ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

АВЕЦИН-Н

(AVECIN-N)<= /p>

Склад:<= /b>

дію= ча речовина: моксифлоксацин;

1 флакон (250 мл) містить моксифлоксацину 400 м= г, що еквівалентно 436 мг моксифлоксацину гідрохлориду;

допоміжні речовини: натрію cульфат безводний, натрію ацетат тригідрат, кислота оцтова льодяна (для коригування рН), вода для ін’єкцій.

<= /p>
Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Розчин для інфузій.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтого кольо= ру без видимих часток.

<= /p>
Фармакотерапевтична група. Протимікроб= ні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код АТХ. J01M А14.

Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка.

Механізм дії

Моксифлоксацин пригнічує бактеріальні топоізоме= рази типу ІІ (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідні для реплікації, транскрипції та репарації бактеріальної ДНК. Фармакокінетика/фармакодина= міка

Здатність фторхінолонів знищувати бактерії безпосередньо залежить від їх концентрації. Фармакодинамічні дослідження фторхінолонів на тваринних моделях інфекційно-запальних захворювань та у лю= дей свідчать, що основним визначальним фактором ефективності є співвідношення м= іж площею під фармакокінетичною кривою (AUC₂₄) і мінімальною інгібувальною концентрацією (МІК).

Механізм резистентності<= /o:p>

Резистентність до фторхінолонів може виникати у результаті мутацій ДНК-гірази та топоізомерази IV. Інші механізми включають надмірну експресію ефлюксних помп, непроникність і опосередкований протеїна= ми захист ДНК-гірази.

Перехресна резистентність може очікуватися між моксифлоксацином і іншими фторхінолонами. Механізми резистентності, характе= рні для антибактеріальних засобів, що належать до інших класів, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину.

Межові значення=

Клінічні МІК та межові значення дискового дифузійного тесту моксифлоксацину, визначені EUCAST (Європейським комітетом тестування антимікробної чутливості) (01.01.2012):

Мікроорганізм

Чутливий<= /p>

Резистентний

Staphylococcus spp.

≤ 0,5 мг/л ³ 24 мм

> 1 мг/л < 21 мм

Streptococcus pneumoniae

≤ 0,5 мг/л ³ 22 мм

> 0,5 мг/л < 22 мм

Streptococcus групи A, B, C, G<= /i>

≤ 0,5 мг/л ³ 18 мм

> 1 мг/л < 15 мм

Haemophilus influenzae=

≤ 0,5 мг/л ³ 25 мм

> 0,5 мг/л < 25 мм

Moraxella catarrhalis

≤ 0,5 мг/л ³ 23 мм

> 0,5 мг/л < 23 мм

Enterobacteriaceae

≤ 0,5 мг/л ³ 20 мм

> 1 мг/л < 17 мм

Межові значення, не пов’язані з видом бактерій*

≤ 0,5 мг/л=

> 1 мг/л

*Не пов’язані з видами межо= ві значення були визначені головним чином на основі співвідношення фармакокінетичних і фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Ці дані використовують для видів, що не мають окремо визначених межових значень, = і не використовують для видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.

Мікробіологічна чутливість

Поширеність набутої резистентності виділених ви= дів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У ра= зі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.=

Зазвичай чутливі види мікроорганізмів

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Staphylococcus aureus= *⁺

Streptococcus agalactiae (група B)

Streptococcus milleri= group* (S. anginosus, S. constellatus та S. intermediu= s)

Streptococcus pneumoniae*

Streptococcus pyogenes* (група A)

Streptococcus viridans група (S. viridans, S. mutans, S. mitis= , S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Acinetobacter baumanii

Haemophilus influenzae*

Legionella pneumophila

Moraxella (Branhamella) catarrhalis*

Анаеробні мікроорганізми

Prevotella spp<= /i>.

Інші мікроорганізми

Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae*

Coxiella burnetii

Mycoplasma pneumoniae*

Види, у яких можливий розви= ток резистентності

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Enterococcus faecalis*

Enterococcus faecium*

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Enterobacter cloacae*

Escherichia coli*^#

Klebsiella pneumoniae*^#

Klebsiella oxytoca

Proteus mirabilis= *

Анаеробні мікроорганізми

Bacteroides fragilis*

Резистентні мікроорганізми<= o:p>

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Pseudomonas aeruginosa

*Ефективність достатньою мі= рою продемонстрована у клінічних дослідженнях.

⁺Резистентний до метициліну St= aphylococcus aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. У мети= цилінрезистентних Staphylococcus aureus рів= ень резистентності до моксифлоксацину становить понад 50 %.

^#Штами, які продукують β-лактамазу розширеного спектра (ESBL), є також резистентними до фторхінолонів.

<= /p>
Фармакокінетика.

Вс= моктування та біодоступність

Після одноразової інфузії моксифлоксацину в дозі 400 мг протягом 1 години максимальна концентрація (C_ma=
x) досягаєть= ся у кінці інфузії і становить приблизно 4,1 мг/л, що більше приблизно на 26 % в= ід цього показника при застосуванні моксифлоксацину перорально (3,1 мг/л). AUC становить приблизно 39 мг×год/л після внутрішньовенного введення,= що тільки незначною мірою перевищує цей параметр при застосуванні моксифлоксац= ину перорально (35 мг×год/л); абсолютна біодоступність становить приблизно 91 %. При внутрішньовенному введенні моксифлоксацину немає потреб= и в корекції доз відповідно до віку або статі пацієнтів. Фармакокінетика є ліні= йною в діапазоні 50–200 мг для одноразової пероральної дози, до 600 мг для одноразової внутрішньовенної дози і до 600 мг для застосування 1 раз на добу протягом 10 днів.

Ро= зподіл

Моксифлоксацин швидко розподіляється у позасудинному просторі. Об’єм розподілу у рівноважному стані (Vss) становить приблизно 2 л/кг. За результатами досліджень in vitro та ex vivo зв’язування з білками становить приблизно 40–42 % незалежно від концентрації. Моксифлоксацин в основному зв’язується з альбуміном сироватки крові. Максимальні концентрації 5,4 мг/кг та 20,7 мг/л (середні геометричні значення) спостерігалися у слизовій оболонці бронхів та рідині епітеліальної вистілки відповідно через 2,2 години після перорального прийому дози. Відповідна максимальна концентрація в альвеолярних макрофагах становила 56,7 мг/кг. У рідині шкірних пухирців концентрація 1,75 мг/л відзначалася ч= ерез 10 годин після внутрішньовенного введення. Профіль «вільна концентрація — ч= ас» для інтерстиціальної рідини є аналогічним профілю для плазми крові з досягненням максимальної вільної концентрації 1,0 мг/л (середнє геометричне значення) приблизно через 1,8 години після внутрішньовенного введення моксифлоксацину.

Ме= таболізм=

Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фаз= и і виводиться з організму нирками (приблизно 40 %), а також із калом/жовчю (приблизно 60 %) як у незміненому стані, так і у вигляді сульфосполук = (М1) і глюкуронідів (М2). M1 і M2 є метаболітами, релевантними лише для людини, обидва вони є мікробіологічно неактивними. Під час досліджень in vitro та клінічних досліджень ф= ази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими лікарсь= кими засобами, задіяними у біотрансформації фази І, включаючи ферменти системи цитохрому Р450. Ознак окиснювального метаболізму немає.
Ви= ведення=

Період напіввиведення моксифлоксацину з плазми крові становить приблизно 12 годин. Середній встановлений загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Після внутрішньовенного введення в дозі 400 мг виведення моксифлоксацину із сечею= у незміненому вигляді становило приблизно 22 %, з калом — 26 %. Виведення дози (незміненого моксифлоксацину та метаболітів) становило загал= ом приблизно 98 % після внутрішньовенного введення лікарського засобу. Нирковий кліренс становить приблизно      24–53 мл/хв і свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію лікарського засобу з нирок. Супутнє з моксифлоксацин= ом введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс лікарського засобу.

Ни= ркова недостатність

Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушеннями функції нирок (включаючи пацієнт= ів із кліренсом креатиніну > 20 мл / хв / 1,7= 3 м²). Зі зниженням функції нирок концентрація метаболіту М2 (глюкуроніду) збільшується майже у 2,5 рази (з кліренсом креатиніну < 30 мл&= nbsp;/ хв / 1,73 м²).

По= рушення функції печінки

Дані досліджень фармакокінетики, проведених з участю пацієнтів із печінковою недостатністю (класи А, В за класифікацією Чайлда — П’ю), не дають змоги остаточно визначити, чи є якісь відмінності у показниках пацієнтів із порушеннями функції печінки і здорових добровольців. Порушення функції печінки було пов’язане з більшою експозицією М1 у плазмі крові, тоді як експозиція вихідної лікарської речовини була аналогічною експозиції у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосув= ання моксифлоксацину для лікування пацієнтів із порушеннями функції печінки нема= є.

Доклінічні = дані з безпеки

У традиційних дослідженнях застосування повторн= их доз моксифлоксацину було виявлено гематологічну токсичність та гепатотоксичність у тварин. Відзначався токсичний вплив на центральну нерво= ву систему (ЦНС). Ці ефекти спостерігалися після введення високих доз моксифлоксацину або після тривалого його застосування.

Високі пероральні дози у тварин (≥= 60 мг/кг), на тлі яких концентрація у плазмі крові становила ≥ 20 мг/л, спричиняли зміни показників електроретинограми, а в окремих випадках — атрофію сітківки.

Після внутрішньовенного застосування системна токсичність була найбільш вираженою при введенні моксифлоксацину шляхом болюсних ін’єкцій (45 мг/кг) і не відзначалася при введенні моксифлоксацину= (40 мг/кг) шляхом повільних інфузій протягом 50 хвилин. Після інтраартеріа= льного введення спостерігалися запальні зміни з поширенням на періартеріальні м’які тканини, що свідчить про необхідність уникати інтраартеріального введення моксифлоксацину.

Моксифлоксацин виявився генотоксичним під час тестів in vitro з використанням бактерій або клітин ссавців. У дослідженнях in vivo генотоксичність не спостерігалася, незважаючи на застосування дуже високих доз моксифлоксацину. Моксифлоксацин не виявив канцерогенної дії у дослідженні канцерогенезу у тварин.

В умовах in vitro моксифлоксацин у високих концентраціях впливав на електрофізіолог= ічні параметри серцевої діяльності, що могло спричинити подовження інтервалу QT. Після внутрішньовенного застосування моксифлоксацину тваринам у дозі 30 мг/кг шляхом інфузій тривалістю 15, 30 або 60 хвилин відзначалася залежність ступеня подовження інтервалу QT від швидкості інфузії: що коротшим був час інфузії, то більш вираженим було подовження інтервалу QT. Подовження інтерв= алу QT не спостерігалося при введенні дози 30 мг/кг шляхом інфузії тривалі= стю 60 хвилин.

При вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин доведено, що моксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди на тваринах не виявили тератогенної дії моксифлоксацину а= бо порушення фертильності після його застосування. У тварин спостерігали незна= чне збільшення частоти випадків вад розвитку хребта та ребер, але тільки у разі застосування дози 20 мг/кг внутрішньовенно, яка асоціювалася із сильним токсичним впливом на організм матері. Спостерігалося збільшення кількості випадків переривання вагітності у тварин на тлі терапевтичної концентрації у плазмі крові, передбаченої при застосуванні для людини.
Відомо, що хінолони, у тому числі моксифлоксаци= н, спричиняють ураження хрящів великих діартродіальних суглобів у статевонезрі= лих тварин.

=

Клінічні характеристики.

Показання.

Негоспітальна пневмонія.

Ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин.

Моксифлоксацин слід застосовувати тільки тоді, = коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються д= ля початкового лікування цих інфекцій, є недоцільним.

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказа= ння.

– Підвищена чутливість до моксифлоксацину, інших антибіотиків групи хінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин лікарськ= ого засобу;

– період вагітності або годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

– дитячий вік (до 18 років);<= /p>
– захворювання/патологія сухожиль в анамнезі, пов’язані із застосуванням хінолонів.

Під час доклінічних та клінічних досліджень піс= ля введення моксифлоксацину спостерігалися зміни електрофізіологічних параметр= ів серцевої діяльності, що проявлялися подовженням інтервалу QT. З цієї причини моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам із:

– вродженим або набутим подовженням інтервалу Q= T;

– порушенням балансу електролітів, особливо у випадку нескоригованої гіпокаліємії;

– клінічно значущою брадикардією;

– клінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка;

– симптоматичною аритмією в анамнезі.

Моксифлоксацин не можна одночасно застосовувати= з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT (див. також розділ «Взаємо= дія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Через недостатній клінічний досвід застосування моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам із порушеннями функції печінки (кла= с С за класифікацією Чайлда — П’ю) та підвищенням рівня трансаміназ у п’ять раз= ів і більше.

<= /b>

Особливі заходи безпеки.=

Один флакон лікарського засобу призначений винятково для одноразового застосування. Невикористаний розчин підлягає утилізації.

Встановлено, що наведені нижче розчини є сумісн= ими з розчином для інфузій моксифлоксацину 400 мг: вода для ін’єкцій; розчин на= трію хлориду 0,9 %; розчин натрію хлориду 1-молярний; розчин глюкози 5 = ;%, 10 %, 40 %; розчин ксиліту 20 %; розчин Рінгера; складні роз= чини натрію лактату (розчин Хартмана, лактатний розчин Рінгера). Інфузійний розч= ин моксифлоксацину не слід вводити сумісно з іншими лікарськими засобами.=

Не застосовувати лікарський засіб у разі наявно= сті видимих твердих домішок або у разі помутніння розчину.

При зберіганні у прохолодному місці можливе випадання осаду, який розчиняється при кімнатній температурі. Тому не рекомендується зберігати інфузійний розчин при температурі нижче 15 °C= .

Взаємодія з іншими лікарським= и засобами та інші види взаємодій.=

Взаємодія з лікарськими засоб= ами

Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксац= ину й інших лікарських засобів, що здатні спричинити подовження інтервалу QTс. Цей ефект може призвести до розвитку шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу пірует. Із цієї причини застосування моксифлокса= цину у комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ «Протипоказання»):

– антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

– антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

– антипсихотичні препарати (наприклад, фенотіаз= ини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);

– трициклічні антидепресанти;=

– деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин IV, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);

– деякі антигістамінні лікарські засоби (терфен= адин, астемізол, мізоластин);

– інші лікарські засоби (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

Моксифлоксацин слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують лікарські засоби, що можуть знижувати рівень ка= лію (наприклад, петльові та тіазидні діуретики, проносні засоби та клізми (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або лікарські засоби, пов’язані з клінічно значущою брадикардією.

Після багаторазового застосування моксифлоксаци= ну у здорових добровольців спостерігалося збільшення С_max дигоксину приблизно на 30 % без впливу на AUC або рівень вказаної кривої.

Під час досліджень з участю добровольців, хвори= х на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально і глібенкламіду призводило до зниження С_max глібенкламіду у плазмі крові приблиз= но на 21 %. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може спровокувати розвиток незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зафіксовані зміни фармакокінетики глібенкламіду не спричиняли зм= ін параметрів фармакодинаміки (рівень глюкози у крові, рівень інсуліну). Отже, клінічно значущої взаємодії між моксифлоксацином і глібенкламідом немає.

Зміна значе= ння міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).=

Повідомлялося про велику кількість випадків збільшення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримува= ли протимікробні засоби, особливо фторхінолони, макроліди, тетрацикліни, котримоксазол та деякі цефалоспорини. Факторами ризику є інфекційні захворювання і запальний процес, вік і загальний стан пацієнта. У зв’язку з= цим важко встановити, чим саме спричинені зміни МНВ: інфекцією чи лікуванням. Як запобіжний захід, можна частіше перевіряти МНВ. У разі потреби слід провести належну корекцію дози перорального коагулянта.
У клінічних дослідженнях для нижченаведених речовин була доведена відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, пробенецид, пероральні контрацептиви, кальцієві добавки, морфін при парентеральному введенні, теофілін, циклоспорин або ітраконазол.

Дослідження in vitro із застосуванням ферментів цитохрому Р450 людини підтвердил= и ці результати. Таким чином, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р45= 0 є малоймовірною.

Взаємодія з їжею

Моксифлоксацин не виявляє клінічно значущої взаємодії з їжею, включаючи молочні продукти.<= o:p>

Особливості застосування.

Слід уникати застосування моксифлоксацину паціє= нтам із серйозними побічними реакціями в анамнезі після застосування лікарських засобів, що містять хінолони або фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції= »). Лікування таких пацієнтів моксифлоксацином слід починати тільки за відсутно= сті альтернативної терапії та після ретельної оцінки співвідношення переваги/ри= зик (див. також розділ «Протипоказання»).

Переваги від лікування моксифлоксацином, особли= во у разі нетяжких інфекцій, необхідно оцінювати, беручи до уваги інформацію, яка міститься у цьому розділі.

Подовження інтервалу QT_с= та клінічні умови, за яких можливе подовження інтервалу QT_с Встановлен= о, що моксифлоксацин в окремих пацієнтів призводить до подовження інтервалу QT= с на електрокардіограмі (ЕКГ). Ступінь подовження інтервалу QT може збільшуватис= я з підвищенням концентрації лікарського засобу у плазмі крові при швидкій внутрішньовенній інфузії. Тому слід дотримуватися рекомендацій щодо тривало= сті інфузії, яка повинна становити не менше 60 хвилин, та не перевищувати внутрішньовенну дозу 400 мг 1 раз на добу. Більш детально див. у розділах «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Терапію моксифлоксацином слід припинити при поя= ві симптомів, що можуть бути пов’язані зі серцевою аритмією, незалежно від тог= о, чи підтверджується це результатами ЕКГ. Моксифлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі станами, що спричиняють розвиток аритмії (наприк= лад, гостра ішемія міокарда), оскільки такі хворі мають підвищений ризик виникне= ння шлуночкової аритмії (включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу пірует= ) та зупинки серця (див. також розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Необхідно з обережністю застосовувати моксифлоксацин пацієнтам, які застосовують лікарські засоби, = що можуть знижувати рівень калію (див. також розділи «Протипоказання» і «Взаєм= одія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Слід з обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що пов’язують із клінічно значущ= ою брадикардією (див. також розділ «Протипоказання»). У жінок та пацієнтів літнього віку може спостерігатися більша чутливість до дії лікарських засоб= ів, що спричиняють подовження інтервалу QT_с, таких як моксифлоксацин, тому такі хворі потребують особливої уваги.

Підвищена чутливість/алергічні реакції

Повідомлялося про випадки розвитку підвищеної чутливості та алергічних реакцій після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. Анафілактичні реакції можуть набувати форми небезпечного для життя шоку навіть після першого застосування лікарського засобу. У разі клінічного прояву тяжких реакцій підвищеної чутливості необх= ідно припинити застосування моксифлоксацину та почати відповідне лікування (наприклад, терапію шоку).

Тяжкі порушення функції печінки

При застосуванні моксифлоксацину повідомляли про випадки фульмінантного гепатиту, що може призводити до розвитку печінкової недостатності, включаючи летальні випадки (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення симптомів фульмінантного гепатиту, таких як астенія, що шви= дко розвивається та супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією, пацієнтам рекомендується проконсуль= туватися з лікарем перед продовженням лікування. При появі ознак порушення функції печінки необхідно провести дослідження функції печінки.
Тяжкі шкірні побічні реакції<= /u>

Повідомл= ялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи токсичний епідермальний некроліз (ТЕН: також відомий як синдром Лайєлла), синдром            Стівенса − Джонсона (ССД), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП) та індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRE= SS), які мо= жуть загрожувати життю або призвести до летального наслідку, при застосуванні моксифлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Під час призначення лікарсько= го засобу пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми тяжких шкірних реакцій та ретельно спостерігати за їх станом. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на ці реакції, моксифлоксацин слід негайно відмінити = та розглянути можливість альтернативного лікування. Якщо у пацієнта при застосуванні моксифлоксацину розвинулася серйозна реакція, така як ССД, ТЕН= , ГГЕП або DRESS, лікування моксифлоксацином не можна поновлювати у ц= ього пацієнта в жодному разі.

Пацієнти, схильні до роз= витку судом

Відомо, що хінолони можуть спричиняти судоми. С= лід з обережністю призначати їх пацієнтам, які мають порушення з боку ЦНС або і= нші фактори ризику, що можуть провокувати виникнення судом або знижувати судомн= ий поріг. При появі судом необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.

Тривалі, = інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції=

Повідомля= лося про рідкісні випадки тривалих (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючих та потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні системи організму (скелетно-м’язову, нервову систему, пси= хіку та органи чуття), у пацієнтів, яким застосовували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку пацієнта та існування факторів ризику. Пацієнтам слід по= радити негайно припинити застосування моксифлоксацину при розвитку перших симптомів будь-якої серйозної побічної реакції і звернутися за консультацією до лікар= я.=

Периферична нейропатія= =

У пацієнтів, які отримували хінолони, включаючи моксифлоксацин, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які застосовують моксифлоксацин, рекомендується повідомляти лікарю про розвиток у них таких симптомів нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, перш ніж продовжувати лікуван= ня, щоб запобігти розвитку необоротних станів (див. розділ «Побічні реакції»).=

Реакції з боку психіки

Психічні реакції можуть виникати навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. У рідкісних випадках депресія або психічні реакції прогресували до розвитку суїцидальних думок і таких проявів самоагресії, як спроби самогубства (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнта розвиваються такі реакції, лікування моксифлоксацином слід припинити та вжи= ти відповідних заходів. Необхідно дотримуватися обережності, призначаючи моксифлоксацин пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі або з наявністю таких на даний час.

Діарея, асоційована із з= астосуванням антибіотиків, включаючи коліт

Випадки діареї, асоційованої із застосуванням антибіотиків (AAД), та коліту, асоційованого із застосуванням антибіотиків (AAК), включаючи псевдомембранозний коліт та діарею, асоційовану з Clostridium difficile, спостерігал= ися у зв’язку із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії, у тому числі моксифлоксацину. Ступінь прояву цих явищ може коливатися від діареї легкого ступеня до коліту з летальним наслідком. Тому важливо враховувати імовірніс= ть такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування моксифлоксацину розвивається тяжка діарея. При підозрюваній або підтверджен= ій AAД чи AAК лікування із застосуванням протимікробних засобів, включаючи моксифлоксацин, слід припинити і негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. Крім цього, необхідно вжити відповідних заходів, спрямованих на контроль інфекції, з метою зниження ризику її передачі. Пацієнтам, у яких розвивається тяжка діарея, протипоказані лікарські засоби, що пригнічують перистальтику.

Пацієнти, хворі на тяжку міастенію

Моксифлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із тяжкою міастенією (mya= sthenia gravis), оскільки її симптоми можуть посилюватися.

Запалення сухожилля, розрив сухожиль

Під час терапії хінолонами та фторхінолонами можуть спостерігатися запалення і розриви сухожилків (особли= во ахіллового сухожилля), іноді двобічні, що розвиваються протягом 48 годин пі= сля початку лікування і можуть тривати навіть впродовж декількох місяців після припинення лікування (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»). Ризик тендиніту і розриву сухожилків підвищується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із нирковою недостатністю, пацієнтів із трансплантатами солідних органів та у пацієнтів, які отримують супутнє лікування кортикостероїдами. = Тому слід уникати одночасного застосування лікарського засобу із кортикостероїда= ми.

При появі перших симптомів тендиніту (наприклад болісного набрякання або запалення) застосування моксифлоксацину слід припинити і розглянути альтернативну терапію. Потрібно розпочати відповідне лікування ушкоджених кінцівок (наприклад, іммобілізаці= я). При розвитку симптомів тендинопатії не слід застосовувати кортикостероїди. =

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Пацієнтам літнього віку, які мають розлади з боку нирок, слід з обережністю призначати моксифлоксацин, якщо вони не спроможні підтримувати належний об’єм рідини в організмі, оскільки зневоднення збільшує ризик виникнення ниркової недостатності.

Порушення з боку органів зору

У разі погіршення зору або будь-якого впливу на органи зору необхідно негайно звернутися за консультацією до лікаря-офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами», «Побічні реакції»).

Дисглікемія

Як і при застосуванні всіх фторхінолонів, під час лікування моксифлоксацином повідомлялося про випадки відхилення від норми показників глюкози крові як у вигляді гіпоглікемії, так і у формі гіперглікемії. Дисглікемія розвивалася переважно у пацієнтів літнього віку, хворих на діабет, які отримували одноч= асно з лікуванням моксифлоксацином пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад сульфонілсечовину) або інсулін. Хворим на цукровий діабет рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»= ).

Профілактика реакцій фотосенсибілізації

Доведено, що хінолони можуть викликати реакції фотосенсибілізації у пацієнтів. Однак дослідження показали, що моксифлоксацин має менший ризик викликати реакції фотосенсибілізації. Тим не менш, пацієнтам слід уникати впливу ультрафіолетового опромінення або тривалого та/або сильного сонячного світла під час лікування моксифлоксацином (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідроге= нази

Пацієнти з недостатністю активності глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази, а також пацієнти= , у яких ця патологія є в родинному анамнезі, схильні до розвитку гемолітичних реакцій під час лікування хінолонами. Таким чином, моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю цій категорії пацієнтів.

Запалення тканин у періартеріальній ділянці

Моксифлоксацин, розчин для інфузій, призначений винятково для внутрішньовенного застосуванн= я. Слід уникати інтраартеріального введення, оскільки у доклінічних дослідженн= ях при такому способі введення спостерігалося запалення тканин у періартеріаль= ній ділянці.

Пацієнти зі специфічними ускладненими інфекціями шкіри та підшкірної клітковини

Клінічна ефективність застосування моксифлоксацину при лікуванні тяжких інфекцій, пов’язаних з опіками, фасциту та інфікованої діабетичної стопи, що супроводжується остеомієлітом, не встановлена.

Аневризма та дисекція аорти і регургітація/недо= статність серцевого клапана

У процесі епідеміологічних досліджень зафіксовано підвищений ризик аневризми та дисек= ції аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, і регургітації аортального й мітрального клапанів після застосування фторхінолонів, особливо у людей старшого віку. Повідомлялось про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і про регургітацію/недост= атність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони.<= /o:p>

Отже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших варіантів лікування пацієнтам із анев= ризмою чи вродженою вадою серцевих клапанів у сімейному анамнезі, пацієнтам із діа= гностованою аневризмою чи дисекцією аорти, пацієнтам із захворюванням серцевого клапана= , а також за наявності інших факторів ризику, таких як:

§&nb= sp;    фактори ризику розвитку як аневризми та дисекції аорти, так і регургітації/недостатності серцевого клапана: порушення з боку= сполучної тканини, такі як синдром Марфана або судинний синдром Елерса − Данлос= а, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит;

§&nb= sp;    фактори ризику розвитку аневризми та дисекції а= орти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, ат= еросклероз, синдром Шегрена;

§&nb= sp;    фактори ризику розвитку регургітації/недостатно= сті серцевого клапана: інфекційний ендокардит.

Ризик аневризми і дисекції аорти та її розриву підвищений у пацієнтів, які одноча= сно отримують системні кортикостероїди.

У разі появи раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам потрібно нег= айно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.<= /p>
Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задиш= ки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.

Вплив на біологічні тести

Моксифлоксацин може впливати на результати аналізу на наявність Mycobacterium spp. шляхом пригнічення мікобактеріального росту, що, зі свого боку, може призве= сти до хибнонегативних результатів у хворих, які приймають моксифлоксацин.=

Інфекції, спричине= ні метицилінорезистентним золотистим стафілококом (MRSA)=

Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метицилінорезистентни= м Staphylococcus aureus. Якщо є підозра або підтвердження інфікування MRSA, необхідно розпочати лікування відповідним антибактеріальним засобом (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Важлива інформація про допоміжні речовини=

Лікарський засіб містить 678,6 мг (приблизно 29,52 ммоль) натрію в одній дозі. Пацієнт= и, які дотримуються дієти з контрольованим споживанням солі, повинні враховува= ти цей факт.

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність<= /u>

Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності у людини не вивчена. Результати досліджень на тваринах вказ= ують на репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Потенційний ризик для людини не встановлений. З огляду на експериментально встановлений ризик шкідливого впливу фторхінолонів на хрящі, які несуть осн= овне навантаження, у статевонезрілих тварин та враховуючи розвиток оборотних ура= жень суглобів у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не слід призначати вагітним жінкам (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю=

Немає даних щодо застосування лікарського засоб= у у період годування груддю. Результати доклінічних досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину проникає у грудне молоко. У зв’язку з відсутністю даних щодо впливу на немовлят, яких годують грудним молоком, та враховуючи експериментальний ризик шкідливого впливу фторхінолону на хрящі статевонезрілих тварин, що несуть основне навантаження, годування груддю пр= отипоказане під час лікування моксифлоксацином (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильність=

Дослідження на тваринах не виявили впливу на фертильність (див. розділ «Фармакологічні властивості»).<= /p>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводили. Проте фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, спричиняючи реакції з боку ЦНС (наприклад, запаморочення, гостру тимчасову втрату зору)= або гостру короткотривалу втрату свідомості (непритомність) (див. розділ «Побіч= ні реакції»). Пацієнтам рекомендується перевірити свою реакцію на моксифлоксац= ин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.<= o:p>

=

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Дозування

Рекомендований режим дозування: 400 мг моксифлоксацину у вигляді інфузії 1 раз на добу. Початкова внутрішньовенна терапія може бути продовжена шляхом перорального застосування таблеток моксифлоксацину 400 мг за умови наявності клінічних показань. У процесі клінічних досліджень більшість пацієнтів переходила на пероральний шлях застосування моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість внутрішньовенного та перорального лікуван= ня становить 7–14 днів при негоспітальних пневмоніях і 7–21 день при ускладнен= их інфекційних захворюваннях шкіри та підшкірних тканин.

Спосіб застосування

Лікарський засіб вводити внутрішньовенно у вигл= яді безперервної інфузії тривалістю не менше 60 хвилин (також див. розділ «Особливості застосування»).

У разі наявності показань розчин для інфузії мо= жна вводити через Т-подібний катетер разом із сумісними інфузійними розчинами (= див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Порушення&n= bsp;функції нирок/печінки

Пацієнти, які мають порушення функції нирок від легкого до тяжкого ступеня, та пацієнти, які перебувають на хронічному діал= ізі, наприклад ті, хто проходить гемодіаліз та довготривалий амбулаторний перитонеальний діаліз, не потребують корекції дози (більш докладно див. у розділі «Фармакологічні властивості»).

Стосовно пацієнтів із порушеннями функції печін= ки достатньої інформації немає (див. розділ «Протипоказання»).

Інші особли= ві групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку та хворі зі зниженою мас= ою тіла не потребують корекції дози.

Діти

У зв’язку з негативним впливом на хрящі молодих= тварин (див. розділ «Фармакологічні властивості») застосування моксифлоксацину діт= ям (віком до 18 років) протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Ефективність і безпека застосування моксифлокса= цину дітям та підліткам не встановлені (див. розділ «Протипоказання»).

Передозуван= ня.

Не рекомендовано проводити спеціальні заходи після випадкового передозування. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Оскільки можливе подовження інтервалу QT, потрібен ЕКГ-моніторинг. Одночасне застосування ак= тивованого вугілля із дозою моксифлоксацину 400 мг, що була введена перорально або внутрішньовенно, зменшує системну біодоступність лікарського засобу на понад 80 % або 20 % відповідно. Прийом активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективною профілактикою надлишкового збільшення системної експозиції моксифлоксацину у разі передозування після перорального прийому лікарського засобу.

Побічні реа= кції.

Нижче наведені побічні реакції, що спостерігали= ся у процесі клінічних досліджень та у післяреєстраційний період під час застосування моксифлоксацину в дозі 400 мг на добу (внутрішньовенна терапія, ступінчаста [внутрішньовенна/пероральна] та пероральна терапія), і їх часто= та. Усі побічні реакції, за винятком нудоти та діареї, спостерігалися з частотою менше 3 %. У кожній групі побічні реакції наведені у порядку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином: часті (≥ 1= /100, < 1/10), нечасті (≥ 1/1000, < 1/100), поодинокі (≥ 1= /10000, < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити = на основі доступних даних).

Системи органів<= /span>

Часті

Нечасті

Поодинокі=

Рідкісні<= /p>

Частота невідома=

Інфекції та інвазії

суперінфекції, пов’язані з резистентними бактеріями або грибками, наприклад оральний та вагінальний кандидоз<= /o:p>

З боку кровоносної та лімфатичної систем=

анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопе= нія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу / збільшення = МНВ

підвищення рівня протромбіну / зменшення МНВ, агранулоцитоз, панцитопенія

З боку імунної системи

алергічні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)

анафілаксія, включаючи у рідкісних випадках <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>шок, що загрожує життю (див. р= озділ «Особливості застосування»), алергічний/ ангіоневротичний набряк, включаю= чи набряк гортані, що потенційно загрожує життю (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку ендокринної системи<= /p>

синдром порушення секреції антидіуретичного гормону

&= nbsp;

З боку обміну речо= вин, метаболізму

гіперліпідемія

гіперглікемія, гіперурикемія

гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома

З боку психіки*

реакції стривоженості, підвищення психомоторн= ої активності/ збудження

лаб= ільність настрою, депресія (у рідкісних випадках із самоагресією, що проявляється = як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації, делірій

деперсоналізація, психотичні реакції (інколи = із самоагресією, що проявляється як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку нервової системи*

головний біль, запаморочення

парестезії/ дизестезії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно інсомнія), тремор, вертиго, сонливість=

гіпестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад хо= ди внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади (у тому числі напади= grand mal) (див. розділ «Особливості застосування»), порушення уваги, розлад мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія

гіперестезія

З боку органів зору*

порушення зору, включаючи диплопію та розмиті= сть зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділ «Особливості застосування»)

фотофо= бія

транзиторна втрата зору (особливо під час реа= кцій з боку ЦНС) (див. розділи «Особливості застосування», «Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»)<= o:p>

З боку органів слу= ху та вестибулярного апарату*

дзвін у вухах, порушення слуху, включаючи глу= хоту (зазвичай оборотну)

З боку серця**

подовження інтервалу QT у хворих із гіпокаліє= мією (див. розділи «Протипока-зання» та «Особливості застосування»)=

подовження інтервалу QT (див. розділ «Особлив= ості застосування»), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія

шлуночкові тахіаритмії, непритомність (наприк= лад, гостра та короткотривала втрата свідомості)

неспецифічні аритм= ії, піруетна шлуночкова тахікардія (torsade de pointes) (див. розділ «Особливості застосування»), зупинка серця (= див. розділ «Особливості застосування»), аневризма та дисекція аорти

<= /span>

З боку судин**

вазодилатація

артеріальна гіпертензія, гіпотензія

васкуліт, <= span lang=3DUK style=3D'font-size:10.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-bidi-font-weight:bold'>аневризма та дисекція аорти

<= /span>

З боку дихальної системи

задишка (включаючи астматичний стан)

З боку травної системи

нудота, блювання, біль у шлунково-кишковому тракті та у черевній порожнині, діарея

зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази

дисфагія, стоматит, асоційований із застосува= нням антибіотика коліт (включаючи псевдомембранозний коліт, що у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями) (див. розд= іл «Особливості застосування»)

З боку гепатобіліарної системи

підвищення рівня трансаміназ

порушення функції печінки, включаючи підвищен= ня рівня ЛДГ (лактат-дегідрогенази), підвищення рівня білірубіну, ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази), лужної фосфатази крові=

жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)<= o:p>

фульмінантний гепатит, що може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку шкіри та підшкірної клітковини

свербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкір= и

бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса − Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю) = (див. розділ «Особливості застосування»)

гос= трий генералізований екзантематозний пустульоз;

індукована лікарськими засо= бами еозинофілія з системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»), фіксований медикаментозний висип, реакції фотосенсибіліза= ції (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку кістково-м’язової системи*<= /span>

артралгія, міалгія

тендиніт (див. розділ «Особливості застосування»), підвищення м’язового тонусу, судоми м’язів, м’язова слабк= ість

розрив сухожилків <= /span>(див. розділ «Особливості застосування»), артрит, посилення ригідності м’язів як симптому myasthenia grav= is (див. розділ «Особливості застосування»)

рабдоміоліз

З боку сечовидільної системи

дегідратація

порушення функції нирок (включаючи збільшення= рівня азоту сечовини крові та креатиніну), ниркова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»)

Загальні розлади та реакції у місці введення<= o:p>

реакції у місці ін’єкції та інфузії

погане самопочуття (переважно астенія або втомлюваність), біль (включаючи біль у спині, грудній клітці, у ділянці т= аза та у кінцівках), посилене потовиділення, (тромбо-) флебіт у місці інфузії=

набряк

* П= овідомлялося про дуже рідкісні випадки тривалих (кілька місяців або років), інвалідизуюч= их та потенційно необоротних серйозних реакцій, що зачіпали кілька систем орга= нів та органи чуття (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам’яті, порушеннями сну і порушеннями слуху, зору, смаку та запаху), пов’язаних із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від існування факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, спостерігалися випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»). =

Частота розвитку нижченаведених ефектів є вищою= при внутрішньовенному шляху введення моксифлоксацину, з подальшою пероральною терапією або без такої.

Часто: підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази.

Нечасто: шлуночкова тахіаритмія, артеріальна гіпотензія, набряк, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембранозний коліт, у рідкісних випадках= із загрозливими для життя ускладненнями, див. розділ «Особливості застосування= »), судомні напади (у тому числі напади grand mal) (див. розділ «Особлив= ості застосування»), галюцинації, порушення функції нирок (включаючи збільшення рівня азоту сечовини крові та креатиніну), ниркова недостатність (див. розд= іл «Особливості застосування»).

Повідомлялося про дуже рідкіс= ні випадки наступних побічних реакцій після лікування іншими фторхінолонами, я= кі, можливо, також можуть виникати під час лікування моксифлоксацином: підвищен= ня внутрішньочерепного тиску (включаючи ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію), гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія.

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції=

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу ма= є важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівник= ам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарсько= го засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> Для захисту від дії світла флакон тримати в зовнішній упаковці.

Не охолоджувати. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

=

Несумісніст= ь. Не можна вводити інфузійний розчин моксифлоксацину одночасно з іншими несумісними з ним розчина= ми, до яких належать: розчин натрію хлориду 10 %; розчин натрію хлориду 20 %; розчин натрію гідрокарбонату 4,2 %; розчин натрію гідрокарбонату 8,4 %. Цей лікарський засіб не слід змішувати з ін= шими препаратами, крім тих, що зазначені у розділі «Особливі заходи безпеки».

<= /p>
Упаковка. По 250 мл у флаконі. По 1 флакону у пачці або по 10 флаконів у коробці.=

<= /p>
Категорія відпуску. За рецептом= .

<= /p>
Виробник.=

ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДАСТРІ (нерозфасований продукт, первинна упак= овка, вторинна упаковка, контроль).

ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (випуск cepії).

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

9-й км Національної Дороги Трикала-Лариса, Таксіархіс Трикала, 42100, Греція.

Україна, 07408, Київська обл., Броварський р-= н, с. Квітневе, вул. Прорізна, 3.

Мікроорганізм	Чутливий<= /p>	Резистентний
Staphylococcus spp.	≤ 0,5 мг/л ³ 24 мм	> 1 мг/л < 21 мм
Streptococcus pneumoniae	≤ 0,5 мг/л ³ 22 мм	> 0,5 мг/л < 22 мм
Streptococcus групи A, B, C, G<= /i>	≤ 0,5 мг/л ³ 18 мм	> 1 мг/л < 15 мм
Haemophilus influenzae=	≤ 0,5 мг/л ³ 25 мм	> 0,5 мг/л < 25 мм
Moraxella catarrhalis	≤ 0,5 мг/л ³ 23 мм	> 0,5 мг/л < 23 мм
Enterobacteriaceae	≤ 0,5 мг/л ³ 20 мм	> 1 мг/л < 17 мм
Межові значення, не пов’язані з видом бактерій*	≤ 0,5 мг/л=	> 1 мг/л
*Не пов’язані з видами межо= ві значення були визначені головним чином на основі співвідношення фармакокінетичних і фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Ці дані використовують для видів, що не мають окремо визначених межових значень, = і не використовують для видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.

Системи органів<= /span>	Часті	Нечасті	Поодинокі=	Рідкісні<= /p>	Частота невідома=
Інфекції та інвазії	суперінфекції, пов’язані з резистентними бактеріями або грибками, наприклад оральний та вагінальний кандидоз<= /o:p>
З боку кровоносної та лімфатичної систем=		анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопе= нія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу / збільшення = МНВ		підвищення рівня протромбіну / зменшення МНВ, агранулоцитоз, панцитопенія
З боку імунної системи		алергічні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)	анафілаксія, включаючи у рідкісних випадках <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>шок, що загрожує життю (див. р= озділ «Особливості застосування»), алергічний/ ангіоневротичний набряк, включаю= чи набряк гортані, що потенційно загрожує життю (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку ендокринної системи<= /p>				синдром порушення секреції антидіуретичного гормону	&= nbsp;
З боку обміну речо= вин, метаболізму		гіперліпідемія	гіперглікемія, гіперурикемія	гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома
З боку психіки*		реакції стривоженості, підвищення психомоторн= ої активності/ збудження	лаб= ільність настрою, депресія (у рідкісних випадках із самоагресією, що проявляється = як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації, делірій	деперсоналізація, психотичні реакції (інколи = із самоагресією, що проявляється як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку нервової системи*	головний біль, запаморочення	парестезії/ дизестезії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно інсомнія), тремор, вертиго, сонливість=	гіпестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад хо= ди внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади (у тому числі напади= grand mal) (див. розділ «Особливості застосування»), порушення уваги, розлад мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія	гіперестезія
З боку органів зору*		порушення зору, включаючи диплопію та розмиті= сть зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділ «Особливості застосування»)	фотофо= бія	транзиторна втрата зору (особливо під час реа= кцій з боку ЦНС) (див. розділи «Особливості застосування», «Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»)<= o:p>
З боку органів слу= ху та вестибулярного апарату*			дзвін у вухах, порушення слуху, включаючи глу= хоту (зазвичай оборотну)
З боку серця**	подовження інтервалу QT у хворих із гіпокаліє= мією (див. розділи «Протипока-зання» та «Особливості застосування»)=	подовження інтервалу QT (див. розділ «Особлив= ості застосування»), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія	шлуночкові тахіаритмії, непритомність (наприк= лад, гостра та короткотривала втрата свідомості)	неспецифічні аритм= ії, піруетна шлуночкова тахікардія (torsade de pointes) (див. розділ «Особливості застосування»), зупинка серця (= див. розділ «Особливості застосування»), аневризма та дисекція аорти	<= /span>
З боку судин**		вазодилатація	артеріальна гіпертензія, гіпотензія	васкуліт, <= span lang=3DUK style=3D'font-size:10.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-bidi-font-weight:bold'>аневризма та дисекція аорти	<= /span>
З боку дихальної системи		задишка (включаючи астматичний стан)
З боку травної системи	нудота, блювання, біль у шлунково-кишковому тракті та у черевній порожнині, діарея	зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази	дисфагія, стоматит, асоційований із застосува= нням антибіотика коліт (включаючи псевдомембранозний коліт, що у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями) (див. розд= іл «Особливості застосування»)
З боку гепатобіліарної системи	підвищення рівня трансаміназ	порушення функції печінки, включаючи підвищен= ня рівня ЛДГ (лактат-дегідрогенази), підвищення рівня білірубіну, ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази), лужної фосфатази крові=	жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)<= o:p>	фульмінантний гепатит, що може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку шкіри та підшкірної клітковини		свербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкір= и		бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса − Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю) = (див. розділ «Особливості застосування»)	гос= трий генералізований екзантематозний пустульоз; індукована лікарськими засо= бами еозинофілія з системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»), фіксований медикаментозний висип, реакції фотосенсибіліза= ції (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку кістково-м’язової системи*<= /span>		артралгія, міалгія	тендиніт (див. розділ «Особливості застосування»), підвищення м’язового тонусу, судоми м’язів, м’язова слабк= ість	розрив сухожилків <= /span>(див. розділ «Особливості застосування»), артрит, посилення ригідності м’язів як симптому myasthenia grav= is (див. розділ «Особливості застосування»)	рабдоміоліз
З боку сечовидільної системи		дегідратація	порушення функції нирок (включаючи збільшення= рівня азоту сечовини крові та креатиніну), ниркова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»)
Загальні розлади та реакції у місці введення<= o:p>	реакції у місці ін’єкції та інфузії	погане самопочуття (переважно астенія або втомлюваність), біль (включаючи біль у спині, грудній клітці, у ділянці т= аза та у кінцівках), посилене потовиділення, (тромбо-) флебіт у місці інфузії=	набряк