Ультракаїн® Д-С: інструкція для медичного застосування

РП UA/3406/01/01. Картка в реєстрі

Текст із файлу, поданого до реєстру. Він не замінює консультації лікаря. Оригінал файлу (.mht, 253 КБ)

Зміст

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Ультракаїн® Д-С

(Ultracain® D-S)

Склад

діючі речовини: артикаїн гідрохлорид, епінефрин (адреналін) гідрохлорид;

1 мл розчину містить артикаїну гідрохлориду 40 мг і епінефрину (адреналіну) гідрохлориду 0,006 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (Е 223), натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин, практично вільний від видимих часток.

Фармакотерапевтична група

Засоби для місцевої анестезії. Аміди. Артикаїн, комбінації.

Код АТХ N01B B58.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Ультракаїн® Д-С – місцевий анестетик амідного типу, який застосовують у стоматології для інфільтраційної та провідникової анестезії.

Механізм дії і фармакодинамічні ефекти

Артикаїн, місцевий амідний анестетик, оборотно блокує нервову провідність шляхом добре відомого механізму, що зазвичай спостерігається при застосуванні інших місцевих амідних анестетиків. Це полягає у зменшенні або блокуванні значного тимчасового збільшення проникності збудливих мембран для натрію (Na+), що зазвичай виникає при незначній деполяризації мембрани. Ці ефекти призводять до анестетичної дії. У міру того як у нерві поступово розвивається анестетична дія, поріг електричної збудливості поступово підвищується, ступінь наростання потенціалу дії знижується, а проведення імпульсу сповільнюється. Показник pKa артикаїну дорівнює 7,8.

Епінефрин (адреналін) як судинозвужувальний засіб діє безпосередньо як на α-, так і на β-адренорецептори; переважають β-адренергічні ефекти. Епінефрин подовжує тривалість дії артикаїну і знижує ризик надмірного надходження артикаїну в системний кровотік.

Клінічна ефективність та безпека

Препарат має швидкий початок дії (латентний період – 1–3 хвилини), сильний знеболювальний ефект і добру тканинну переносимість. Тривалість анестезії при застосуванні лікарського засобу Ультракаїн® Д-С становить від 45 до 60 хвилин при пульпальній анестезії і від 120 до 300 хвилин при анестезії м’яких тканин.

Діти

Клінічні дослідження, до яких було залучено до 210 пацієнтів, продемонстрували, що застосування дітям віком від 3,5 до 16 років препаратів Ультракаїн® Д-С у дозах до 5 мг/кг артикаїну та Ультракаїн® Д-С форте у дозах до 7 мг/кг артикаїну забезпечувало надійне місцеве знеболювання при введенні шляхом інфільтраційної (для нижньої щелепи) та провідникової (для верхньої щелепи) анестезії. Відмінностей між фармакодинамічними властивостями препарату у дорослих і дітей не спостерігалося.

Фармакокінетика

Артикаїн

Всмоктування. У трьох опублікованих клінічних дослідженнях, що описують фармакокінетичний профіль комбінації артикаїну гідрохлориду 40 мг/мл з епінефрину гідрохлоридом 0,012 або 0,006 мг/мл, значення Tmax становили від 10 до 12 хвилин, а значення Cmax коливалися від 400 до 2100 нг/мл.

У клінічних випробуваннях, проведених за участю дітей, показник Cmax становив 1382 нг/мл, а Tmax – 7,78 хвилини після інфільтрації у дозі 2 мг/кг маси тіла.

Розподіл. Спостерігалося виражене зв’язування артикаїну із сироватковим альбуміном (68,5–80,8 %) і α-/β-глобулінами (62,5–73,4 %) людини. Зв’язування з γ-глобуліном (8,6–23,7 %) було значно нижчим. Епінефрин (адреналін) є судинозвужувальним засобом, що додається до артикаїну для уповільнення всмоктування в системний кровотік і, таким чином, подовження ефективної концентрації артикаїну в тканинах. Об’єм розподілу в плазмі становив близько 4 л/кг.

Метаболізм. Артикаїн піддається гідролізу карбоксильної групи неспецифічними естеразами в тканинах і в крові. Оскільки цей гідроліз відбувається дуже швидко, таким шляхом інактивується приблизно 90 % артикаїну. Артикаїн додатково метаболізується в мікросомах печінки. Артикаїнова кислота є основним продуктом індукованого цитохромом Р450 метаболізму артикаїну, що далі метаболізується з утворенням глюкуроніду артикаїнової кислоти.

Виведення. Після ін’єкції в стоматологічній практиці період напіввиведення артикаїну становив приблизно 20–40 хвилин. У ході клінічного випробування було продемонстровано, що концентрації артикаїну і артикаїнової кислоти в плазмі крові швидко знижуються після підслизової ін’єкції. Через 12–24 години після ін’єкції в плазмі крові була виявлена дуже невелика кількість артикаїну. Більше 50 % дози виводилося із сечею, 95 % – у вигляді артикаїнової кислоти протягом 8 годин після введення. Протягом 24 годин приблизно 57 % (68 мг) і 53 % (204 мг) дози виводилося із сечею. Ниркове виведення незміненого артикаїну становило лише приблизно 2 % загального виведення.

У дітей загальна експозиція після проведення інфільтраційної анестезії з вестибулярного боку була подібною до такої у дорослих, однак максимальні концентрації у сироватці крові досягалися швидше.

Доклінічні дані з безпеки.

Результати доклінічних стандартних досліджень з фармакології безпеки, хронічної токсичності, репродуктивної токсичності та генотоксичності свідчать про відсутність особливої небезпеки для людини при застосуванні терапевтичних доз. У дозах, що перевищують терапевтичні, артикаїн чинить кардіодепресорну дію та може виявляти судинорозширювальний ефект. Епінефрин чинить симпатоміметичну дію.

Підшкірні ін’єкції артикаїну в поєднанні з епінефрином у дозах від 50 мг/кг/добу у щурів і 80 мг/кг/добу у собак спричиняли побічні реакції після 4 тижнів щоденних повторних введень. Однак ці результати мають невелике значення для клінічної практики у разі короткочасного застосування.

Під час досліджень ембріотоксичності артикаїну не спостерігалося збільшення частоти фетальної смертності або виникнення вад розвитку при щоденному внутрішньовенному введенні препарату у дозах до 20 мг/кг (щури) та 12,5 мг/кг (кролі). Епінефрин продемонстрував токсичний вплив на репродуктивну функцію у тварин у дозах від 0,1 до 5 мг/кг (це у декілька разів перевищує максимальну дозу епінефрину, що потрапляє в організм при застосуванні препарату Ультракаїн® Д-С), який проявлявся виникненням вроджених вад розвитку та порушенням матково-плацентарного кровообігу.

Тератогенність спостерігалася у тварин, яким вводили епінефрин, тільки при рівнях експозиції, які значно перевищували максимальну експозицію у людини, що вказує на невелике значення таких даних для клінічної практики.

Під час досліджень ембріофетотоксичності артикаїну та епінефрину не спостерігалося збільшення частоти виникнення вад розвитку при щоденному підшкірному введенні артикаїну у дозах до 80 мг/кг (щури) та 40 мг/кг (кролі).

Під час дослідження впливу препарату на фертильність та ранній ембріофетальний розвиток у щурів не спостерігалося жодного негативного впливу на фертильність самиць та самців при застосуванні доз, які викликають токсичні явища у батьківських особин.

Дослідження репродуктивної токсичності, проведені із застосуванням артикаїну 40 мг/мл + епінефрину 0,01 мг/мл підшкірно в дозах до 80 мг/кг/добу, не продемонстрували небажаного впливу на фертильність, розвиток ембріона / плода або пре- та постнатальний розвиток.

Жодного генотоксичного ефекту не спостерігалося під час досліджень in vitro та in vivo із введенням тільки артикаїну та в дослідженні in vivo із введенням артикаїну в комбінації з епінефрином. У ході досліджень генотоксичності епінефрину in vitro та in vivo були отримані суперечливі результати.

Клінічні характеристики

Показання

Місцева та локорегіонарна анестезія при стандартних стоматологічних операціях, як, наприклад, неускладнені поодинокі або множинні екстракції зубів, підготовка каріозної порожнини зуба, підготовка зуба під коронку.

Ультракаїн® Д-С застосовують дорослим і дітям віком від 4 років (або з масою тіла від 20 кг).

Протипоказання

Ультракаїн® Д-С не можна застосовувати у разі підвищеної чутливості до діючих речовин – епінефрину та артикаїну, а також до сульфітів (метабісульфіту (Е 223)) або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, а також пацієнтам з епілепсією у разі неадекватного лікування цього захворювання.

У зв’язку із наявністю у складі препарату Ультракаїн® Д-С артикаїну його не можна застосовувати у разі:

– підвищеної чутливості до інших місцевих анестетиків амідного типу;

– тяжких порушень утворення серцевих імпульсів або порушень провідності (атріовентрикулярної блокади ІІ–ІІІ ступенів, вираженої брадикардії);

– гострої декомпенсованої серцевої недостатності (гострої застійної серцевої недостатності);

– тяжкої артеріальної гіпотензії.

У зв'язку з наявністю у складі препарату Ультракаїн® Д-С епінефрину його не можна застосовувати:

– пацієнтам із закритокутовою формою глаукоми;

– пацієнтам із гіпертиреозом;

– пацієнтам із пароксизмальною тахікардією або абсолютною аритмією з тахікардією;

– пацієнтам, які нещодавно (від 3 до 6 місяців тому) перенесли інфаркт міокарда;

– пацієнтам, які нещодавно (до 3 місяців тому) перенесли операцію аортокоронарного шунтування;

– пацієнтам, які приймають неселективні бета-блокатори, наприклад пропранолол (існує ризик розвитку гіпертонічного кризу або тяжкої брадикардії);

– пацієнтам із феохромоцитомою;

– пацієнтам із тяжкою артеріальною гіпертензією;

– при одночасному лікуванні трициклічними антидепресантами або інгібіторами МАО, оскільки

їхні діючі речовини можуть посилювати серцево-судинні ефекти епінефрину. Це явище може спостерігатися впродовж 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО.

Протипоказано внутрішньовенне введення препарату.

У зв'язку з наявністю епінефрину у складі препарату Ультракаїн® Д-С його не слід застосовувати для проведення анестезії кінцівок (наприклад пальців рук і ніг), оскільки існує ризик виникнення ішемії.

Ультракаїн® Д-С не можна застосовувати пацієнтам із бронхіальною астмою при підвищеній чутливості до сульфітів. У таких пацієнтів введення препарату Ультракаїн® Д-С може спровокувати гостру алергічну реакцію із симптомами анафілаксії, наприклад бронхоспазм.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Взаємодія з артикаїном

Взаємодії, що вимагають запобіжних заходів при застосуванні

Інші місцеві анестетики

Комбінації різних місцевих анестетиків демонструють адитивний ефект стосовно серцево-судинної системи та ЦНС. Токсичність місцевих анестетиків є адитивною. Загальна доза всіх введених місцевих анестетиків не повинна перевищувати максимальну рекомендовану дозу використовуваних лікарських засобів.

Седативні засоби (які чинять пригнічувальну дію на центральну нервову систему, такі як бензодіазепіни, опіоїди)

Якщо для зниження тривожності пацієнта використовуються седативні засоби, дозу анестетика слід зменшити, оскільки місцеві анестетики, як і седативні засоби, пригнічують центральну нервову систему, що при комбінованому застосуванні може призводити до адитивного ефекту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Взаємодія з епінефрином

Взаємодії, що вимагають запобіжних заходів при застосуванні

Деякі засоби для інгаляційної анестезії (наприклад галотан)

Через підвищення чутливості серця до аритмогенного впливу катехоламінів дозу цього лікарського засобу слід знизити через ризик розвитку тяжких шлуночкових аритмій.

Перед введенням місцевого анестетика в ході загальної анестезії рекомендується проконсультуватися з анестезіологом.

Постгангліонарні адреноблокатори (наприклад гуанадрел, гуанетидин та алкалоїди раувольфії)

Через можливе посилення реакції на адренергічні судинозвужувальні засоби слід застосовувати зменшену дозу цього лікарського засобу під ретельним медичним спостереженням та з проведенням аспіраційної проби з огляду на ризик розвитку артеріальної гіпертензії та інших серцево-судинних ефектів.

Трициклічні антидепресанти та інгібітори МАО

Гіпертензивні ефекти вазоконстрикторів симпатоміметичного типу (наприклад епінефрину) можуть бути посилені трициклічними антидепресантами або інгібіторами МАО. Тому такі комбінації протипоказані (див. розділ «Протипоказання»).

Некардіоселективні бета-адреноблокатори (наприклад пропранолол)

Препарат Ультракаїн® Д-С заборонено застосовувати пацієнтам, які приймають неселективні бета-блокатори, наприклад пропранолол (див. розділ «Протипоказання»).

Інгібітори катехол-О-метилтрансферази (СОМТ) (наприклад ентакапон, толкапон)

Можуть виникати порушення серцевого ритму, прискорене серцебиття та коливання артеріального тиску. Пацієнтам, які отримують інгібітори СОМТ, епінефрин під час стоматологічної анестезії слід вводити у зменшеній кількості.

Лікарські засоби, що спричиняють порушення серцевого ритму (наприклад антиаритмічні препарати, такі як дигіталіс, хінідин)

Через підвищений ризик розвитку серцевої аритмії при одночасному застосуванні епінефрину і глікозидів наперстянки слід зменшити дозування цього лікарського засобу. Перед застосуванням рекомендується ретельне проведення аспіраційної проби.

Окситоциноподібні похідні ріжків (наприклад метисергід, ерготамін, ергометрин)

Слід застосовувати цей лікарський засіб під ретельним медичним наглядом через адитивне або синергічне підвищення артеріального тиску та/або ішемічну реакцію.

Симпатоміметичні вазопресори (переважно такі, як кокаїн, але також амфетаміни, фенілефрин, псевдоефедрин, оксиметазолін)

Існує ризик адренергічної токсичності. Якщо протягом останніх 24 годин застосовувалися будь-які симпатоміметичні вазопресори, заплановане стоматологічне лікування слід відкласти.

Фенотіазини (та інші нейролептики)

Через ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок можливого пригнічення дії епінефрину слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують фенотіазини.

Пероральні протидіабетичні препарати

Епінефрин може блокувати вивільнення інсуліну підшлунковою залозою, внаслідок чого знижується дія пероральних антидіабетичних препаратів.

Антикоагулянтні препарати (такі як гепарин або ацетилсаліцилова кислота)

Слід пам’ятати, що у пацієнтів, які отримують лікування антитромботичними засобами (наприклад гепарином, ацетилсаліциловою кислотою), випадковий прокол судини під час місцевої анестезії може спричинити серйозну кровотечу. У таких пацієнтів взагалі існує підвищена схильність до кровотеч.

Особливості застосування

Перед введенням лікарського засобу необхідно дотримуватися таких запобіжних заходів:

- зібрати медичний анамнез пацієнта, інформацію про супутні лікарські засоби, які він приймає;

- підтримувати словесний контакт з пацієнтом;

- виконати ін’єкційну пробу із введенням 5 або 10 % запланованої дози, якщо існує ризик виникнення алергічної реакції;

- мати напоготові реанімаційне обладнання (див. розділ «Передозування»).

Спеціальні застереження

Цей лікарський засіб необхідно застосовувати з особливою обережністю пацієнтам із нижчезазначеними розладами, і слід розглянути необхідність відкладення стоматологічної операції, якщо стан пацієнта тяжкий та/або нестабільний.

Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями

Найменшу дозу, що забезпечує ефективну анестезію, слід застосовувати:

- пацієнтам з артеріальною гіпотензією;

- пацієнтам із нестабільною стенокардією.

Лікарський засіб Ультракаїн® Д-С можна застосовувати зазначеним нижче групам пацієнтів лише за умови дотримання особливої обережності.

Пацієнти з епілепсією (див. розділ «Побічні реакції»)

Усі місцеві анестетики слід застосовувати дуже обережно через їхні судомні ефекти.

Пацієнти з дефіцитом холінестерази плазми крові

У пацієнтів з дефіцитом холінестерази показання до застосування повинні бути абсолютними, оскільки слід очікувати подовження тривалості дії і, можливо, посилення дії. Дефіцит холінестерази плазми крові можна запідозрити при появі клінічних ознак передозування при звичайному дозуванні анестетика і при виключенні ін’єкції в судину. У цьому випадку наступну ін’єкцію слід проводити з обережністю і зменшити дозування.

Пацієнти із захворюваннями нирок

Слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію.

Пацієнти з тяжкими захворюваннями печінки

Цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із тяжкими захворюваннями печінки, хоча 90 % артикаїну первинно інактивується неспецифічними естеразами в тканинах і плазмі крові.

Пацієнти з міастенією, які отримують інгібітори ацетилхолінестерази

Слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію.

Пацієнти з порфірією

Лікарський засіб Ультракаїн® Д-С слід застосовувати пацієнтам із гострою порфірією тільки в тих випадках, коли немає безпечнішого альтернативного засобу. Стосовно всіх пацієнтів з порфірією слід дотримуватися відповідних запобіжних заходів, оскільки цей лікарський засіб може спровокувати погіршення порфірії.

Пацієнти, яким одночасно вводяться галогеновмісні інгаляційні анестетики

Слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти, які отримують антитромбоцитарні препарати / антикоагулянти, та пацієнти з порушеннями згортання крові

Лікарський засіб Ультракаїн® Д-С слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують антитромбоцитарні препарати / антикоагулянти, та пацієнтам з порушеннями згортання крові, оскільки підвищується ризик кровотечі. Більш високий ризик кровотечі пов’язаний, імовірніше, із самою процедурою, а не з лікарським засобом.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку можливе підвищення концентрації лікарського засобу в плазмі крові, особливо після багаторазового введення. У разі необхідності повторної ін’єкції пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом для виявлення будь-яких ознак відносного передозування (див. розділ «Передозування»).

Отже, слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію.

У разі наявності будь-якого з нижчезазначених станів з огляду на нижчий вміст епінефрину гідрохлориду (6 мкг/мл) слід розглянути необхідність застосування розчину для ін’єкцій, що містить 40 мг/мл артикаїну гідрохлориду + 0,006 мг/мл епінефрину гідрохлориду (Ультракаїн® Д-С, 1:200 000), замість розчину для ін’єкцій, що містить 40 мг/мл артикаїну гідрохлориду + 0,012 мг/мл епінефрину гідрохлориду (Ультракаїн® Д-С форте, 1:100 000):

- пацієнти із серцево-судинними захворюваннями (наприклад із серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, стенокардією, інфарктом міокарда в анамнезі, серцевою аритмією, артеріальною гіпертензією);

- пацієнти з артеріосклерозом;

- пацієнти з порушеннями мозкового кровообігу, інсультом в анамнезі: рекомендується відкласти лікування зубів із застосуванням артикаїну / епінефрину на шість місяців після інсульту через підвищений ризик повторного інсульту;

- пацієнти з хронічним бронхітом;

- пацієнти з емфіземою легенів;

- пацієнти з цукровим діабетом: цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю через гіперглікемічну дію епінефрину;

- пацієнти з тяжкими тривожними розладами;

- пацієнти зі схильністю до гострого розвитку закритокутової глаукоми: цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю через наявність епінефрину.

Слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію.

Безпечність та ефективність застосування цього лікарського засобу потребує дотримання відповідних умов.

Епінефрин погіршує кровообіг в яснах, що потенційно може спричинити місцевий некроз тканин.

Повідомлялося про дуже рідкіcні випадки тривалого або необоротного пошкодження нерва і втрати смаку після провідникової анестезії нижньої щелепи.

Не рекомендується робити ін’єкції в запалені або інфіковані ділянки (посилюється всмоктування лікарського засобу Ультракаїн® Д-С зі зменшенням ефективності).

Доза також повинна бути знижена у разі гіпоксії, гіперкаліємії та метаболічного ацидозу.

Для уникнення появи побічних ефектів необхідно:

- застосовувати найнижчу можливу дозу;

- перед ін’єкцією ретельно проводити аспіраційну пробу в двох площинах (щоб уникнути випадкового внутрішньосудинного введення лікарського засобу).

Не слід приймати їжу доти, доки не припиниться дія місцевого анестетика. Існує ризик травми внаслідок прикушування, особливо у дітей (губи, щоки, слизової оболонки та язика); пацієнту слід порадити уникати жування гумки або прийому їжі доти, доки не відновиться нормальна чутливість.

Діти

Осіб, які доглядають за маленькими дітьми, слід попередити про можливість випадкового ушкодження м’яких тканин внутрішньої частини рота внаслідок їх прикушування в результаті більш тривалого оніміння м’яких тканин після анестезії.

Запобіжні заходи при застосуванні

Ризик, пов’язаний з випадковою внутрішньосудинною ін’єкцією

Випадкова внутрішньосудинна ін’єкція може спричинити раптове підвищення рівня епінефрину та артикаїну у системному кровотоці. Це може бути пов’язано з тяжкими побічними реакціями, такими як судоми з подальшим пригніченням центральної нервової системи, дихальної системи та серця, а також із комою, що прогресує до зупинки дихання та кровообігу. Тому, щоб переконатися, що голка не проникла в кровоносну судину під час ін’єкції, перед введенням цього місцевого анестетика слід провести аспіраційну пробу. Однак відсутність крові в шприці не гарантує, що вдалося уникнути внутрішньосудинної ін’єкції.

Ризик, пов’язаний з інтраневральною ін’єкцією

Випадкове інтраневральне введення може призвести до ретроградного руху лікарського засобу вздовж нерва. Щоб уникнути інтраневральної ін’єкції та запобігти пошкодженню нервів, пов’язаному з невральною блокадою, голку завжди слід злегка витягувати назад, якщо пацієнт має відчуття удару електричним струмом під час ін’єкції або якщо ін’єкція особливо болюча. Якщо голка пошкоджує нерв, нейротоксичний ефект може бути посилений потенційними хімічними нейротоксичними властивостями артикаїну. Цей ефект ще більше посилюється наявністю епінефрину, оскільки він погіршує периневральне кровопостачання і, таким чином, перешкоджає місцевому розподілу артикаїну.

Лікарський засіб Ультракаїн® Д-С містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на 1 мл, тобто він практично не містить натрію. Лікарський засіб містить натрію метабісульфіт, що може зрідка спричиняти тяжкі реакції гіперчутливості та бронхоспазм.

Якщо існує ризик виникнення алергічної реакції, слід вибрати інший анестетик (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Досвіду застосування артикаїну вагітним жінкам немає, за винятком його застосування під час пологів. У ході досліджень на тваринах будь-яких ознак прямого чи опосередкованого негативного впливу артикаїну на вагітність, ембріофетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток не виявлено. Дослідження на тваринах продемонстрували, що адреналін в дозах, вищих, ніж максимальні рекомендовані, має токсичний вплив на репродуктивну функцію (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»). Епінефрин та артикаїн проходять крізь плацентарний бар’єр, хоча артикаїн проходить значно меншою мірою порівняно з іншими місцевими анестетиками. Концентрації артикаїну у сироватці крові новонароджених становили приблизно 30 % його концентрації у крові матерів. При випадковому внутрішньосудинному введенні матері епінефрин (адреналін) може зменшувати швидкість кровотоку у матці. Застосування препарату Ультракаїн® Д-С під час вагітності можливе лише після ретельного аналізу співвідношення користь-ризик.

Через нижчий вміст епінефрину рекомендується надавати перевагу застосуванню розчину для ін’єкцій, що містить 40 мг/мл артикаїну гідрохлориду + 0,006 мг/мл епінефрину гідрохлориду (Ультракаїн® Д-С, 1:200 000), замість розчину для ін’єкцій, що містить 40 мг/мл артикаїну гідрохлориду + 0,012 мг/мл епінефрину гідрохлориду (Ультракаїн® Д-С форте, 1:100 000), якщо він наявний.

Годування груддю. У зв’язку зі швидким зменшенням плазмових концентрацій та швидким виведенням артикаїну з організму він не виявляється у грудному молоці у кількостях, які б мали клінічне значення. Епінефрин проникає у грудне молоко, однак він також швидко розпадається. При нетривалому застосуванні препарату немає необхідності припиняти годування груддю і пацієнтки можуть відновити його через 5 годин після анестезії.

Фертильність.

Дослідження на лабораторних тваринах, яким вводили артикаїн 40 мг/мл + епінефрин 0,01 мг/мл, не виявили жодного негативного впливу на фертильність (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»). При застосуванні препарату у терапевтичних дозах негативного впливу препарату на фертильність людини не очікується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Розчин для ін’єкцій з комбінацією артикаїну гідрохлориду та епінефрину гідрохлориду може мати незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Після введення лікарського засобу Ультракаїн® Д-С може виникнути запаморочення (включаючи вертиго, порушення зору і підвищену втомлюваність) (див. розділ «Побічні реакції»). Тому пацієнтам не слід залишати стоматологічний кабінет, поки їхній стан не відновиться (зазвичай протягом 30 хвилин) після стоматологічної процедури.

Спосіб застосування та дози

Тільки для професійного використання лікарями або стоматологами.

Дозування

Усім пацієнтам слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію. Необхідне дозування потрібно визначати в індивідуальному порядку.

Для більшості стандартних стоматологічних процедур краще застосовувати лікарський засіб Ультракаїн® Д-С.

Для складніших процедур, наприклад, коли необхідно досягти вираженого гемостазу, краще застосовувати лікарський засіб Ультракаїн® Д-С форте.

У разі неускладненого видалення щипцями зуба верхньої щелепи за умови відсутності запалення достатньо ввести з вестибулярного боку у перехідну складку 1,7 мл препарату на кожен зуб. Іноді для досягнення повної анестезії може бути потрібна додаткова вестибулярна ін’єкція 1–1,7 мл препарату. У більшості випадків немає необхідності виконувати болісну палатинальну ін’єкцію.

Якщо необхідно зробити розріз на піднебінні або накласти на нього шви, тоді з метою створення депо анестетика з боку піднебіння достатньо ввести 0,1 мл препарату.

При множинних екстракціях сусідніх зубів кількість вестибулярних депо-ін’єкцій у більшості випадків можна зменшити.

У разі неускладненого видалення щипцями премолярів нижньої щелепи за умови відсутності запалення можна не проводити мандибулярну анестезію, оскільки інфільтраційна анестезія, яка забезпечується при введенні 1,7 мл препарату на кожний зуб, зазвичай є достатньою. Якщо це не дає змоги досягти повного знеболювання, спочатку виконується додаткова вестибулярна ін’єкція в дозі 1–1,7 мл. І лише тоді, коли це також не дало повної анестезії, показана стандартна нижньощелепна анестезія.

Для препарування каріозних порожнин або препарування зубів під коронку, за винятком нижніх молярів, показана ін’єкція препарату Ультракаїн® Д-С з вестибулярного боку у дозі 0,5–1,7 мл на кожний зуб; доза залежить від об’єму та тривалості лікування.

Залишки, що утворюються після відкривання ампул / використання картриджів, необхідно утилізувати.

Одночасне застосування седативних засобів для зниження тривожності пацієнта

Максимальна безпечна доза місцевих анестетиків може бути знижена для пацієнтів, які отримують седативні препарати, через сумарне пригнічення центральної нервової системи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дорослі та діти віком від 12 до 18 років

Протягом одного курсу лікування дорослим можна вводити до 7 мг артикаїну на 1 кг маси тіла. Після попереднього проведення аспіраційної проби дози до 500 мг (що становить 12,5 мл розчину для ін’єкцій) переносилися добре.

Діти віком від 4 до 11 років

Лікарський засіб Ультракаїн® Д-С слід вводити дітям у мінімальній кількості, яка дає змогу досягти належної анестезії; кількість введеного препарату слід коригувати індивідуально, залежно від віку та маси тіла дитини. Середня ефективна доза артикаїну становить 2 мг/кг та 4 мг/кг для простих та складних процедур відповідно. Для дітей віком від 4 років (або з масою тіла 20 кг чи більше) максимальна доза артикаїну становить 7 мг/кг, абсолютна максимальна доза артикаїну становить 385 мг для здорової дитини з масою тіла 55 кг.

Безпека застосування лікарського засобу Ультракаїн Д-С® дітям віком до 4 років не встановлена. Дані відсутні.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушенням функції нирок

Через відсутність клінічних даних слід дотримуватися особливої обережності та вводити найменшу дозу, що забезпечує ефективну анестезію, пацієнтам літнього віку та пацієнтам із порушенням функції нирок (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»).

У таких пацієнтів можливе підвищення рівня лікарського засобу в плазмі крові, особливо після повторного введення. Якщо потрібна повторна ін’єкція, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення будь-яких ознак відносного передозування (див. розділ «Передозування»).

Пацієнти з порушенням функції печінки

Слід дотримуватися особливої обережності та вводити найменшу дозу, що забезпечує ефективну анестезію, пацієнтам із порушенням функції печінки, особливо після повторного введення, хоча 90 % артикаїну спочатку інактивується неспецифічними естеразами в тканинах і плазмі крові.

Пацієнти з дефіцитом холінестерази плазми крові

Підвищення рівня лікарського засобу в плазмі крові можливе у пацієнтів з дефіцитом холінестерази або при лікуванні інгібіторами ацетилхолінестерази, оскільки засіб на 90 % інактивується естеразами плазми крові (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»). Тому слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію. Спосіб введення.

Ультракаїн® Д-С призначений для інфільтрації та периневрального застосування у порожнині рота.

Місцеві анестетики слід вводити з обережністю при наявності запалення та/або інфекції у місці ін’єкції. Швидкість ін’єкції повинна бути дуже повільною (1 мл/хв).

Запобіжні заходи, яких необхідно вжити перед маніпуляціями або введенням лікарського засобу

Цей лікарський засіб повинен застосовуватися лише лікарями або стоматологами, які мають достатню підготовку та ознайомлені з діагностикою та лікуванням системної токсичності, або під наглядом таких лікарів. Наявність належного реанімаційного обладнання та медикаментів слід забезпечити до початку проведення регіонарної анестезії із застосуванням місцевих анестетиків, що є необхідним для невідкладного лікування будь-яких гострих респіраторних або серцево-судинних порушень. Стан свідомості пацієнта слід контролювати після кожної ін’єкції місцевого анестетика.

З метою уникнення внутрішньосудинного введення препарату перед ін’єкцією завжди рекомендується проводити аспіраційну пробу. Аспіраційну пробу проводять в два етапи, тобто повернувши голку на 90° або ще краще на 180°.

Розвитку серйозних системних реакцій, що виникають в результаті випадкового внутрішньосудинного введення препарату, у більшості випадків можна уникнути, якщо застосовувати таку техніку виконання ін’єкції: після аспіраційної проби повільно вводять 0,1–0,2 мл, а потім, не раніше ніж через 20–30 секунд, повільно вводять решту препарату. Ін’єкційний тиск має відповідати чутливості тканини.

Застосування відповідних шприців забезпечує максимальний захист від пошкодження скла картриджа та гарантує плавність введення. Для проведення ін’єкцій не можна використовувати пошкоджений картридж.

З метою уникнення інфікування (наприклад передачі вірусу гепатиту) для набирання розчину завжди слід використовувати нові стерильні голки та шприци.

Цей лікарський засіб не можна застосовувати, якщо він каламутний або змінив забарвлення.

Діти

Лікарський засіб Ультракаїн® Д-С слід вводити дітям у мінімальній кількості, яка дає змогу досягти належної анестезії; кількість введеного препарату слід коригувати індивідуально залежно від віку та маси тіла дитини. Не можна перевищувати максимальну дозу, яка становить 7 мг артикаїну на 1 кг маси тіла.

Застосування цього препарату дітям віком до 4 років не вивчалося.

Передозування

Види передозування

Передозування місцевих анестетиків часто описується у загальному сенсі як:

• абсолютне передозування;

• відносне передозування, таке як ненавмисна внутрішньосудинна ін’єкція або незвично швидке всмоктування в системний кровотік, або уповільнений метаболізм і виведення діючих речовин.

У разі відносного передозування симптоми зазвичай проявляються протягом перших хвилин. Тоді як у разі абсолютного передозування залежно від місця ін’єкції ознаки токсичності після ін’єкції проявляються пізніше.

Симптоми

При передозуванні (абсолютному або відносному) збудження може бути короткочасним або відсутнім. Першими проявами можуть бути сонливість з переходом в несвідомий стан і зупинка дихання.

Артикаїн

Симптоми залежать від дози і мають прогресуючу тяжкість неврологічних проявів (пресинкопе, синкопе, головний біль, неспокій, збудження, сплутаність свідомості, дезорієнтація, вертиго (запаморочення), тремор, ступор, глибоке пригнічення ЦНС, втрата свідомості, кома, судоми (включаючи тоніко-клонічні судоми), розлади мовлення (наприклад дизартрія, логорея), запаморочення, порушення рівноваги, очні прояви (мідріаз, нечіткість зору, порушення акомодації), потім судинна (блідість (місцева, регіонарна, загальна)), дихальна (апное (зупинка дихання), брадипное, тахіпное, позіхання, пригнічення дихання) і, наостанок, серцева (зупинка серця, пригнічення міокарда) токсичність.

Ацидоз посилює токсичну дію місцевих анестетиків.

Епінефрин

Симптоми залежать від дози і мають прогресуючу тяжкість неврологічних проявів (неспокій, збудження, пресинкопе, синкопе), потім судинна (блідість (місцева, регіонарна або загальна)), дихальна (апное (зупинка дихання), брадипное, тахіпное, пригнічення дихання) та серцева (зупинка серця, пригнічення міокарда) токсичність.

Лікування при передозуванні

Перед введенням місцевого анестетика потрібно підготувати необхідний набір для невідкладної допомоги з відповідним обладнанням і медикаментами для проведення реанімаційних заходів, щоб забезпечити лікування пацієнтів з розладами дихальної та серцево-судинної систем, які потребують невідкладної допомоги.

Тяжкість симптомів передозування повинна спонукати лікарів / стоматологів застосовувати протоколи, які включають необхідність своєчасного відновлення прохідності дихальних шляхів і штучної вентиляції легенів.

Після кожної ін’єкції місцевого анестетика слід контролювати стан свідомості пацієнта.

При появі ознак гострої системної токсичності введення місцевого анестетика необхідно негайно припинити.

За необхідності перевести пацієнта в положення лежачи на спині.

Симптоми з боку ЦНС (судоми, пригнічення ЦНС) потребують негайного лікування із застосуванням допоміжної вентиляції легенів / ШВЛ і призначення протисудомних препаратів.

Оптимальне надходження кисню в кров, достатня кількість повітря, підтримка кровообігу та лікування ацидозу є життєво важливими заходами і можуть запобігти зупинці серця.

У разі пригнічення серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, брадикардія) слід розглянути необхідність відповідного лікування із застосуванням внутрішньовенного введення рідин, вазопресорів та/або інотропних засобів.

Доза для дитини розраховується індивідуально, залежно від віку та маси тіла пацієнта.

У разі зупинки серця необхідно негайно приступити до реанімаційних заходів (серцево-легенева реанімація).

Побічні реакції

Побічні реакції після введення артикаїну / епінефрину такі ж самі, як і при застосуванні інших місцевих анестетиків амідного типу / судинозвужувальних засобів. Ці побічні реакції, як правило, залежать від дози. Вони також можуть бути результатом гіперчутливості, індивідуальної непереносимості або зниженої переносимості лікарського засобу пацієнтом. Найчастішими побічними реакціями є розлади з боку нервової системи, реакції в місці ін’єкції, гіперчутливість, розлади з боку серцево-судинної системи.

Серйозні побічні реакції, як правило, мають системний характер.

Для класифікації частоти виникнення побічних ефектів застосовують такі категорії: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000, < 1/100); рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (частоту не можна розрахувати за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Часто: гінгівіт.

Розлади з боку імунної системи.

Рідко: можуть виникати реакції гіперчутливості (алергічні1 або алергоподібні та анафілактичні / анафілактоїдні ). Вони можуть проявлятися у вигляді набряку та/або запалення у місці ін’єкції, а також незалежно від місця ін’єкції у вигляді почервоніння шкіри, свербежу, кон’юнктивіту, риніту, набряку обличчя на зразок ангіоневротичного набряку, включаючи набряк верхньої та/або нижньої губи та/або щік, набряку голосових зв’язок із виникненням відчуття клубка у горлі та утрудненням ковтання, кропив’янки та утруднення дихання, яке може перейти в анафілактичний шок.

Психічні розлади

Рідко: нервозність, тривожність4.

Частота невідома: ейфоричний настрій.

Розлади з боку нервової системи.

Часто: нейропатія – невралгія (нейропатичний біль), гіпестезія / оніміння (у роті та навколо рота), гіперестезія, дизестезія (у роті та навколо рота), включаючи дисгевзію (наприклад, металевий присмак у роті), агевзію, алодинію, термогіперестезію, головний біль; парестезії.

Нечасто: відчуття печіння, запаморочення.

Рідко: ураження лицьового нерва2 (параліч і парез), синдром Горнера (опущення повік, енофтальм, міоз), сонливість, ністагм.

Дуже рідко: парестезія3 (стійка гіпестезія і втрата смакових відчуттів) після блокади нижньощелепного або нижньоальвеолярного нерва.

Частота невідома:

– При застосуванні занадто високих доз препарату або при випадковому внутрішньосудинному введенні можлива поява дозозалежних реакцій з боку центральної нервової системи: збудження, нервозність, ступор, сонливість, що може прогресувати до втрати свідомості, кома, порушення дихання, що може прогресувати до зупинки дихання, тремор м’язів, м’язові скорочення, що можуть прогресувати до генералізованих судом.

– Теоретична можливість ураження нервів існує при проведенні будь-яких стоматологічних втручань через порушення техніки ін'єкційного введення або внаслідок особливостей анатомічної будови ін'єкційної ділянки. У таких випадках можливе ураження лицьового нерва та виникнення парезу лицьового нерва. Це може призводити до зниження смакової чутливості.

Розлади з боку органів зору.

Рідко: птоз, міоз, енофтальм. Під час ін’єкції місцевого анестетика (або незабаром після неї) у ділянку голови можливий також розвиток порушення зору (нечіткість зору, двоїння в очах (параліч окуломоторних м’язів)4, мідріаз, сліпота), яке, як правило, є тимчасовим.

Розлади з боку органів слуху та рівноваги

Рідко: гіперакузія, шум у вухах4.

Розлади з боку серцево-судинної системи.

Часто: брадикардія, тахікардія, артеріальна гіпотензія (зі схильністю до колапсу).

Нечасто: артеріальна гіпертензія.

Рідко: пальпітація, припливи.

Частота невідома: серцеві аритмії, порушення провідності (АВ-блокада), серцева недостатність і шок (який може становити загрозу для життя), місцева / регіонарна гіперемія, розширення судин, вазоконстрикція.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, блювання, набряк язика, губ і ясен.

Нечасто: стоматит, глосит, діарея.

Рідко: ексфоліація ясен / слизових оболонок (лущення), виразка.

Частота невідома: дисфагія, набряк щік, глосодинія.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади

Рідко: бронхоспазм / астма, задишка2.

Частота невідома: дисфонія (хрипота)1.

Розлади з боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин

Нечасто: біль у шиї.

Рідко: м’язові посмикування4.

Частота невідома: загострення нервово-м’язових проявів при синдромі Кернса — Сейра, тризм.

Порушення загального стану та реакції у місці введення препарату.

Нечасто: біль у місці ін’єкції.

Рідко: некроз / десквамація у місці ін’єкції, підвищена втомлюваність, астенія (слабкість) / озноб.

Частота невідома: місцевий набряк, відчуття жару або холоду. При ненавмисній внутрішньосудинній ін’єкції у місці введення препарату можуть з’явитися зони ішемії, які іноді прогресують до виникнення некрозу тканин (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: висип, свербіж.

Рідко: ангіоневротичний набряк (обличчя / язика / губ / горла / гортані / періорбітальний набряк), кропив’янка.

Частота невідома: еритема, гіпергідроз.

Особливі застереження.

У поодиноких випадках препарат може викликати тяжкі реакції гіперчутливості та бронхоспазм у зв’язку з наявністю у його складі натрію метабісульфіту. Ці реакції клінічно можуть проявлятися блюванням, проносом, стридорозним диханням, гострим нападом астми, розладами свідомості або шоком.

Опис окремих побічних реакцій

1 Алергічні реакції не слід плутати із синкопальними епізодами (пальпітація серця через епінефрин).

2 Повідомлялося про розвиток паралічу лицьового нерва із затримкою в 2 тижні після введення артикаїну в поєднанні з епінефрином. Стан залишався незмінним протягом 6 місяців.

3 Ці нейрональні дисфункції можуть супроводжуватися різними симптомами змінених відчуттів. Парестезію можна визначити як спонтанне, патологічне, зазвичай безболісне відчуття (наприклад печіння, поколювання або свербіж), яке виникає поза межами очікуваної тривалості анестезії. Більшість випадків парестезії, про які повідомлялося після стоматологічного лікування, були тимчасовими і минали протягом декількох днів, тижнів або місяців. У стійких випадках парестезії, яка зазвичай виникає в результаті блокади нижньощелепного нерва, спостерігається повільне неповне відновлення або його відсутність.

4 Деякі побічні реакції, такі як збудження (неспокій), тривожність / нервозність, тремор, розлади мови, можуть бути попереджувальними ознаками пригнічення ЦНС. При появі цих ознак слід попросити пацієнта дихати швидко і глибоко (гіпервентиляція), а також розпочати відповідний моніторинг (див. розділ «Передозування»).

Педіатрична популяція

Згідно з опублікованими результатами досліджень, профіль безпеки у дітей віком від 4 до 18 років був подібним до профілю безпеки у дорослих. Однак частіше (до 16 % дітей) спостерігались випадкові ушкодження м’яких тканин внаслідок пролонгованої анестезії м’яких тканин, особливо у дітей віком від 3 до 7 років. У ретроспективному дослідженні, яке включало 211 дітей віком від 1 до 4 років, лікування зубів проводилось із застосуванням до 4,2 мл лікарських засобів Ультракаїн® Д-С або Ультракаїн® Д-С форте, при цьому не надходило повідомлень про побічні ефекти.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

Ампули – 3 роки, картриджі – 2,5 року.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище +25 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

Несумісність

Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

Упаковка

Для виробника СЕПТОДОНТ, Франція.

Картриджі: № 100 (10×10): по 1,7 мл у картриджі; по 10 картриджів в картонній чарунковій упаковці; по 10 картонних чарункових упаковок у картонній коробці.

Для виробника ДЕЛЬФАРМ ДІЖОН, Франція.

Ампули: № 100 (5×2×10): по 2 мл в ампулі; по 5 ампул у полістироловій упаковці; по 2 полістиролові упаковки в картонній коробці; по 10 картонних коробок, обтягнених плівкою цифленовою.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Картриджі: № 100 (10×10):

СЕПТОДОНТ.

Ампули: № 100 (5×2×10):

ДЕЛЬФАРМ ДІЖОН.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

58, Рю дю Пон де Кретей 94100 Сент-Мор де Фосс, Франція.

6 бульвар де л’Юроп, КВЕТИГНИ, 21800, Франція.

Нагору