І= ;НСТРУКЦІЯ=

для медичного застосуван= 085;я лікарськог= 086; засобу

ПРАЗО&= #1060;ЕСТ

(PRAZOFEST)= <= /o:p>

Скла&#= 1076;:

діюч&#= 1072; речовина: п= ;антопразол;

1 флакон містить пантопразо= 083;у 40,0 мг (у вигляді пантопраз= 086;лу натрію сеск&#= 1074;ігідрату);

дl= 6;поміжна речовина: натрію гідроксид.

= 051;ікарська форма.&n= bsp; Порошо = 82; для розчину для ін’єкцій.

Осн= ;овні фізико-хімі= чні властивост&= #1110;:

= 60;армакотера&#= 1087;евтична група. = 47;асоби для лікування кислотозал&= #1077;жних захворюван&= #1100;. Інгібітори протонної помпи. Пантоп = 88;азол. = 050;од АТХ А02В С02.

= 60;армакологі&#= 1095;ні властивост&= #1110;.

Фарм= ;акодинамік = 72;.

П= антопразол – заміщений бензимідаз&= #1086;л, який інгібує секрецію соляної ки= Панто= ;празол трансформу&= #1108;ться в активну фо= ;рму у кислотному середовищі в парієталь= них клітинах, де інгібує фермент H⁺-K⁺⁼-АТФазу, тобто блокує кінцевий етап виробл= ення соляної кислоти у шлунку. Інгібуванн&= #1103; є дозозалеж= ним та стосується як базальної, так і стимульова&= #1085;ої секреції кислоти. У більшості пацієнтів симптоми зникають протягом &n= bsp; 2 тижнів. <= /span>Засто= ;сування пантопразо&= #1083;у збільшує рівень гастрину натще. Пр= ;и короткостр&= #1086;ковому застосуван&= #1085;і вони у більшості випадків не перевищуют&= #1100; верхньої межі норми. У разі довг= 086;тривалого<= span class=3Da> лікув= ;ання рівень гастрину у більшості випадків зростає вдвічі. Його= ; над= ;мірне збільшення виникає лише у пооди= ;ноких випадках. Як наслідок, іноді при довготрива&= #1083;ому лікуванні спостеріга&= #1108;ться слабке або помірне збільшення специфічни&= #1093; ендокринни&= #1093; (ECL) клітин у шлунку (подібно до аденоматої&= #1076;ної гіперплазі&= #1111;). Одн= 072;к, згідно з проведеним&= #1080; дотепер дослідженн&= #1103;ми, утворення клітин-попе= редників нейроендок&= #1088;инних пухлин (атипова гіперплазі&= #1103;) або нейроендок&= #1088;инних пухлин шлунка, які було виявлено у дослідженн&= #1103;х на тваринах, у людей не спостеріга&= #1083;ося.

З огляду на результати досліджень, не можна повністю виключити вплив довготрива&= #1083;ого (більше одного року) лікування пантопразо&= #1083;ом на ендокринні параметри щитовидної залози.

На тлo= 0; лікування антисекрет&= #1086;рними лікарським&= #1080; засобами рівень гастрину в сироватці крові зростає у відповідь на зниження= секреції кислоти. Крім того, через зниження кислотност&= #1110; шлунка підвищуєть&= #1089;я рівень хромограні&= #1085;у А (CgA). Підвищений рівень CgA мож= 077; впливати на результати досліджень при діагностиц&= #1110; нейроендок&= #1088;инних пухлин. Наявні опублікова&= #1085;і дані свідчать про те, що лікування ІПП слід припинити протягом періоду від= 5 днів до 2 тижнів до вимірювань рівня CgA. Це да&= #1108; змогу рівню CgA, який може бути хибно підвищеним після лікування ІПП, повернути&= #1089;я в діапазон нормальних значень.

Фармак&#= 1086;кінетика.

Фарма= ;кокінетичн= 10; властивост&= #1110; не змінюють= ся після одноразово&= #1075;о або повторного прийому. В діапазоні доз від 10 до 80 мг фармакок= інетика пантопразо&= #1083;у в плазмі кро= ;ві залишаєтьс&= #1103; лінійною як при перорально&= #1084;у прийомі, так і при внутрішньо&= #1074;енному введенні.

&n= bsp; 98 %, об’єм розподілу – прl= 0;близно 0,15 л/кг.

Кінцевий період напіввивед&= #1077;ння становить приблизно 1 годину, а кліренс – 0,1 л/год/кг. Бу&#= 1083;о відмічено декілька випадків затримки виведення. Внаслідок специфічно&= #1075;о зв’язуванн&= #1103; пантопразо&= #1083;у з протонними помпами парієтальн&= #1080;х клітин період напіввивед&= #1077;ння не корелює з набагато довшою тривалістю дії (інгібуванн= я секреції кислоти).
Основ= ;на частина метаболіті&= #1074; пантопразо&= #1083;у виводиться із сечею (приблизно 80 %), решта вивод= иться з калом. Основним метаболіто&= #1084; як у сироватці крові, так і = 74; сечі є десметилпа&= #1085;топразол, кон’югован&= #1080;й зі сульфатом. Період напіввивед&= #1077;ння основного метаболіту = (приблизно 1,5 години) ненабагато перевищує п= еріод напіввивед&= #1077;ння пантопразо&= #1083;у.

Особл= ;иві групи пацієнтів<= /u>       &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;

AUC=        &n= bsp;         6 разів більшою у повільних метаболіза&= #1090;орів, ніж у осіб, які мали функціонал&= #1100;но активний фермент CYP2C19 (швидкі метаболіза&= #1090;ори). Середня пікова концентрац&= #1110;я у плазмі крові зросла приблизно на 60 %. Ці результати не впливають на дозування пантопразо&= #1083;у.

. Рекомендац&= #1110;й щодо зниження дози при призначенн&= #1110; пантопразо&= #1083;у пацієнтам зі зниженою функцією нирок (у томm= 1; числі пацієнтам н= а діалізі) немає. Як і в здорових добровольц&= #1110;в, період напіввивед&= #1077;ння пантопразо&= #1083;у в них є коротким. Діа= 083;ізуються лише дуже невеликі кількості пантопразо&= #1083;у. Нез= 074;ажаючи на те, що в основного метаболіту помірно тривалий період напіввивед&= #1077;ння (2‒3 години), виведення все одно є швидким, тому кумуляції не відбуваєть&= #1089;я.

. Хоча у пацієнтів із цирозом печінки (класи А та B за Чайлдом ‒ П’ю) період напіввивед&= #1077;ння зростає до 7‒9 годин, а AUC збільшуєть&= #1089;я у 5‒7 разів, максимальн&= #1072; концентрац&= #1110;я в сироватці крові (C_max) збільшуєть&= #1089;я лише незначним чином – у 1,5 р= 072;за ‒ порівняно з такою у здорових добровольц&= #1110;в.

Незначне збільшення = AUC та C_max у добровольц&= #1110;в літнього віку порівняно з= молодшими добровольц&= #1103;ми

Клініч = 85;і характерис&= #1090;ики.

Показа = 85;ня.

·          Рефлюк = 89;-езофагіт.

·          Виразк = 72; шлунка та дванадцяти&= #1087;алої кишки.

·          С= 080;ндром Золлінгера ‒ Еллісона та інші гіпе= ;рсекреторн= 10; патологічн&= #1110; стани.

= 55;ротипоказа&#= 1085;ня.

Підвищ = 77;на чутливість до активної речовини, похідних бе= нзимідазолm= 1; або до будь-якого компонента<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'> лікарськог&= #1086; засобу.

= 42;заємодія з іншими лікарським&= #1080; засобами та інші види взаємодій.

. Унаслідок повного та довготрива&= #1083;ого інгібуванн&= #1103; секреції соляної кислоти пан= топразол може впливати на абсорбцію препаратів, для яких значення рН шлункового соку є важливим фактором їх біодоступн&= #1086;сті (наприклад, деяких протигрибк&= #1086;вих препаратів, таких як кетоконазо&= #1083;, ітраконазо&= #1083;, позаконазо&= #1083;, або інших препаратів, таких як ерлотиніб).<= /o:p>

Не рекомендує&= #1090;ься сумісне застосуван&= #1085;я пантопразо&= #1083;у з інгібітора&= #1084;и протеази ВІ= Л (такими як атазанавір), абсорбція яких залежи= ть від внутрішньо&= #1096;лункового рН, через суm= 0;тєве зниження їх біодоступн&= #1086;сті (див. розділ «Особливос&= #1090;і застосуван&= #1085;я»).&= nbsp;

Якщо сумісного застосуван&= #1085;я інгібіторі&= #1074; протеази ВІЛ з ІПП не можна уникнути, рекомендує&= #1090;ься ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусного навантажен&= #1085;я). Не слід перевищува&= #1090;и добову дозу пантопразо&= #1083;у 20 мг. Може виникнути необхідніс&= #1090;ь коригуванн&= #1103; дози інгібіторі&= #1074; протеази ВІЛ.

Одна&#= 1082; повідомлял&= #1086;сь про підвище= ння МНІ та подовження протромбін&= #1086;вого часу у пацієнтів, які сумісно застосовув&= #1072;ли ІПП та варфарин або фенпрокумо&= #1085;. Підвищення МНІ та подовження протромбін&= #1086;вого часу можуть призвести до розвитку патологічн&= #1086;ї кровотечі та навіть до летального наслідку. У разі такого сумісного застосуван&= #1085;я необхідний моніторинг МНІ та протромбін&= #1086;вого часу.

Одночасн= е застосуван&= #1085;я високих доз метотрекса&= #1090;у (наприклад, 300 мг) та ІПП збільшує рівень метотрекса&= #1090;у в крові у деяких паці= єнтів. Пацієнтам, які застосовую&= #1090;ь високі дози метотрекса&= #1090;у, наприклад хворим на ра= ;к або псоріаз, рекомендує&= #1090;ься тимчасово п= рипинити лікування пантопразо&= #1083;ом.

за допомогою CYP2С19, інші мета= ;болічні шляхи включають окиснення ферментом CYP3А4. Дослідженн&= #1103; з лікарським&= #1080; засобами, які також метаболізу&= #1102;ться за допомого= ю цих шляхів, такими як карбамазеп&= #1110;н, діазепам, гл= ;ібенкламід, ніфедипін та пероральні контрацепт&= #1080;ви, які містять левоноргес&= #1090;рел і етинілест= радіол, не виявили клінічно значущих взаємодій.

Не можна виключати взаємодію пантопразо&= #1083;у з іншими препаратам&= #1080;, які метабол= ізуються через цю ж ферментну систему.

Резул= ;ьтати низки досліджень щодо можлив= их взаємодій вказують, що пантопразо&= #1083; не впливає на метаболізм активних речовин, що l= 4;етаболізую= 090;ься за допомогою CYP1A2 (наприклад, кофеїну, теофіліну), CYP2С9 (наприклад, піроксикам&= #1091;, диклофенак&= #1091;, напроксену), CYP2D6 (наприклад, метопролол&= #1091;), CYP2Е1 (наприклад, етанолу), не = 74;пливає на р-глікопрот= еїн, що асоціюєтьс&= #1103; зі всмоктуван&= #1085;ям дигоксину. <= /o:p>

Не виявлено взаємодії з одночасно призначени&= #1084;и антацидами.=

Також були проведені дослідженн&= #1103; взаємодії пантопразо&= #1083;у з одночасно призначени&= #1084;и певними антибіотик&= #1072;ми (кларитромі= цин, метронідаз&= #1086;л, амоксицилі&= #1085;). Клінічно значущих взаємодій між цими препаратам&= #1080; не виявлено= .

Інгібіm= 0;ори CYP2C19, такі як флувоксамі&= #1085;, можуть збільшуват&= #1080; системний вплив пантопразо&= #1083;у. Слід розгля= нути необхідніс&= #1090;ь зниження дози препарату для пацієнтів, які отримують довготрива&= #1083;у терапію пантопразо&= #1083;ом у високих дозах, та длn= 3; пацієнтів із порушенням&= #1080; функції печ= інки. Індуктори ферментів, що впливають на CYP2C19 та CYP3A4, так= 10; як рифампіцин та звіробій звичайний (Hypericum perforatum), можуть знижувати плазмові концентрац&= #1110;ї ІПП, які метаболізу&= #1102;ться через ці ферментні системи.

Особ= ливості застосуван&= #1085;я.

С&= #1080;мптоматичн= ;а відповідь на застосуван&= #1085;я пантопразо&= #1083;у може маскувати симптоми злоякісних новоутворе&= #1085;ь шлунка та відтерміно&= #1074;увати їх діагност= ику. При наявності тривожних симптомів (наприклад, суттєвої втрати маси тіла, періодично&= #1075;о блювання, дисфагії, блювання із кров’ю, анемії, мелени), а також при підозрі або наявності виразки шлунка потрібно виключити наявність злоякісног&= #1086; процесу.
Якщо симптоми зберігають&= #1089;я при адекватном&= #1091; лікуванні, необхідно провести додаткове обстеження.=

. Пацієнтам із тяжкими порушенням&= #1080; функції печінки необхідно регулярно контролюва&= #1090;и рівень печінкових ферментів. У разі підвищення рівня печін= кових ферментів лікування препаратом необхідно припинити (див. розділ «Спосіб застосуван&= #1085;я та дози»).

Не рекомендує&= #1090;ься сумісне застосуван&= #1085;я пантопразо&= #1083;у з інгібітора&= #1084;и протеази ВІЛ (такими як атазанавір), абсорбція яких залежи= ть від внутрішньо&= #1096;лункового рН, через суm= 0;тєве зниження їх біодоступн&= #1086;сті (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарським&= #1080; засобами та інші види взаємодій»)= .&= nbsp;

Salmonella і Campylobacter аб&#= 1086; C. Difficile.

= 087;рактично вільний від натрію. <= /o:p>

Cпостеріг= ;ались випадки тяжкої гіпомагніє&= #1084;ії у пацієнтів, які отримували ІПП, такі як пантопразо&= #1083;, протягом не менше трьох місяців, а в більшості випадків – протягом року. Можуть виникнути та спочатку непомітно р= озвиватися такі серйозні клінічні прояви гіпомагніє&= #1084;ії: втома, тетанія, делірій, суд= ;оми, запамороче&= #1085;ня та шлуночкова аритмія. У разі гіпомагніє&= #1084;ії в більшості випадків стан пацієнтів покращував&= #1089;я після заміс= ної коригуючої терапії препаратам&= #1080; магнію та припинення прийому ІПП= .

Паціє= ;нтам, які потребують довготрива&= #1083;ої терапії, або пацієнтам, які приймають ІПП одночас= но з дигоксином або препаратам&= #1080;, що можуть спричинити гіпомагніє&= #1084;ію (наприклад, діуретикам&= #1080;), потрібно визначати рівень магнію перед початком лікування ІПП та періодично під час лікування.

Д&= #1086;вготривале лікування (більше 1 рок = 91;) високими дозами ІПП може помірно збільшити ризик перелому стегна, зап’ястя та хребта, пере= ;важно у пацієнтів літнього ві= ку або при наявності інших факторів ризику.

Спост= ;ережні дослідженн&= #1103; вказують на те, що застосуван&= #1085;я ІПП може збільшити загальний ризик переломів на 10‒40 %. Деякі k= 9; них можуть бути обумовлені іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопороз&= #1091; повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендац&= #1110;й та споживат= и достатню кількість вітаміну D і = 82;альцію.

З&= #1072;стосування ІПП повʼязують із дуже рідк= ;ими випадками розвитку підгострог&= #1086; шкірного червоного вовчака. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу соня= чного світла, і це супроводжу&= #1108;ться артралгією, пацієнту необхідно негайно зве= рнутися до лікаря, який розгляне необхідніс&= #1090;ь припинення застосуван&= #1085;я препарату. В= ;иникнення підгострог&= #1086; шкірного червоного вовчака у пацієнтів під час попередньо&= #1111; терапії ІПП може підвищити ризик його розвитку при застосу= ванні інших ІПП.

Підви= ;щений рівень CgA мож= 077; впливати на результати досліджень<= /span> при діаk= 5;ностиці нейроендок&= #1088;инних пухлин. Щоб уникнути такого впливу, лікування препаратом слід тимчасово припинити принаймні за 5 днів до проведення оцінки рівня CgA (див. розділ «Фармакоди&= #1085;аміка»). Якщо рівні CgA та гастрину не повернулис&= #1103; в діапазон нормальних значень після початковог&= #1086; вимірюванн&= #1103;, слід провести повторні вимірюванн&= #1103; через       &n= bsp;          14 днів післ= 03; відміни лікування ІПП.

Застос&#= 1091;вання у період вагітності або годуван= ня груддю.

Вагітн&#= 1110;сть. Наявні дані щодо застосуван&= #1085;я пантопразо&= #1083;у вагітним жі= нкам (приблизно 300‒1000 повідо = 84;лень про результати вагітності<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>) вказують на відсутніст&= #1100; ембріональ&= #1085;ої або фето-/неонат= ;альної токсичност&= #1110; препарату. У процесі досліджень на тваринах спостеріга&= #1083;ася репродукти&= #1074;на токсичніст&= #1100;. Як запобіжн= ий захід слід уникати зас= тосування лікарськог&= #1086; засобу вагітним жінкам.

Дослідженн&= #1103; на тваринах показали екскрецію пантопразо&= #1083;у в грудне молоко. Недостатнь&= #1086; даних щодо екскреції пантопразо&= #1083;у у грудне молоко людини, проте про таку екскре= цію повідомлял&= #1086;сь. Не можна виключати ризик для новонародж&= #1077;них/немовлn= 3;т. Ріше&= #1085;ня про припинення годування груддю або припинення/= утримання від лікування п= антопразолl= 6;м потрібно приймати з урахування&= #1084; користі від годування груддю для дитини і користі від лікування препаратом для жінки. =

Фертил&#= 1100;ність. Пантопразо&= #1083; не порушував фертильніс&= #1090;ь у досліджен= нях на тваринах= .

Здатні&#= 1089;ть впливати на швидкість реакції при керуванні автотрансп&= #1086;ртом або іншими механізмам&= #1080;.

Панто= ;празол не впливає або має дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотрансп&= #1086;ртом або іншими механізмам&= #1080;. Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як запамороче&= #1085;ня та розлади зору (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках не слід керувати автотрансп&= #1086;ртом або працювати з іншими механізмам&= #1080;.

Спос= іб застосуван&= #1085;я та дози.

Препарат застосовую&= #1090;ь за призначенн&= #1103;м лікаря та під належним медичним наглядом.

Внутрішнь= овенне застосуван&= #1085;я препарату рекомендує&= #1090;ься тільки у разі неможливос&= #1090;і перорально&= #1075;о застосуван&= #1085;я. Є дані щодо m= 0;ривалості внутрішньо&= #1074;енного лікування до       &n= bsp;        7 днів. Тому, як тільки ст= ;ає можливим пероральне застосуван&= #1085;я пантопразо&= #1083;у, здійснюєть&= #1089;я перехід від внутрішньо&= #1074;енного введення препарату до перораль= ного застосуван&= #1085;я пантопразо&= #1083;у у дозі 40 мг.

&= #1056;ефлюкс-езоm= 2;агіт, виразка дванадцяти&= #1087;алої кишки, вираз= ;ка шлунка

Рекомендо= вана доза становить 40 мг пантопра= золу (1 флакон) на добу внутрішньо&= #1074;енно.

&= #1051;ікування синдрому Золлінгера ‒ Еллісона та інших гіперсекре&= #1090;орних патологічн&= #1080;х станів=

Для тривалого лікування синдрому Золлінгера ‒ Еллісона та інших гіперсекре&= #1090;орних патологічн&= #1080;х станів рек= омендована початкова доза препарату с= тановить 80 мг на добу. За необхіднос&= #1090;і дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшую= чи, залежно від показників секреції кислоти у шлунку. Дози= ;, що перевищуют&= #1100; 80 мг на добу, необхідно розділити на два введення. Можливе тимчасове з= більшення дози пантопразо&= #1083;у до більше 160 мг, але тривалість застосуван&= #1085;я повинна обм= ежуватися тільки періодом, який необхідний для адекватног&= #1086; контролю секреції кислоти.

Якщо необхідне швидке зменшення кислотност&= #1110;, для більшості пацієнтів досить поча= ткової дози 2 _˟ 80 мг для досягнення бажаного рівня (<10 мЕкв/год) протягом       &n= bsp;            1 години. =

<= o:p>

&= #1055;ідготовка до застосуван&= #1085;я

Порошок розчиняють у 10 мл 0,9 % розчи = 85;у хлориду натрію, що додається у флакон. Розч= ;ин можна вводити безпосеред&= #1085;ьо або після змішування зі 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію або 5 % розчину глюкози у пластикови&= #1093; або скляних флаконах.

Після розведення хімічна та фізична стабільніс&= #1090;ь препарату з= берігаєтьсn= 3; протягом       &n= bsp;            = ;   12 годин при температур&= #1110; 25 °C. З мікробі= 086;логічної точки зору розведений препарат необхідно використат&= #1080; негайно.

Препарат не можна готувати або змішувати з іншими розчинника&= #1084;и, окрім зазначених вище.

Внутрішнь= овенне введення препарату необхідно п= роводити протягом 2‒15 хв.

Флакон призначени&= #1081; тільки для одноразово&= #1075;о використан&= #1085;я. Перед застосуван&= #1085;ям необхідно візуально перевірити флакони з пр= ;епаратом (зокрема на зміну кольору, наявність осаду).

Розве= ;дений розчин має бути прозорим від безбарвног&= #1086; до світло-к= оричневого кольору= .

&= #1055;ечінкова недостатні&= #1089;ть. Пацієнтам із тяжкими порушенням&= #1080; функції печінки не слід перевищува&= #1090;и добову дозу= 20 мг (½ флакон = 72; препарату, порошок=40 мг= ).

&= #1053;иркова недостатні&= #1089;ть. Па= 094;ієнти із порушенн= ями функції нирок не потребують коригуванн&= #1103; дози.

&= #1055;ацієнти літнього віку не потребують коригуванн&= #1103; дози.

=

Діти.

Лікар= ;ський засіб не рекомендує&= #1090;ься застосовув&= #1072;ти дітям (віком до 18 років), оскільки дані щодо безпеки та ефективнос&= #1090;і застосуван&= #1085;я препарату для цієї вікової категорії обмежені. На= ;явні дотепер дані описані в розділі «Фармакокі&= #1085;етика», проте рекомендац&= #1110;ї щодо дозува= ння не можуть бути надані= .

=

= 55;ередозуван&#= 1085;я.

Симпт= ;оми передозува&= #1085;ня невідомі.

Дози до 240 мг при внутрішньо&= #1074;енному введенні протягом 2 хвилин добре переносили&= #1089;я. Оскільки па= нтопразол екстенсивн&= #1086; зв’язуєтьс&= #1103; з білками, він не належить до препаратів, що легко виводяться за допомогою діалізу.
У разo= 0; передозува&= #1085;ня з появою клінічних о= знак інтоксикац&= #1110;ї застосовую&= #1090;ь симптомати&= #1095;ну та підтриму= ючу терапію. Рекомендац&= #1110;й щодо специф= ічної терапії немає.

= 55;обічні реакції.

реакції гіперчутли&= #1074;ості (включаючи анафілакти&= #1095;ні реакції, ана= ;філактични = 81; шок).

<= /i>гіпонатріє&#= 1084;ія, гіпомагні&= #1108;мія.

= 76;епресія (у тому числo= 0; загостренн&= #1103;), дезорієнта&= #1094;ія (у тому числo= 0; загостренн&= #1103;), галю&= #1094;инація, сплутаніст&= #1100; свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до таких роз= ;ладів, а також загостренн&= #1103; цих симптомів у разі їх попередньо&= #1075;о існування).

розл&= #1072;ди смаку.

порушення зору/затума= нення зору.

п&= #1086;ліпи з фундальних залоз (доброякісн= і), діар&= #1077;я, нудота, блювання, метеоризм, запор, сухіс= ;ть у роті, абдоміналь&= #1085;ий біль і диско= ;мфорт, мікроскопі&= #1095;ний коліт.

g підв&= #1080;щення рівня білірубіну,= ураж&= #1077;ння гепатоциті&= #1074;, жовтяниця, гепатоцелю&= #1083;ярна недостатні&= #1089;ть.

ш&= #1082;ірні висипання, екзантема, свербіж, кропив’янк&= #1072;, ангіоневро&= #1090;ичний набряк, синдром Стівенса ‒ Джонсона, синдром Лайєлла, мультиформ&= #1085;а еритема, фоточутлив&= #1110;сть, підгострий шкірний червоний вовчак.

артралгі&#= 1103;, міалгія.

сист&#= 1077;ми: інтерсти= ціальний нефрит (із можливим розвитком ниркової недостатно&= #1089;ті).

та мо&= #1083;очних залоз: г&= #1110;некомастія= ;.

асте&= #1085;ія, втома, нездужання,= підв&= #1080;щення температур&= #1080; тіла, периферичн&= #1110; набряки.

парестезія, спазм мʼязів (спазм мʼязів як наслідок порушення балансу електроліт&= #1110;в), гіпокальц&= #1110;ємія (гіпо= кальціємія одночасно з гіпомагніє&= #1084;ією), гіпокалієм&= #1110;я.

= 58;ермін придатност&= #1110;. 2 роки.

Умови зберігання.=

Збері= ;гати в оригінальн&= #1110;й упаковці при темпера= турі не вище 25 °С.=

Збері= ;гати у недоступно&= #1084;у для дітей місц&#= 1110;.

= 059;паковка. <= /p>
П= 086;рошок для розчину для ін’єкцій у флаконі. По 1 флакону у пачці.

П= 086; 1 або 5 флакон= 110;в у пачці.

Катего = 88;ія відпуску. За рецептом.=

Виробн = 80;ки.

1. АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».

2. C

Місцез = 85;аходження виробника та адреса мі= ;сця провадженн&= #1103; його діяльн= ості.

1. 04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівськ&= #1072;, 38.

Web-са= йт: www.vitamin.com.ua

2. Ав. даз =