ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

СAГІЛІЯ^®

(SAGILIA)

=

Склад:

діюча речовина: разагілін;=

= 1 таблетка містить разагіліну (у вигляді разагіліну тартрату) 1 мг;

= допомiжнi речовини: целюлоза мікрокристалічна (РН 200), целюлоза мікрокристалічна    (РН 101), крохмаль кукурудзяний, крохм= аль прежелатинізований, тальк, натрію стеарилфумарат.

=

Лікарська форма. Таблетки.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже бі= лого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями.

=

Фармакотера= певтична група. Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноаміно= ксидази типу В. Код АТХ N04В D02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Разагілін є потужним і необоротним селективним інгібі= тором моноаміноксидази (МАО). Виділяють два основні типи МА= О – А і В. МАО-В є переважним типом, що локалізується у головному мозку людини.=

У ex vivo дослідженнях на клітинах мозк= у, печінки та тканинах травного тракту було встановлено, що разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноамі= ноксидази типу В (МАО-В).

Точний механізм дії разагіліну невідомий. Вважається, що він частково зумовлений інгібіторною активністю відносно МАО= -В, завдяки чому підвищується позаклітинний рівень дофамін= у в стріатумі. Підвищений рівень дофаміну і, як результат, посилена дофамінергічна активн= ість, ймовірно, забезпечують терапевтичну ефективність разаг= іліну, що було продемонстровано на моделях дофамінергічної моторної дисфункції.

1-аміноіндан являє собою акти= вний основний метаболіт і не є інгібітором МАО-В.

Фармакокіне= тика.

Всмоктуванн= я. Разагілін швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові = (С_max) досягається приблизно через 0,5 годи= ни. Абсолютна біодоступність препарату після однократного прийому разагіліну становить 36 %. Їжа не впливає на час досягнення (Тmax) максимальної концентрації у плазмі крові, однак при вживанні жирної їжі С_maxта площа під кривою «конце= нтрація-час» (АUC) знижуються на 60 % та 2= 0 % відповідно. Hазагілін можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Середній об’єм розподілу після однократного внутрішньовенного введення разагіліну становить 243 л. Зв’язування з білками плазми крові після перора= льного прийому однократної дози ¹⁴C-міченого разаг= іліну коливається від 60 до 70 %.

Метаболізм. Разагілін майже повністю підлягає біотрансформації= в печінці. Метаболізм здійснюється двома головними шляхами: шляхом N-деалкілування та/або гідроксилюв= ання з утворенням метаболітів: 1-аміноіндану, 3-гідрокси-N-пропаргіл-1-аміноінда= ну та 3-гідрокси-1-аміноіндану. Дослідження in vitro показали, що обидва шляхи ме= таболізму разагіліну здійснюються за участю ізоферменту CYP1A2 системи цитохрому P450. Виведення разагіліну здійснюється у вигляді глюкуронідних= кон’югатів та його метаболітів. =

Виведення. Після перорального прийому ^{14C-міченого разагіліну його виведення здійснюється переважно із сечею (6=
2,6
%) та меншою мірою – з калом (21,8 %), повний період виведення 84,4 % дози
становить 38 днів. Менше 1 % препарату виводиться з сечею в незміненому
вигляді.}

Лінійність/нелінійність. Разагіліну властива лінійна фармакокінетика при прийомі у дозі 0,5‒2 мг. Період напіввиведення становить 0,6‒2 години.

Фармакокінетика в окремих гру= пах пацієнтів.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

У пацієнтів з легкою печінков= ою недостатністю спостерігалось підвищення значень С_=
max та АUC на 80 % та 38 % відповідно. У пацієнтів із середньою печінковою недостатністю спостерігалося підвищення значень С_=
max та АUC на 568 % та 83 % відповідно.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Параметри фармакокінетики разагіліну практично не змінюються у хворих із легким та середнім ступенем ниркової недостатності.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Монотерапія при ідіопатичному паркінсонізмі;

– ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну;

– ад’ювантн= а терапія із застосуванням леводопи з = коливаннями кінцевої дози.

&nb= sp;

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

Супутня терапія іншими інгібіторами МАО (у тому числі лікарськими засобами та рослинними зборами, наприклад такими, що міст= ять звіробій продірявлений) або петидином (перерва = між відміною разагіліну та початком терапії цими препаратами повинна становити = не менше 14 днів).

Тяжка печінкова недостатність.

Взаємодiя з iншим= и лiкарськими засобами та інші види взаємодій.

Відомі взаємодії між неселективними інгібіторами МАО та іншими лікарськими засобами.<= /span>

Протипоказано одночасно засто= совувати разагілін з іншими інгібіторами МАО (у тому чис= лі з лікарськими засобами та рослинними зборами, що містять звіробій продірявлен= ий), тому що існує ризик неселективного інгібування, яке може призвести до розви= тку гіпертензивного кризу.

Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій у разі одночасного застосування петидину та інгібіторів МАО, у тому числі інших селективних інгібіторів МАО-В. Одноч= асне застосування разагіліну та петидину протипоказано.

Повідомлялося про взаємодію інгібіторів МАО та симпатоміметиків при їх одночасному застосуванні.= Зважаючи на МАО-інгібуючу активність разагіліну<= /span>, не рекомендується його одночасне застосування з симпат= оміметиками, такими як судинозвужувальні препарати для перорального прийому або для назального застосування або та з протизастудними препаратами, що містять ефедрин або псевдоефедрин. Повідомлялося про взаємодію декстрометорфану та неселективних інгібіторів МАО при їх одночасному застосуванні. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, не рекомендується його одночасне застосування з <= span class=3DSpellE>декстрометорфаном.

Слід уникати одночасного застосування разагіліну з = флуоксетином та флувоксаміном.

Перерва між відміною флуоксетину та початком терапії = разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.

Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій при одночасному застосуванні разагіліну= із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадр= еналіну (СІЗЗН), трициклічними/тетрациклічними антидепресантами та інгібіторами МАО. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, слід з обережністю застосовувати разагілін з антидепресант= ами.

Леводопа при одночасному застосуванні з разагіліном у пацієн= тів з хворобою Паркінсона не виявляла клінічно значущого впливу на кліренс разагіліну.

In vitro при дослідженнях метаболізму було відзначено, що ізофермент CYP1А2 цитохрому Р4= 50 є головним ферментом, відповідальним за метаболізм разагіліну. Одночасне застосування разагіліну та ципрофлоксацину (інгібітори ізоферменту CYP1А2) підвищують AUC разагіліну на 83 %. Одночасне застосування разагіліну та теофіліну (ізофермент CYP1А2) не впливають на фармакокінетику разагілін= у. Отже, інгібітори ізоферменту можуть змінити рівень раз= агіліну в плазмі крові, тому їх слід застосовувати з обережністю.=

Існує ризик того, що у зв’язк= у з індукцією ізоферменту CYP1A2 в курців може зменшитись концентрація разагіліну в плазмі крові.=

In vitro дослідження показали, що разагілін у концентрації 1 мкг/мл = (що еквівалентно концентрації, яка перевищує в 160 раз середню C_max (5,9‒8,5 нг/мл) після багаторазового введення 1 = мг разагіліну пацієнтам із хворобою Паркінсона) не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A цитохрому Р450. Це = може свідчити про те, що разагілін у терапевтичних концентраціях не може впливат= и на метаболізм цих ізоферментів та проявляти клінічно значущі ефекти.

При одночасн= ому пероральному застосуванні разагіліну та ентакапону збільшується кліренс разагіліну на 28 %.

Тирамін/разагіл= ін-взаємодії

5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували                                     0,5<= /span>‒1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, т= ому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеже= ння прийому тираміну.

=

Особливості застосування.

Слід уникати супутнього застосування разагіліну та флуоксетину= або флувоксаміну (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засоба= ми та інші види взаємодій»). Перерва між відміною флуоксетину та початком терапії разагіліном повинна станови= ти не менше                 5 тижнів. Пер= ерва між відміною разагіліну та початком терапії флуоксетин= ом або флувоксаміном повинна становити не менше 14= днів.

Розлади контролю над спонуканням можуть виникат= и у пацієнтів, які приймають агоністи допаміну та/або проходять допамінергічну терапію. Повідомлення про подібні випадки розладів контролю над спонуканням були отримані для разагіліну у постмаркетинговий період. Стан пацієнтів слід постійно перевіряти щодо наявності розладів контролю над спонуканням. Пацієнтів та медичний персонал необхідно проінформувати про зміни у поведінці, що свідчать про розлади контролю над спонуканням, які спостерігалися у пацієнтів під час прийому разагіліну, включаючи нав'язливі стани, компульсії, нав'язл= иві думки, патологічні потяги до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивну поведінку, а також патологічні потяги до витрачання грошей або придбання речей.

Разагілін здатен посилювати дію леводопи, через що можливе посилення побічних реакцій від прийому леводопи, а також загострення існуючої дискінезії. Зменши= ти інтенсивність цих побічних реакцій можливо шляхом зменшення дози леводопи.

Повідомля = лося про випадки = ортостатичної гіпотензії, яка спостерігалас= я під час одночасного прийому разагіліну та леводопи. Пацієнти із хворобою Паркінсона є особливо = вразливими до побічних реакцій у вигляді гіпотензії через існуючі проблеми із ходою. При одночасному застосуванні = з агоністами дофаміну ортос= татична гіпотензія відмічалась у 3,1 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 0,6 % паці= єнтів, які отримували плацебо.

При дослідженні застосування разагіліну як монотерапії повідомлялося про випадки галюци= націй у 1,3 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну= , і у 0,7 % пацієнтів, які приймали плацебо. При дослідженні одночасного застосування разагіліну та агоністів дофаміну галюцинації спостерігались у 1,2 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 1,8 % пацієнтів, які отримували плацебо. У групі, де одночасно застосовували разагілін 1 мг/добу та агоністи дофаміну, 0,6&nb= sp;% пацієнтів припинили застосування препарату та передчасно припинили участь у дослідженні через галюцинації, у групі плацебо ніхто з пацієнтів не припинив застосування препарату та не припинив участі у дослідженні через галюцинаці= ї.

Не рекомендоване супутнє застосування разагіліну та декстрометорфану або симпатоміметиків, наприклад таких, що входять до складу назальних або пероральних судинозвужувальних препаратів або протизастудних препаратів, що містять ефедрин або псевдоефедрин (див. розділ «Взає= модiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).

Під час клінічних досліджень, повідомлялося про випадки розвитку мелано= ми, виникнення якої може бути пов’язане із застосуванням разагіліну. Отримані д= ані дозволяють припустити, що хвороба Паркінсона та застосування певних лікарсь= ких засобів можуть зумовлювати високий ризик виникнення раку шкіри (не лише меланоми). При появі будь-якого порушення з боку шкіри необхідно звернутися= за консультацією до дерматолога.

Слід з обережністю розпочинати терапію разагіліном у пацієнтів з легким ступенем ураження печінки. Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам з сер= еднім ступенем тяжкості ураження печінки. У випадку прогресування печінкового ураження від легкого до середнього ступеня лікування р= азагіліном слід припинити.

Разагілін може спричиняти сонливість у денний час, а іноді, особливо при одночасному застосуванні з іншими дофамінергічними засобами= – засинання під час виконання повсякденної діяльності. У зв’язку з цим пацієн= тів потрібно проінформувати про необхідність проявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування разагіліном. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з іншою технікою (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакц= ії при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами»).=

<= /b>

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає клінічних даних щодо застосування разагіл= іну вагітним. Дослідження на тваринах не показали прямого та непрямого шкідливо= го впливу на вагітність, розвиток плода, пологи або післяпологовий період. Слі= д з обережністю призначати препарат вагітним.

Існують дані, що разагілін інгібує секрецію пролактину і, як наслідок, пригнічує лактацію. Невідомо, чи проникає разагілін в грудне молоко. Слід з обережністю признач= ати разагілін у період годування груд= дю.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Разагілін м= оже впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом а= бо роботі зі складними механізмами поки вони не будуть впевнені, що разагілін = не має шкідливого впливу.

Пацієнти, я= кі перебувають на терапії разагіліном, та з наявні= стю сонливості та/або раптових епізодів засинання, повинні бути проінформовані = про утримання від керування транспортними засобами або участі в діяльності, під час якої через ослаблену пильність вони можуть наражати себе або інших на небезпеку отримання серйозної травми або смерті (наприклад, при управлінні машинним обладнанням), поки вони не набули достатнього досвіду з разагіліном та іншими дофамінергічними засобами, щоб оцінит= и, чи впливають вони несприятливо на їх розумову та/або рухову активність.

Якщо посиле= ння сонливості або нові епізоди раптового засинання спостерігаються під час повсякденної діяльності (наприклад, перегляду телевізора, поїздці в автомоб= ілі в якості пасажира) будь-коли під час лікування, то пацієнтам не слід керува= ти автотранспортом або брати участь у потенційно небезпечних видах діяльності.=

Пацієнти не повинні керувати автотранспортом, управляти механізмами або виконувати висо= тні роботи під час лікування, якщо вони раніше відчували сонливість та/або рапт= ові напади засинання без попередження перед використанням разагіліну.

Пацієнтів с= лід попереджати про можливі адитивні ефекти седативних засобів, алкоголю або ін= ших депресантів центральної нервової системи (наприклад, б= ензодіазепіни, антипсихотики, антидепресанти) у разі їх застос= ування в комбінації з разагіліном або при прийомі супу= тніх препаратів, які збільшують плазмові рівні разагіліну (наприклад, ципрофлоксацин) (див. розділ «Особл= ивості застосування»).

Спосiб застосування та дози.

Режим дозування<= /o:p>

Монотерапія=

Разагілін призначают= ь перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.

Ад’ювантна<= /span> терапія із застосуванням агоністів дофаміну

Разагілін призначают= ь перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.

&nb= sp;

Ад’ювантна<= /span> терапія із застосуванням леводопи

Разагілін призначают= ь перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.

Препарат можна застосовувати незалежно від прий= ому їжі.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам = із середнім ступенем печінкової недостатності та з обережністю розпочинати тер= апію пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності. У випадку прогресуван= ня печінкової недостатності від легкого до середнього ступеня тяжкості лікуван= ня разагіліном слід припинити.

Пацієнти з = порушенням функції нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.

=

Діти.

Через недостатність даних щодо застосування препарату дітям не рекомендують застосовувати Cагілію даній категорії пацієнтів.

=

Передозування.

Симптоми передозування С= агілії^® при застосуванні доз від 3 мг до 100 мг: гіпома= нія, гіпертензивний криз та сер= отоніновий синдром.

Передозування може бути пов’язане зі значним = інгібуванням МАО-А та МАО-В.

Проводили дослідження одноразового застосуван= ня лікарського засобу за участю здорових добровольців, які отримували 20 мг на= добу, та 10-денне дослідження за участю здорових добровольців, які отримували 10 = мг 1 раз на добу. Повідомлялося про побічні реакції легкого або помірного ступеня тяжкості та побічні реакції, які не належали до тих, що можуть виникнути внаслідок лікування разагіліном.

Під час дослідження із застосуванням високих доз р= азагіліну у пацієнтів, які отримували постійну терапію леводопою= та разагіліном у дозі 10 мг/добу, повідомлялося= про побічні реакції з боку серцево-судинної системи (включаючи артеріальну гіпертензію та постуральну гіпотензію), що минали після відміни лікування. Ці симптоми схожі з тими, які спостеріга= лися при передозуванні неселективними інгібіторами МАО.

Специфічні методи лікування невідомі. У разі передозування слід проводи= ти ретельний моніторинг стану пацієнтів, терапія симптоматична та підтримуюча.=

=

Побiчнi реакцiї.

Монотерапія= =

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін = – 149, плацебо-група – 151).

У дужках відповідно відміч= ено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.

Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто ³<= /span> 1/10, част= о = ³ 1/100 до <= /span>= < 1/10 , неч= асто ³ 1/1000 до = = < 1/100, рідко ³<= /span> 1/10000 до= = < 1/1000, ду= же рідко < 1/10000.

Інфекції та інвазії. Часто: грип (4,7 % / 0,7 %).

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи). = Часто: карцинома шкіри (1,3 % / 0,7 %).=

З боку кровоносної та лімфатичної системи. Часто: лейкопенія (1,3 % / 0 %).=

З боку імун= ної системи. Часто: алергія = (1,3 % / 0,7 %).

Порушення обміну речовин та харчування. Нечасто= : зниження апе= титу (0,7 % / 0 %).

Психічні розлади. Часто: депресія (5,4 % / 2 = %), галюцинації (1,3 % / 0,= 7 %).

З боку нерв= ової системи. Дуже часто: головний біль (14,1 % / 1= 1,9 %). Нечасто: цереброваскулярні поруш= ення (0,7 % / 0 %).=

З боку орга= нів зору. Часто: кон’юнктивіт (2,7 % / 0,7 %)= .

З боку орга= нів слуху та лабіринту. Часто: запаморочення (2,7 % / 1,3 %).=

З боку серц= я. Часто: стенокардія (1,3 % / 0 %). Нечасто: інфаркт міокарда (0,7 % / 0 %).

З боку дихальної системи, органів грудної кліт= ки та середостіння. Часто:<= /span> риніт (3,4= % / 0,7 %).

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: мете= оризм (1,3 % / 0 %).

З боку шкіри і підшкірної клітковини. <= /span>Часто: дерматити (2 % / 0 %). Нечасто: везикулобульозний висип (0,7 % / 0 %).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тка= нини. Часто: біль у кістках та м’язах (6,7 % / 2,6 %), біль у шиї (2,7 % / 0 %), ар= трити (1,3 % / 0,7 %).

З боку нирок та сечовидільної системи. = Часто: потяги до сечовипускання (1,3 % / 0,7 %).

Загальні порушення. Часто: гарячка (2,7 % / 1,3 %), стомлюваність (2 % / 0 %).

Ад’ювантна= терапія із застосуванням леводопи

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін = – 380, плацебо-група – 388).

Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто ³<= /span> 1/10, част= о = ³ 1/100 до <= /span>= < 1/10, неча= сто = ³ 1/1000 до = = < 1/100, рідко ³<= /span> 1/10000 до= = < 1/1000, ду= же рідко < 1/10000.

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи). = Нечасто: меланома шкіри (0,5 % / 0,3 %).

Порушення обміну речовин та харчування. Часто:<= /span> зниження апетиту (2,4 % / 0,8 %).=

Психічні розлади. Часто: галюцинації (2,9 % / 2,1 %), патологічні сновидіння (2,1 % / 0,8 %). Нечасто: сплутаність свідомості (0,8 % / 0,5 %).

Невідомо: розлади контролю над спонуканням.

З боку нерв= ової системи. Дуже часто: дискіне= зія (10,5 % / 6,2 %). Часто: дистонія (2,4 % / 0,8 %), син= дром зап’ястного каналу (1,3 % / 0 %), порушення рівноваги (1,6 % / 0,3 %).

Нечасто:<= /span> гостре порушення мозкового кровообігу (0,5 % / 0,3 %).

Невідомо: серотоніновий синдром, надмірна сонливість у денний час та епізоди раптового засинання.
З боку серц= я. Нечасто: стенокардія (0,5 % / 0 %).

З боку судинної системи. Часто: ортостатична гіпотензія (3,9 % / 0,8 %).

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: біль у животі (4,2 % / 1,3 %), запор (4,2 % / 2,1 %), нудота та блюван= ня (8,4 % / 6,2 %), сухість у роті (3,4 % / 1,8 %).<= /span>

З боку шкіри і підшкірної клітковини. <= /span>Часто: висип (1,1 % / 0,3 %).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тк= анини. Часто: артралгія (2,4 % / 2,1 %), б= іль у шиї (1,3 % / 0,5 %).

Дослідження= . Часто: зниження маси тіла (4,5 % / 1,5 %).

Пошкодження= та інші ускладнення. Часто: випадкові падіння(4,7 % / 3,4 %).=

Ад’ювантна<= /span> терапія із застосуванням агоністів до= фаміну

До найпоширеніших побічних реакцій, частота яких у пацієнтів, що лікувались разаг= іліном, була на > 3 % вищою, ніж у плацебо-групі, належать периферичні набряки, випадкові падіння, артралгія, кашель і безсоння.

Нижче наведено побічні реакці= ї, що виникли у > 2 % пацієнтів, які отримували 1 мг/добу разагіліну (як ад’ювантну= терапію із застосуванням агоністів дофаміну) у ході плацебо-контрольованого дослідження. Частота виникнення цих побічних реакцій перевищувала відповідні показники у плацебо-групі (кількість пацієн= тів, які отримували разагілін – 162, плацебо-група –= 164). У дужках відповідно відмічено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.

Інфекції та інвазії. Інфекції верхніх дихальних шляхів (4 % / 2 %).

Психічні розлади. Безсоння (4 % / 1 %).

З боку нерв= ової системи. Головний біль (6 % / 4 %).=

З боку орга= нів слуху та лабіринту. Запаморочення (7 % / 6 %).

З боку серцево-судинної системи. Ортостатична гіпотензія (3 % / 1 %).<= /p>
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель (4 %= / 1 %).

З боку шлунково-кишкового тракту. Нудота (6 % / 4 %).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Артралгія (= 5 % / 2 %), біль у спині (4 % / 3 %).

Загальні розлади. Периферичні набряки (7 % / 4 %).

Пошкодження= та інші ускладнення. Часто: випадкові падіння (6 % / 1 %).=

До інших побічних явищ, що потенційно мають клінічне значення і відмічались у 1 = ;% пацієнтів, які отримували разагілін (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну), а також мають щонайменше таку саму частоту, як і в плацебо-групі (із зазначенням у порядку зменшення частоти) належали сонливість, втомлюваність, незвичні сновидіння, порушення рівноваг= и, запор, імперативний потяг до сечовипускання, збільшення маси тіла, бронхіт, біль у грудях, когнітивні розлади, дискінезія, метеоризм, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, артеріальна гіпотензія, нервозність, б= іль в ділянці ротоглотки, біль, = переднепритомний стан, порушення фази швидкого сну, висип, ринорея, синусит, папіломи шкіри, стрептококовий фарингіт, синкопальний стан, вірусний гастроентерит, нечіткість= зору.

Суттєві відмінності профілю безпеки залежно від віку чи статі не відмічені.

Хвороба Паркінсона пов’язана з виникненням галюцинацій та сплутаності свідомості. Під час постмаркетингових досліджень дані симптоми спостерігались у хворих на паркінсонізм, які отримували разагілін.

Відомо, що серйозні побічні реакції спостерігаються при одночасному застосуванні СІЗЗС, СІЗЗН, трициклічних/тетраци= клічних антидепресантів та інгібіторів МАО. У ході постмаркети= нгових досліджень повідомляли про випадки виникнення серотоні= нового синдрому, що проявляється у вигляді тривожності, сплутаності свідомості, ригідності м’язів, ознобу та міоклонічних судом= , у пацієнтів, які застосовували антидепресанти/СІЗЗН одночасно з разагіліном.

Під час клінічних досліджень одночасно не застосовували флуоксетин або флувоксамін з разагіліном= , однак застосовували антидепресанти з разагіліном: амітриптилін ≤ 50 мг на добу, тразодон ≤ 100 мг на добу, циталопрам ≤ 20 м= г на добу, сертралін ≤ 100 мг на добу та пароксетин ≤ 30 мг на добу. Не повідомлялося про виникнення серотонінового синдрому під час пров= едення дослідження, в якому брали участь 115 пацієнтів, які отримували одночасно <= span class=3DSpellE>разагілін та трициклічні антидепресанти, та 141 паціє= нт, які отримували разагілін та СІЗЗС/СІЗЗСН.<= /o:p>

5 клінічних досліджень за уча= стю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували            0,5–1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи пр= отягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показ= али, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, тому разагілін = можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тирам= іну.

У постма= ркетинговому періоді повідомляли про випадки підвищення артеріального тиску, включаючи р= ідкі випадки гіпертензивного кризу, пов’язаного з прийомом їжі, багатої на тирамін, у пацієнтів, які застосовували разагілін.

Повідомляли про лікарську взаємодію у разі одночасного застосування інгібіторів МАО та симпатоміметик= ів.

У постмаркетинговому періоді повідомляли про випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, = який приймав разагілін сумісно з очним вазоконстриктором те= трагідрозоліну гідрохлоридом.

Розлади контролю над спонуканням: у пацієнтів, які застосовують допамінові агоністи та/чи інші дофамінергічні препарати, можуть спо= стерігатися патологічна азартність, по= силення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні витрати або компульсивне бажання здійснювати покупки, переїдання, компульси= вне вживання їжі.

Подібні побічні реакції спостерігалися у постмаркетинговому періоді при застосуванні разагіліну: компульсії, нав’язливі думки, імпульсивна поведінка.

Надмірна сонливість в денний час та епізоди раптового засинання.

Надмірна сонливість протягом дня (гіперсомнія, млявість, седація, напади сну, сонливість та раптові засинання) може виникати у пацієнтів, які застосовують агоністи допа= міну та/або інші види терапії дофамінергічними засоб= ами. Про подібні випадки надмірної сонливості в денний час повідомляли у постмаркетинговий період із раза= гіліном.

Повідомляли про випадки засинання під час викон= ання повсякденної діяльності у пацієнтів, які отримували ра= загілін та інші дофамінергічні засоби. Незважаючи на те= , що багато хто з цих пацієнтів повідомили про сонливість у той час, як приймали= разагілін з іншими дофамінергічн= ими засобами, деякі з них відзначали, що у них не було ніяких попереджувальних ознак, таких як надмірна сонливість. Деякі з цих випадків були зареєстровані більше, ніж через рік після початку лікування.

Звітування про підозрювані побічні реакції.

Звітування = про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення кор= исті і ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу.

У разі виникнення побічних реакцій та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу = просимо звертатися через форму зворотног= о зв’язку веб-сайту: www.ukraine.medochemie.com

Термін придатності. 3 роки.

=

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.=

<= /p>
Упаковка. <= /span>По 10 табле= ток у блістері, по 3 або 10 блістерів у картонній коробці.

<= /p>
Категорія відпуску. За рецептом= .

=

Виробник. <= /span>= Медокемі Лімітед/Medochemie= Limited.



Місцезнаход= ження виробника та його адреса місця провадження його діяльності. =

Ажиос Атанассіос Індустріальна Зона, Міхаіл Іраклеус 2, Ажиос <= span class=3DSpellE>Атанассіос, Лімассол, 410= 1, Кіпр/ Agios= Athanassios Industrial Area, Michail Irakleous 2, Agios Athanassios, Limassol, 4101, Cyprus.

=

=

&n= bsp;