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилов= ої кислоти або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявле= нні анафілактичної реакції.

Параметри печінки та функція нирок

Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубіну у сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення креатиніну у сироватці крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійк= ому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність

НПЗП внаслідок приг= нічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації.= Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення до= зи рекомендується ретельне спостереження діурезу та функції нирок у пацієнтів = із такими факторами ризику:

-     літній вік;

-     супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші в= иди взаємодій»);

-     гіповолемія (будь-якого генезу);

-     застійна серцева недостатність;

-     ниркова недостатність;

-     нефротичний синдром;

-     люпус-нефропатія;

-     тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін = < 25 г/л або ≥ 10 г/л за класифікацією Чайлда – П’ю).

У поодиноких випадках НПЗП мо= жуть призводити до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу або нефротичного синдрому.

Доза мелоксикаму для пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діаліз= і, не має перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам із нирковою недостатністю від легкого= до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більш= е 25 мл/хв).

Затримка натрію, калію та води

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретик= ів. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськи= ми засобами та інші види взаємодій»). В результаті у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріа= льна гіпертензія. Тому пацієнтам із ризиком затримки натрію, калію та води реком= ендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

Гіперкаліємія

Гіперкаліємію може спричинити цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на регулярній основі потрібно прово= дити контроль рівня калію.

Комбінація з пеметрекседом

У пацієнтів з легко= ю та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекс= еду, у день введення і щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Інші застереження та заходи безпеки

Побічні реакції час= то гірше переносяться пацієнтами літнього віку, слабкими або ослабленими пацієнтами,= які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, треба бути обережними щодо хворих літнього віку, у яких більш імовірне зниження функці= ї нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побі= чних реакцій до НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, що можу= ть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам, як і бу= дь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Як і при внутрішньом’язовому застосуванні інших НПЗП, у місці ін’єкції може виникнути абсцес або некроз.=

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію, тому даний лікарський засіб не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у пері= од вагітності або годування груддю»).

Лікарський засіб містить менш= е 1 ммоль натрію (23 мг) на ампулу 1,5 мл, тобто по суті є вільним від натрію.<= o:p>

Маскування запалення та гарячки

Фармакологічна дія лікарського засобу МЕЛО= ССО спрямована на зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь да= них діагностики при визначенні ускладнень щодо підозрюваного неінфекційного больового стану.

Лікування кортикостероїдами

Лікарський засіб МЕЛОССО не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.

Гематологічні ефекти

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які застосовують НПЗП, включаючи лікарський засіб МЕЛОССО. Це може бути пов’язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи лікарськ= ий засіб МЕЛО= ССО, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо спостерігаються симптоми та ознаки анемії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть показати подовження часу кровотечі у деяких пацієнтів= . На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Потребують ретельного контролю пацієнти, яким призначено лікарський засіб МЕЛОССО та у яких можливі побічні реакції щодо змін функції тромбоцитів, такі як розлади згортання кр= ові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти.

Застосування пацієнтам з наявною астмою

Пацієнти з астмою можуть мати аспірин-індуковану астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти пацієнтам з аспірин-індукованою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бу= ти летальним. У зв’язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗП лікарський засіб МЕЛОССО не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти, також слід обережно застосовувати даний лікарський засіб пацієнтам із наявною астмою.<= o:p>

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.=

Вагітність

Пригнічення синтезу простагла= ндинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидн= я та розвитку вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад с= ерця збільшився з менше 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування.=

Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка, яка намагається завагітніти або протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.

У процесі ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для пло= да ризик:

-       серцево-легеневої токсичності= (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);=

-       порушення роботи нирок, що мо= же розвинутися у ниркову недостатність з олігогідрамніоном.<= /p>
Можливі ризики в останні терм= іни вагітності для матері та новонародженого:

-     можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;

-     пригнічення скорочень матки, = що призводить до затримки або затягування пологів.

Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

Період годування груддю

Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молок= о. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.

Фертильність

Мелоксикам, як і інші лікарсь= кі засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстежен= ня з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керува= ння автомобілем або роботи з іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Одна ін’єкція 15 мг 1 раз на добу.

Не перевищу= вати дозу 15 мг на добу.

Лікування повинно обмежуватися однією ін’єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2–3 днів в обґрунтованих виняткових випадках (наприклад, коли інші шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефекти= вної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід періодично оцінювати пот= ребу пацієнта у симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку (див. ро= зділ «Фармакокінетика»)

= Рекоменд= ована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл) (також див. розділи «Особливості застосування» та= «Спосіб застосування та дози» – «Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій»).

Пацієнти= з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»)=

Пацієнтам із підвищеним ризик= ом розвитку побічних реакцій, наприклад зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі чи факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікуван= ня слід розпочинати з дози 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Цей ліка= рський засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебувають на гемодіалізі (див. розділ «Протипоказання»).

Для пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).=

Па= цієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне.=

Пацієнти з печінковою недостатністю

Па= цієнтам із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня зменшення дози не потрібне. Щодо пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».

Спосіб застосування

Лі= карський засіб призначений для внутрішньом’язового застосування.
Препарат слід вводити шляхом = глибокої внутрішньомʼязової ін’єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці з дотриманням суворої асептичної техніки. У разі повторного введення рекомендується чергувати ліву та праву сідниці. Перед ін’єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не потрапило у судину.

Ін’єкцію слід негайно припини= ти у випадку сильного болю під час введення.

У разі протезу кульшового суг= лоба ін’єкцію потрібно зробити в іншу сідницю.

Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми препарату (таблетки).

=

Діти.<= /o:p>

Лікарський засіб МЕЛОССО протипоказаний дітям віком до 18 років (див. розділ «Протипоказання»).=

Передозуван= ня.

Симптоми

Симптоми гострого передозуван= ня НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. М= оже виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінк= и, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосув= анні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.

Лікування

При передозуванні НПЗП пацієн= там рекомендовано симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорене виведення мелоксикаму за допомогою                        4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.

Побічні реакції.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НП= ЗП (особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні) може бути пов’язан= е з невеликим підвищенням ризику випадків судинних тромботичних явищ, таких як інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).=

Набряк, артеріальна гіпертенз= ія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних реакцій, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Можлива пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у паціє= нтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострен= ня коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.

Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).

Критерії оцінки частоти розви= тку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто                   (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома = (не можна визначити за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи: <= /span>нечасто – анемія; рідко – відхилення показників аналізу крові від норми (включ= аючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія.=

Дуже рідко повідомляли про випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції»= ).

З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, крім анафілактичних або анафілактоїдних; частота невідома – анафілактичний = шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.

З боку психіки: рідко – зміна настрою, нічні жахи; частота невідома – сплутаність свідомості, дезорієнтац= ія, безсоння.

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість.

З боку органів зору: рідко – розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто – запаморочення; рідко – дзвін у вухах.

З боку серця: рідко – відчуття серцебиття. Повідомлялося про серцеву недостатність, пов’язану із застосуванням НПЗП.

З боку судин: нечасто – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП; частота невідома – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже част= о – розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея; нечасто – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастр= ит, відрижка; рідко – коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт; дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація; частота невідома – панкреатит.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особли= во у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – порушення показни= ків функції печінки (наприклад, підвищення трансаміназ або білірубіну); дуже рі= дко – гепатит; частота невідома – жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірної тканини: нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання; рідко – синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка; дуже рідко – бульо= зний дерматит, мультиформна еритема; частота невідома – реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Взаємо= дія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»), зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові); дуже рідко – гостра ниркова недостатність, зокре= ма у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»); час= тота невідома – інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.<= o:p>

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: частота невідома – жіноче безпліддя, затримка овуляції.

Загальні розлади та реакція у місці введення: часто – затвердіння у місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції; нечасто – набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок; частота невідома – грипоподібні симптоми.

З боку опорно-рухової системи: частота невідома – артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов’язані із суглоб= ами.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції<= /p>
Повідомл= ялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які застосовували мелокс= икам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які не асоціювалися із застосуванням препарату, але як= і є загальноприйнято характерними для інших сполук класу<= /i>

Органічне ниркове ураження, щ= о, імовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про д= уже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

2 роки.

<= /span>

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не = вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Упаковка.

По 1,5 мл в ампулах, = по 5 ампул у блістері, по 1 блістеру у пачці з картону.=

Категорія відпуску.

За рецептом= .

Виробники.<= /b>

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (виробнича дільниця).

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, бу= д. 24-в

= ;